Третє Правило Чарівника, або Захисники Пастви

Гудкайнд Террі

Такого раніше ніколи не бувало. У всякому разі, я ніколи ні про що схоже не чув. Повернувшись, ви не тільки знищили за допомогою вашого дару дух Даркена Рала, але і завдали поразки повсталим офіцерам, які не визнали вас. Вигнавши дух Даркена Рала, ви розірвали узи, що зв'язували його з нами, і переконали всіх у Палаці, що ви — Магістр Рал. Тепер всі вони вірні вам. Весь Палац. Вони пов'язані узами тільки з вами.

— Як і повинно бути, — рішуче закінчила Раїна. — тому що ви володієте даром.

Ви чарівник. Ви — магія проти магії, а д'харіанці,

ваш народ, — сталь проти сталі.

Річард глянув у її темні очі.

— Про ці кайдани, про цю історію щодо магії проти магії і сталі проти сталі я знаю менше, ніж про те, як бути чарівником, а про чарівництво мені взагалі майже нічого не відомо. Я не знаю, як користуватися магією.

Морд-Сіт деякий час дивилися на нього, а потім розсміялися, наче він вдало пожартував.

— Я не жартую. Я не знаю, як користуватися своїм даром.

Холлі грюкнула його по плечу і вказала на Гратча.

— Ви керуєте тваринами, в точності як Даркен Рал. Ми цього не можемо.

Ви навіть з ним розмовляєте. З Гаром!

— Ти просто не розумієш. Я врятував його, коли він був ще зовсім маленький. Я виростив його, тільки і всього. Ми з ним потоваришували. Це не магія.

Холлі знову ляснула його по плечу.

— Може, для вас це і не магія. Магістр Рал, але ніхто з нас на таке не здатний.

— Але…

— Сьогодні на наших очах ви стали невидимим, — сказала Кара. Вона вже не сміялася. — Ви будете стверджувати, що і це не магія?

— Ну, гадаю, це магія, але не зовсім та, що ви думаєте. Ви просто ніяк не зрозумієте… Кара вигнула брову.

— Магістр Рал, для вас такі штучки звичайна справа, тому що ви володієте даром. А для нас це магія. Невже ви припускаєте, що кожен з нас може зробити те саме, що й ви?

Річард провів долонею по обличчю.

— Ні, ви цього зробити не зможете. І все-таки це не те, що ви думаєте.

Раїна обдарувала його тим поглядом Морд-Сіт, який зобов'язував до покори. У Річарда моментально відібрало мову. Хоча він не був більше бранцем Морд-Сіт і ці жінки тепер були його союзниками, навчання ейджом швидко не забувається.

— Магістр Рал, — вимовила Раїна, і її тихий голос наповнив усе приміщення, — в Народному Палаці ви билися з духом Даркена Рала. Ви, звичайна людина, билися з духом могутнього чарівника, який повернувся зі світу мертвих, щоб знищити всіх. У нього не було тіла, це був привид, існуючий тільки завдяки чарам. З ним ви могли битися лише за допомогою своєї власної магії.

Вона перевела дух і продовжувала:

— Під час битви ви метали блискавки, і ці блискавки, породжені магією, знищили повсталих генералів, які були на стороні Даркена Рала. В той день той, хто ще не був пов'язаний з вами узами, став ними пов'язаний. За все наше життя в палаці не витало стільки магії, як в той день.

Вона нахилилася до Річарда, як і раніше не спускаючи з нього своїх темних очей, і голос її зазвучав голосніше:

— Це була магія, Магістр Рал. Нас всіх мав поглинути світ мертвих, але ви нас врятували. Ви виконали

свою частину договору. Ви були магією проти магії. Ви — Магістр Рал. Ми віддамо свої життя за вас.

Річард раптово усвідомив, що лівою рукою судорожно стискає руків'я меча і букви слова «Істина» майже до крові врізаються йому в долоню.

Зусиллям волі він відвів погляд від очей Раїни і оглянув інших.

— Те, що ви говорите, — правда, але все не так просто, як вам здається.

Існує щось більше… Я не хочу, щоб ви вважали, ніби я роблю щось, тому що знаю, як потрібно робити. Просто так виходить, от і все. Дарен Рал все життя вчився магії, він знав про неї чи не все. Ваша ж віра в мене надто сильна.

— Ми розуміємо, — знизала плечима Кара. — Вам потрібно більше дізнатися про магію.

Що ж, вчитися завжди корисно. Ви краще послужите нам, якщо будете знати більше.

— Ні, ви не розумієте…

Кара підбадьорливо поклала руку йому на плече.

— Багато ви знаєте або мало — не має значення. Ніхто не в силах пізнати все. Але для нас це нічого не змінює. Ви — Магістр Рал. Ми з вами пов'язані узами. — Вона стиснула йому плече. — Навіть якщо б хтось із нас захотів змінити це, то не зміг би. Це неможливо.

Річард раптом заспокоївся. Насправді він не хотів їх відмовляти. Їх вірність і допомога могли йому знадобитися.

— Ви допомогли мені раніше і зараз, на вулиці, можливо, врятували мою шкуру, але я не хотів би, щоб ваша віра в мене була більшою, ніж я того заслуговую. Не хотів би вас розчаровувати. Я хочу, щоб ви йшли за мною тому, що ми робимо добру справу, а не тому, що нас пов'язують якісь узи. Зрештою, це ж рабство.

— Магістр Рал! — Раїна вперше втратила незворушність. — Ми були пов'язані узами з Даркеном Ралом, і тоді у нас було не більше вибору, ніж зараз. Він забрав нас до себе, коли ми були ще зовсім юними, навчив нас і використовував, щоб…

Річард встав і приклав палець до її губ.

— Я знаю. Тепер все добре. Тепер ви вільні.

Кара згребла його за комір плаща і розгорнула обличчям до себе.

— Ви що, не розумієте? Багато хто з нас ненавиділи Дарка Рала, але ми були приречені служити йому, пов'язані узами. Ось що таке рабство! Для нас не має значення, скільки ви знаєте. Від цього узи не стануть слабкіше. А тепер вперше за все нашу життя вони не сприймаються нами як тяжкий тягар. Навіть якщо б їх не існувало, наш вибір все одно був би таким же. А ось це — не рабство!

— Нам нічого не відомо про вашу магію, — вступила Холлі, — зате ми можемо навчити вас бути Магістром Ралом. — Усмішка пом'якшила вираз її синіх очей, і з-за холодної маски Морд-Сіт проступила звичайна жінка. — Зрештою, Морд-Сіт для того й існують, щоб навчати і виховувати. — Усмішка зникла, наче її й не було. — Не важливо, наскільки довгим виявиться ваш шлях. Ми все одно підемо з вами.

Річард провів рукою по волоссю. Він був зворушений, але в той же час сліпа відданість завжди викликала у нього деяке занепокоєння.