Третє Правило Чарівника, або Захисники Пастви
Шрифт:
— Спасибі, Гратч… — І, повернувшись до Річарда, тихо зізналася:
— Я вже подумала, що він і мене хоче вбити. — Дивлячись на розірвані тіла мрісвізов, вона сказала:
— Мені доводилося бачити, як гари точно так само розривають людей. Коли він мене підхопив, я була абсолютно впевнена, що мені прийшов кінець. Але я помилилася. Цей гар не схожий на інших.
Знову подивившись на Гратча, вона повторила:
— Ти врятував мені життя. Дякую тобі. Гратч заусміхався, оголивши довгі ікла, і пані Сандерхолт злякано ахнула.
Річард покосився на ошкірену морду свого
— Перестань посміхатися, Гратч. Ти знову її лякаєш.
Гар негайно закрив пащу, і на його зморшкуватій морді з'явилося скривджене вираження. Гратч вважав себе досить привабливим і, мабуть, вважав, що інші теж повинні розділяти цю думку.
Пані Сандерхолт погладила його лапу.
— Все добре. У нього сердечна і дуже симпатична у своєму роді посмішка.
Просто я… ще не звикла до неї, тільки і всього.
Гратч знову посміхнувся і радісно заплескав крилами. Пані Сандерхолт мимоволі відсахнулася. Розумом вона вже розуміла, що цей гар відрізняється від своїх небезпечних для людей одноплемінників, але її інстинкти були поки що сильніші розуму.
Гратч рушив до неї з явним наміром обійняти в знак симпатії. Річард не сумнівався, що пані Сандерхолт помре від страху перш, ніж встигне умовити себе не боятися, і притримав одного.
— Ви йому подобаєтеся, пані Сандерхолт, і він захотів вас обійняти. Але я думаю, досить і того, що ви йому подякували.
Але пані Сандерхолт вже впоралася з собою.
— Дурниці. — Дружньо посміхнувшись, вона простягнула руки. — Обійми мене, Гратч.
Зі щасливим курликанням Гратч зграбастав її в обійми і підняв в повітря. Річард тихенько попросив гара бути поакуратніше. Пані Сандерхолт видала приглушене безпорадне хихикання. Опинившись знову на землі, вона поправила сукню і незграбним рухом накинула на плечі шаль. Обличчя її сяяло.
— Ти правий, Річард. Гратч не ручний звірок. Це друг.
Гратч радісно закивав, ворушачи вухами, і знову заплескав крилами.
Річард вибрав один з білих плащів мрісвізів, вибравши той, що здавався чистіше. Він попросив у пані Сандерхолт дозволу провести невеликий експеримент і підвів жінку до дубових дверей, що вели на кухню. На плечі пані Сандерхолт Річард накинув плащ мрісвіза і обережно надів їй на голову капюшон.
— Я хочу, щоб ви зосередилися, — сказав він їй. — Зосередьтеся на коричневому кольорі цих дверей у вас за спиною. Стягніть капюшон під підборіддям і закрийте очі, щоб вам було легше. Уявіть, що ви — одне ціле з цими дверима, що ви одного з нею кольору.
Пані Сандерхолт здивовано насупилася.
— А навіщо це потрібно?
— Я хочу подивитися, чи станете ви невидимою, як вони.
— Невидимою?!
Річард підбадьорливо посміхнувся:
— Просто спробуйте.
Глибоко зітхнувши, вона кивнула і повільно закрила очі. Нічого не сталося. Річард почекав ще трохи, але плащ залишався білим. Жодна ниточка не потемніла. Пані Сандерхолт відкрила очі.
— Я стала невидимою? — Запитала вона таким тоном, наче боялася, що так воно і сталося.
— Ні, — похитав головою Річард.
— Я так і думала. Але як цим мерзенним виродкам вдається бути невидимками?
— Ці виродки називаються «мрісвізи». Їх роблять невидимими плащі, тому я і подумав, що плащ можливо приховає і вас. — Пані Сандерхолт подивилася на нього з недовірою. — Ось, я вам зараз покажу.
Річард підняв плащ, став біля дверей, натягнув капюшон і, закутавшись пощільніше, зосередився. В одну мить плащ став коричневим і злився з дверима. Його магічні властивості під впливом дару Річарда якимось чином поширювалися і на ті частини тіла, що не були прикриті плащем, тому Річард став невидимим.
Коли він відійшов від дверей, плащ моментально став того ж кольору, що камінь стіни. На ньому з'явилися навіть тріщини, і пані Сандерхолт здавалося, ніби вона дивиться крізь Річарда. Шукач з досвіду знав, що складність пейзажу не має значення — плащ міг зімітувати будь-який малюнок, будь-яке поєднання кольорів.
Річард давно вже стояв осторонь, а пані Сандерхолт все ще продовжувала дивитися на двері, туди, де бачила його востаннє. Однак Гратч вперто слідував поглядом за ним, і в його зелених очах з'явився загрозливий вираз. Почулося наростаюче гарчання.
Річард перестав зосереджуватися, і плащ негайно став чорним.
Юнак не встиг навіть відкинути назад капюшон.
— Це як і раніше я, Гратч!
Пані Сандерхолт так і підскочила на місці і закрутила головою в пошуках Річарда. Гратч перестав гарчати, і загрозливий вираз на його морді змінився розгубленістю. Потім він усміхнувся, вирішивши, мабуть, що це якась нова гра.
— Річард! — Вигукнула пані Сандерхолт. — Як у тебе це вийшло? Ти став невидимим!
— Це плащ. Насправді він зовсім не перетворює мене в невидимку, просто зливається з навколишнім, і виходить свого роду обман зору. Але, як видно, для цього потрібна магія, а ви нею не володієте. Ну а я народився з даром, тому в мене виходить. — Річард кинув погляд на убитих мрісвізів. — Мабуть, нам краще спалити ці плащі, щоб вони не потрапили в погані руки.
Вони з Гратчем взялися збирати плащі, а пані Сандерхолт запитала:
— Річард, а ти не думаєш, що це небезпечно… Я маю на увазі — носити плащ цієї тварюки?
— Небезпечно? — Випроставшись, Річард почухав потилицю. — Не бачу причин для занепокоєння. Все, що він робить, — це просто змінює колір. Точно так само, як ящірки або жаби, які зливаються, наприклад, з каменем, на якому сидять.
Пані Сандерхолт допомогла йому, наскільки їй дозволяли покалічені руки, згорнути зібрані плащі.
— Таких жаб я бачила. І завжди думала, що ця їхня здатність — одне з чудес Творця. — Вона посміхнулася. — Можливо, Творець благословив тебе тим же умінням, бо в тебе є дар. Хвала Творцеві! Його милість допомогла нам сьогодні врятуватися.
Раптово Річардом опанувало занепокоєння. Він подивився на гара.
— Гратч, ти не відчуваєш, чи немає поблизу інших мрісвізов?
Гар простягнув пані Сандерхолт останній плащ, а потім уважно оглянув околиці. Нарешті він заперечливо похитав головою, і Річард зітхнув з полегшенням.