Третє Правило Чарівника, або Захисники Пастви

Гудкайнд Террі

— Які?

Лунетта трохи посміхнулася.

— По-перше, щодо того, що Мати-сповідниця мертва.

Тобіас стукнув кулаком по столу.

— Я так і знав! Коли вона це сказала, я зрозумів, що вона бреше! — Прикривши очі, він судорожно сковтнув і подумки возніс подяку Творцеві. — А по-друге?

— Вона брехати, коли говорила, що Мати-сповідниця нікуди не зникла. Вона знати, що Мати-сповідниця жива і втік на південний захід. Все інше, що вона говорити, — правда.

До Тобіас повернувся гарний настрій. Він потер руки. Удача не покинула

його. Він взяв слід.

— Ти чуєш, що я сказала, пане генерал?

— Що? А, так, я тебе чую. Вона жива і знаходиться на південно-заході. Ти добре попрацювала, Лунетта. Творець буде задоволений тобою, коли я розповім йому про твою допомогу.

— Я маю на увазі, що все інше — правда.

— Про що це ти? — Нахмурився Броган. Лунетта поправила свої лахміття.

— Вона сказала, що Рада складалася з продажних тварюк. Правда. Що Імперський Орден підтримує будь-яку брехню, яка годиться для його мети, а мета — завоювання і панування. Правда. Що вони вирвали їй нігті, щоб змусити збрехати. Правда. Що Захисники пастви діють, грунтуючись на чутках, тому що результат все одно один — свіжа могила. Правда.

Броган схопився.

— Захисники пастви борються зі злом! Як ти смієш стверджувати протилежне, ти, відьма! Здригнувшись, Лунетта закусила губу.

— Я не сказала, що це істина, пане генерал. Я тільки сказала, що вона так вважає.

Броган поправив перев'язь. Він не дозволить зіпсувати йому тріумф дурними закидами! — Вона неправильно розуміє ситуацію, і ти це добре знаєш. — Він погрозив Лунетті пальцем. — Я витратив більше часу, ніж ти заслуговуєш, щоб втовкмачити в твою голову справжню сутність добра і зла, а ти знову за старе!

Лунетта втупилася в підлогу.

— Так, пане генерал, ви витратили на мене більше часу, ніж я заслуговую. Пробачте мені. Це її слова, не мої.

Броган перестав свердлити її поглядом і зняв з пояса футляр. Поставивши його на край столу, він сів і постарався викинути з голови зухвалу поведінку сестри, щоб краще обдумати подальші кроки.

Тобіас вже зібрався наказати подати вечерю, але згадав, що залишився ще один свідок. Взагалі-то він вже з'ясував те, що хотів, і не потребував більше допитів… І все ж варто, мабуть, довести справу до кінця.

— Етторе, давай-но останнього!

Лунетта відійшла до дальньої стіни, і Броган проводив її поглядом. Вона добре попрацювала, але потім все зіпсувала своєю поведінкою. Він розумів, що це в неї говорить зло, незадоволене тим, що вона робить, його дратувало, що сестриця не намагається активніше боротися з впливом зла. Можливо, він сам припустився помилки, будучи надто ласкавим з нею останнім часом. Навіть обдарував її «красотулечкою». Може, через це вона вирішила, що їй дозволяється говорити зухвалості? Як би не так!

Тобіас влаштувався зручніше, думаючи про здобуту перемогу і про головний приз, що чекає його. Тепер вже не було необхідності ввічливо посміхатися.

Броган злегка здивувався, коли, піднявши голову, побачив, що охоронці ввели в

кімнату маленьку дівчинку. Її не по росту велике пошарпане пальтечко волочилося по підлозі. За дівчинкою йшла товста баба в накинутій на плечі засмальцьованій коричневій ковдрі.

Охоронці підвели їх до столу, і дівчинка посміхнулася генералу:

— У вас дуже милий і теплий будинок, благородний пане. Ми із задоволенням провели тут час. Чи можемо ми запропонувати вам у відповідь вдячність?

Стара теж посміхнулася.

— Я радий, що дав тобі можливість погрітися, і буду вдячний, якщо ти і твоя… — Він запитливо підняв брову.

— Бабуся, — підказала дівчинка.

— Так, бабуся. Так от, я буду вдячний, якщо ти і твоя бабуся відповісте мені на кілька питань.

— Ах, кілька питань? — Простягнула стара. — Питання можуть бути небезпечними, мій пане.

— Небезпечними? — Тобіас потер лоба. — Я всього лише шукаю істину, пані. Якщо ви відповісте чесно, вам не заподіють зла. Даю вам слово.

Стара посміхнулася беззубим ротом.

— Я мала на увазі небезпеку для вас, мій пане. — Її обличчя спохмурніло, і вона нахилилася до нього впритул. — Ви можете дорого заплатити за відповіді. До того ж вони можуть вам не сподобатися.

— Це вже моя турбота, — відмахнувся Тобіас. Стара випросталась і знову заусміхалася.

— Як побажаєте, мій пане. — Вона почухала перенісся. — Так що ви хочете дізнатися?

Тобіас, відкинувшись на стільці, уважно подивився їй в очі.

— Останнім часом в Серединних Землях неспокійно, і ми хочемо з'ясувати, чи не стоять за цим поплічники Володаря, з тьми керуючи заворушеннями. Чи не доводилося вам чути, щоб хтось із членів Ради висловлювався проти Творця?

— Радники рідко заходять на ринок, щоб обговорити проблеми теології зі старими дамами, мій пан. До того ж я сильно сумніваюся, щоб хтось із них виявився настільки дурний, щоб робити такі заяви публічно, навіть якщо і мав подібні думки.

— Ну а що вам взагалі доводилося чути?

— Ви бажаєте дізнатися про чутки, які ходять на вулиці глашатаїв, мій пане? — Здивовано підняла брови стара. — Тоді уточніть, якого саме роду плітки вас цікавлять, і я перекажу вам парочку, щоб задовольнити вашу цікавість.

Тобіас потарабанив пальцями по столу.

— Мені не цікавлять плітки, пані, тільки істина.

Стара кивнула:

— Зрозуміло, мій пане, і ви її, безумовно, почуєте. Вражає, про що тільки не базікають люди.

Він з роздратуванням кашлянув.

— Я вже по горло ситий чутками. Мені потрібна правда про те, що зараз коїться в Ейдіндрілі. Наприклад, я чув навіть, що всі члени Ради страчені, як і Мати-сповідниця.

До старої повернулася посмішка.

— Людина вашого рангу може відправитися безпосередньо до палацу і зажадати зустрічі з Радою. В цьому було б більше сенсу, ніж хапати на вулицях людей, які толком нічого не знають, і намагатися їх розпитати. Правду найкраще бачити на власні очі, мій пане.