Третє Правило Чарівника, або Захисники Пастви
Шрифт:
— Вони пішли, — сказала Лунетта.
— Що? — Обережно перепитала Келен.
— Мрісвізи пішли. — Карета підскочила на купині, і всі дружно схопилися за поручні. — Вони веліли нам далі їхати самим.
— Куди? — Поцікавилася Келен, сподіваючись втягти Лунетту в розмову.
Очі Лунетти засвітилися.
— До Палацу пророків. — Обличчя її стало захопленим. — Це місце, де повно відьом. Еді метнула на неї сердитий погляд:
— Ми не бути відьми! Лунетта моргнула.
— Тобіас каже, що ми відьми. Тобіас — пан генерал.
— Ми не бути відьми! — Повторила Еді. — Ми — жінки, що володіють чарівним даром, дарованим нам Творцем. А Творець не дав би нам щось шкідливе, вірно?
Лунетта не вагалася ні хвилини.
— Тобіас каже, що це Володар дає нам нашу мерзенну магію. А Тобіас ніколи не помиляється.
Еді посміхнулася при вигляді сердитого виразу її обличчя.
— Звичайно, Лунетта! Твій брат — великий і могутній чоловік. — Вона поправила поділ. — Так, значить, ти теж бути зло, Лунетга?
Лунетта насупилася:
— Тобіас каже що я зло. Він намагається допомогти мені бути гарною і боротися з чарами, насланими на мене Володарем. А я допомагаю йому викорчовувати зло, виконуючи волю Творця.
Келен, розуміючи, що Еді доб'ється цим тільки того, що роздратує Лунетту, вирішила змінити тему. Зрештою, Лунетта управляла їх ошийниками.
— А ти часто бувала в Палаці Пророків?
— Ні, — відповіла Лунетта. — Це перший раз. Тобіас каже, що це — будинок зла.
— Тоді навіщо він нас туди везе? — З удаваною байдужістю запитала Келен.
— Посланці звеліли нам, — знизала плечима Лунетта.
— Посланці?
— Мрісвізи, — пояснила Лунетта. — Вони є посланці Творця. Вони кажуть нам, що потрібно робити.
Келен з Еді ошелешено замовкли. Нарешті Келен відновила дар мови.
— Якщо це будинок зла, то не дивно, що Творець хоче, щоб нас туди привезли? По-моєму, твій брат не дуже вірить посланцям Творця. — Від Келен не вислизнув злісний погляд, яким Броган проводжав ідучих в ліс мрісвізів.
Лунетта перекладала свої телячі очі з однієї полонянки на іншу.
— Тобіас не велів мені про них говорити. Келен обхопила коліно.
— А ти не боїшся, що посланці заподіють шкоду твоєму брату? Я хочу сказати, що якщо Палац — місце зла, як він стверджує…
Лунетта нахилилася вперед:
— Я їм не дозволю. Мама сказала, що я повинна завжди захищати Тобіаса, тому що він набагато більш важливий, ніж я. Тобіас обраний.
— А чому твоя мама…
— Думаю, вам краще помовчати, — з погрозою в голосі промовила Лунетта.
Келен відкинулася на сидіння і втупилася у вікно. Цю Лунетту досить легко вивести з себе. Келен вирішила не ризикувати, тим більше що чаклунка за наказом Брогана вже продемонструвала полоненим дію нашийників.
Келен дивилася на пробігаючі мимо будинки Танімури і намагалася уявити, як жив тут Річард. Від цього вона відчувала себе ближче до нього, і туга за коханим трохи вщухла.
Річард, молю, не забирайся
Келен бачила багато великих міст — майже всі великі міста Серединних Земель, — і Танімура їм не поступалася. На околицях тулилися халупи, більше схожі на сараї, прибудовані до обшарпаних стін якихось пакгаузів, але чим ближче до центру, тим багатшими ставали будинки. Всюди виднілися торгові лавки. Карета проїхала повз кілька великих ринків, і на вулицях було людно і жваво.
І постійно били барабани. Повільно, розмірено і загрозливо. Коли бій став голоснішим, Лунетта виглянула у вікно, шукаючи очима барабанщиків. Келен зрозуміла, що і чаклунці це не до душі. У вікно вона бачила, що Броган намагається триматися ближче до карети і барабанний бій теж його дратує.
Карета, підстрибуючи, поїхала по кам'яному мосту. За річкою Келен побачила вежі Палацу пророків, що підносилися до неба.
У внутрішньому дворі карета зупинилася. Вершники в яскраво-червоних плащах залишилися сидіти в сідлах, не роблячи спроби спішитися.
У віконці з'явилася похмура фізіономія Брогана.
— Виходь! — Прогарчав він.
Келен почала підніматися.
— Не ти! Я говорю з Лунеттою. А ви сидіть, поки вам не скажуть, що робити далі. — Він пригладив вуса. — Рано чи пізно ти будеш моєю. І заплатиш за свої мерзенні злочини.
— Мрісвізи не дозволяють своїй дресированій собачці доторкнутися до мене! — Кинула Келен. — Творець не дозволить, щоб нікчема вроді тебе торкалася мене своїми брудними лапами! Ти всього лише бруд під нігтями Володаря, і Творцеві це відомо. Він ненавидить тебе!
Гострий біль пронизав їй горло, позбавляючи здатності говорити. Очі Лунетти метали блискавки. Але Келен вже сказала все, що хотіла. Якщо Броган вб'є її, Річарду не знадобиться приходити їй на допомогу, і він не потрапить в пастку.
Лице Брогана стало одного кольору з плащем. Він заскреготав зубами і потягнувся до Келен, але Лунетта вхопила його за руку, прикинувшись, ніби подумала, що він хоче допомогти їй вилізти.
— Дякую, пане генерал. У мене спина болить від постійної тряски. Творець був добрий, даруючи тобі таку силу, брате мій. Він піклується про своїх чад.
Келен хотіла заговорити, щоб розлютити його ще більше, але голос пропав. Лунетта не дала їй вимовити більше ані слова.
Броган, бурмочучи, допоміг Лунетті вибратися з карети і вже зібрався було знову повернутися до Келен, але тут побачив, що хтось наближається. Красива жінка зарозуміло махнула рукою, звелівши генералу відійти. Келен не чула, що вона сказала, але Броган відразу послухався і жестом наказав своїм людям слідувати за ним.
Аерн, якому теж було наказано злізти з козел і йти з Захисниками пастви, через плече кинув на Келен швидкий співчутливий погляд. Келен піднесла молитву добрим духам, щоб візника не вбили.