Третє Правило Чарівника, або Захисники Пастви
Шрифт:
Дві голови одночасно повернулись до Енн.
— Я там працювала, — зуміла витиснути Енн крізь зціплені зуби. — Працювала там, допомагаючи цим «нещасним», які були нашими гостями.
— Так-так, — кивнув Зедд. — І ти відмінно з цим справлялася, Елсі. До сих пір не розумію, як тільки вони тебе відпустили. — Він знову повернувся до господарів, що втратили дар мови. — Ну і раз вона залишилася без роботи, я вирішив взяти її з собою, щоб вона подивилася світ, побачила життя, розумієте?
— Так, —
— І до речі, нам би краще дві кімнати, — зауважив Зедд. — Одну для моєї сестри, іншу для мене. Вона хропе, — пояснив він. — А мені треба виспатися. Зедд тицьнув пальцем у стелю. — Читання хмар, самі розумієте, вимагає уваги.
— У нас чарівні кімнати, — відповіла жінка. На її щоках знову з'явилися ямочки. — Впевнена, ви прекрасно відпочинете.
Зедд застережливо підняв палець.
— Найкращі, смію нагадати. Елсі може собі це дозволити. Її дядько помер і заповів їй весь свій статок, а він був не з бідних.
Чоловік здивовано підняв брову.
— А хіба він і не ваш дядько теж?
— Мій? А, ну так, звичайно, але він мене не любив. Ми зі старим вічно сварилися. Він був великий дивак. Носив шкарпетки замість рукавиць в розпал літа. Зате Елсі була його улюбленицею.
— Кімнати! — Прогарчала Енн і, повернувшись, обдарувала чарівника нищівним поглядом. — Рубену потрібно виспатися. Він багато працює, читає хмари і встає дуже рано. Якщо він недосипає, кільце у нього на шиї чомусь розжарюється. Жінка вийшла з-за стійки:
— Ходімо. Я покажу вам кімнати.
— Чи не запах смаженої качки я відчуваю?
— О так! — Кивнула жінка і повернулася назад. — Це у нас сьогодні на вечерю. Смажена качка у власному соку з цибулею і пастернаком. Хочете?
Зедд глибоко вдихнув:
— Божественний аромат! Щоб приготувати качку як треба, потрібен талант, але я по запаху чую, що ви приготували її як належить. Ніяких сумнівів.
Жінка, спалахнувши, хихикнула.
— Мої смажені качки славляться по всій окрузі!
— Звучить спокусливо, — зауважила Енн. — Чи не будете ви так люб'язні принести її нам в кімнати?
— Звичайно! Із задоволенням!
— Взагалі, — заявив Зедд, — я ось що подумав. Ти йди, Елсі, я знаю, ти не любиш, коли інші дивляться, як ти їси. А я повечеряю тут, пані. І кухлик пива, якщо не заперечуєте.
Енн спопелила його поглядом. Він відчув, що нашийник нагрівся.
— Не затримуйся, Рубен. Нам завтра рано вставати.
Зедд махнув рукою:
— Ну що ти, дорога! Я тільки повечеряю, може, зіграю разок он з тими панами, а потім негайно піду спати. Зустрінемося вранці, світанок буде гарним і світлим, і поїдемо далі показувати тобі світ.
Від її погляду могло спалахнути вогнище.
— Тоді
— Не забудь заплатити цій милій жінці і додай трохи зверху за її розкішну смажену качку. — Зедд прибив Енн до місця важким поглядом. — І не забудь зробити запис у своєму дорожньому щоденнику.
— Щоденнику? — Насторожилася Енн.
— Так, твоєму маленькому зошиті. Я знаю, ти любиш описувати наші пригоди, але останнім часом щось часто стала пропускати дні. Мабуть, пора тобі знову цим зайнятися.
— Так, — тільки й змогла вимовити вона. — Цим я і займуся, Рубен.
Як тільки Енн пішла, не забувши обдарувати його застережливим поглядом, сидячі за столом чоловіки, які уважно прислухалися до розмови, запросили Зедда за свій стіл. Зедд, акуратно розправивши коричневий балахон, сів між ними.
— Читець хмар, говорите? — Запитав один.
— І найкращий, — підняв кістлявий палець Зедд. — Королівський читець хмар, ні більше ні менше.
По столах пробігло здивоване шепотіння. Чоловік поряд з ним вийняв з рота люльку.
— А для нас ви почитаєте по хмарах, майстер Рубен? Ми складемося і вам заплатимо. — Зедд підняв худу руку.
— Боюся, не зможу. — Він дочекався, поки змовкне розчарований гул. — Не зможу прийняти від вас гроші. Для мене буде великою честю сказати вам, що написано в хмарах, але я не візьму з вас ні одного мідяка.
Посмішки повернулися.
— Ви дуже щедрі, майстер Рубен. Щільний мужичок нахилився ближче:
— І про що ж зазвичай говорять хмари? В цей момент господиня поставила перед Зеддом миску зі смаженою качкою.
— Пиво я скоро подам, — сказала вона і заспішила на кухню.
— Хмари в основному говорять про прийдешні вітри змін, панове. Про небезпеки і можливості. Про блискучого нового Магістра Рала і про… Дайте-но мені спробувати цю апетитну качку, а потім я з радістю вам про все розповім.
— Валяй, Рубен! — Кинув один з чоловіків. Зедд, відкусивши шматок, театрально закотив очі і глибоко зітхнув. Чоловіки не зводили з нього очей.
— Дивне у тебе намисто.
Зедд, продовжуючи жувати, постукав по нашийнику.
— Таких більше не роблять. Чоловік з трубкою, примружившись, ткнув Мунд штуком в нашийник.
— Здається, на ньому немає застібки. Виглядає як цілісний. Як ти його знімаєш?
Зедд розстебнув нашийник і показав присутнім.
— Застібка є. Тонка робота, вірно? Збоку навіть не видно, настільки вона хитра. Робота великого умільця. Таких зараз немає.
— Я завжди це говорю, — буркнув чоловік з трубкою. — Хорошої роботи нині не зустрінеш;
— Та вже. — Зедд знову надів нашийник і застебнув його.