Третє Правило Чарівника, або Захисники Пастви

Гудкайнд Террі

І сподіваюся, що ви підете за мною тому, що я борюся за праве діло. І я хочу, щоб ви були пов'язані узами з моєю справою, а не зі мною. Вам не треба боятися, що я коли-небудь заберу у вас свободу.

Холлі судорожно сковтнула.

— Дякую вам, Магістр Рал. — Річард помахав сувоєм.

— Ну що ж, пора познайомити генерала Райбаха з новим Магістром Ралом. А потім я приступлю до виконання того, що задумав.

Бердіна торкнула його за руку.

— Магістр Рал, послання генерала Трімака — лише підтримка. Само по собі воно не зв'яже війська узами з вами.

Річард упер руки в боки.

— У вас чотирьох погана манера помахати чимось у мене

перед носом, а потім забрати. Що ще я повинен зробити? Начаклувати що-небудь?

Морд-Сіт дружно кивнули, як ніби він нарешті зрозумів їх план.

— Що?! — Скинувся Річард. — Ви хочете сказати, що цей генерал вимагатиме від мене зробити який-небудь фокус, щоб довести, що я той, за кого себе видаю?!

Кара ніяково знизала плечима.

— Магістр Рал, лист — лише слова. Лист лише надасть вам підтримку, але він не виконає за вас ваше завдання. У Народному Палаці слово генерала — закон, вище нього тільки ви. Тут закон — генерал Райбах. І вам належить переконати всіх, що ви вище його, а це не так-то просто. Магістр Рал зобов'язаний продемонструвати свою могутність. Люди повинні бути вражені, щоб узи вступили в силу, — як були вражені війська в Палаці, коли ваші блискавки стрясали стіни. Як ви сказали, це свого роду віра. А щоб повірити, потрібно щось більше, ніж слова на папері. Лист генерала Трімака полегшить завдання, але не виконає його.

— Магія, — пробурмотів Річард, плюхаючись назад на хисткий стілець. Він потер обличчя, намагаючись скинути втому, і почав думати. Він — Шукач, названий чарівником, осередок могутності і відповідальності. Він — вже сам по собі закон. Як Шукач він збирався виконати те, що задумав. А взагалі-то можна від цього і не відмовлятися. А вже як бути Шукачем, йому добре відомо.

І все ж якщо д'харіанці в Ейдіндрілі присягнуть йому…

Крізь пелену втоми пробилася одна чітка думка: Келен повинна бути в безпеці. Але керуватися слід розумом, а не серцем. Він не може просто помчати до неї, наплювавши на те, що тут відбувається. Ні, якщо він дійсно хоче забезпечити їй безпеку, він повинен підпорядкувати собі д'харіанців.

Річард схопився.

— У вас з собою є ваш червоний одяг? Криваво-червоний шкіряний одяг МордСіт надягали тоді, коли збиралися навести порядок і зайнятися чиїмось вихованням: на ньому не так видно кров. Коли Морд-Сіт одягає червоний одяг, це значить, вона очікує, що проллється багато крові. І всім було добре відомо: це буде не її кров. Холлі весело посміхнулася і провела рукою по грудях.

— Морд-Сіт ніколи не подорожує без свого червоного одягу.

Кара заплескала віями.

— Ви щось надумали, Магістр Рал?

— Так, — ласкаво посміхнувся Річард. — Вони хочуть побачити могутність і силу?

Хочуть побачити вражаючі чари? Ми покажемо їм те, чого вони жадають. Ще як ми їх приголомшимо! — Він застережливо підняв палець. — Але ви повинні робити те, що я скажу. Я не хочу, щоб хтось постраждав. Я дав вам свободу не для того, щоб вас убили.

Холлі холодно подивилася на нього.

— Морд-Сіт не вмирають в ліжку, старими і беззубими.

В її блакитних очах промайнув відблиск того божевілля, яке перетворювало цих жінок в безжалісну зброю. Річард на власній шкурі відчув дещо з того, що випало на їхню долю, і розумів, що означає жити з цим божевіллям в душі. Він витримав її погляд і м'яким тоном, покликаним розтопити холод її очей, сказав:

— Якщо вас уб'ють, Холлі, хто ж тоді буде мене захищати?

— Якщо буде потрібно віддати життя, ми його віддамо. Інакше не буде Магістра

Рала, якого потрібно захищати. — Несподівана посмішка освітила її обличчя. — Ми хочемо, щоб Магістр Рал помер у своєму ліжку, старим і беззубим. Так що ми повинні робити?

На мить Річардом оволоділи сумніви. Може бути, його мета — результат того ж? Ні. У нього немає вибору. Це врятує людям життя, а не погубить його.

— Переодягніться у червоний одяг. Ми з Докасом і Іганом почекаємо на вулиці. Потім я поясню вам, що робити далі.

Він уже хотів вийти, але Холлі зупинила його.

— Ні вже, тепер, коли ми вас знайшли, то очей з вас не спустимо. Ви залишитеся тут, поки ми переодягаємося. Можете відвернутися, якщо завгодно.

Зітхнувши, Річард повернувся до жінок спиною і схрестив руки на грудях.

Солдати не рушили з місця. Насупившись, Річард жестом звелів їм відвернутися.

Гратч здивовано схилив голову і, знизавши плечима, теж повернувся до Морд-Сіт спиною, наслідуючи Річарду.

— Ми раді, що ви прийняли рішення пов'язати узами цих людей, Магістр Рал, — вимовила Кара. Він чув, як вони дістають з мішків одяг. — Вам буде набагато безпечніше мати при собі цілу армію. А коли ви зв'яжете їх узами, ми разом вирушимо назад в Д'Хару, де вам ніщо не загрожує.

— Ні в яку Д'Хару ми не вирушимо, — кинув через плече Річард. — Є справи важливіші. У мене зовсім інші плани.

— Плани, Магістр Рал? — Він відчував на потилиці дихання Раїни, стягуючої з себе шкіряні обладунки. — Які плани?

— А які плани, по-вашому, можуть бути у Магістра Рала? Звичайно ж, підкорити весь світ.

9

Пробивати дорогу через натовп не було необхідності: при їх наближенні перехожі розбігалися в сторони, як вівці при вигляді вовків. Матері підхоплювали дітей на руки й пускалися з ними навтьоки, люди пірнали в сніг, поспішаючи забратися з дороги, лоточники зникали, кинувши товар, двері магазинів захлопувалися.

Паніка — добра ознака, подумав Річард. Принаймні не можна сказати, що на них не звертають уваги. Хоча, звичайно, важко не звернути увагу на гара зростом в сім футів, який крокує серед білого дня по вулиці міста. Річард підозрював, що Гратч від душі веселиться. Втім, Морд-Сіт і двом д'харіанським солдатам було не до веселощів. З похмурими обличчями вони крокували прямо посередині вулиці.

Гратч йшов позаду Річарда, Докас з Іганом — попереду, Кара з Бердіною ліворуч, а Холлі з Раїною — праворуч. І цей порядок не був випадковим. Докас з Іганом наполягали, що вони повинні йти з боків, як особисті охоронці Магістра Рала, але Морд-Сіт ця думка не припала до душі, тому що, на їхню думку, останню лінію оборони навколо Магістра Рала повинні тримати саме вони. Тільки Гратчу було все одно, де йти, аби ближче до Річарда.

Шукачеві зрештою довелося гаркнути на своїх захисників, щоб припинити суперечки. Він заявив, що Докас з Іганом підуть попереду, щоб розчищати шлях, Морд-Сіт захищатимуть фланги, а Гратч — прикривати тил, бо гар зможе встежити за ними за всіма. Такий порядок начебто всіх задовольнив, оскільки кожен вирішив, що займе найбільш важливу з точки зору захисту Магістра Рала позицію.

Докас з Іганом, відкинувши плащі за спину, оголили шпичасті обручі на ліктях, але мечі залишили в піхвах. Морд-Сіт, одягнені в криваво-червоний одяг з жовтими блискучими зірками на поясах, стискали в затягнутих в червоні рукавички руках свої ейджі.