Украі?нські народні пісні
Шрифт:
Та й та не цвіла.
Тільки стоїть кущ калини,
Та й та не цвіла.
Калино моя,
Чом ти не цвіла?
Чи ти моя, червона калино,
Корня не мала?"
Чи ти моя, червона калино,
Корня не мала?"
"Козаченьку мій,
Тим я не цвіла, -
Зима люта та й цвіт оббила,
Тим я не цвіла!"
Зима люта та й цвіт оббила,
Тим я не цвіла!"
Побратався сокіл
Побратався сокіл
З
"Ой брате ж мій, брате,
Сизокрилий орле!
Покидаю тобі
Всі мої пожитки,
Всі мої пожитки
Й маленькії дітки.
А сам полину я
В чужу сторононьку,
В чужу сторононьку
Шукать таланоньку.
Ой як добре буде,
То я забарюся,
А як худо буде,
То й назад вернуся".
Літа сокіл літо,
Літа сокіл друге,
На третєє літо
Сокіл прилітає.
Сокіл прилітає
Та й орла питає:
"Ой брате ж мій, брате,
Сизокрилий орле!
А де ж ти дів, брате,
Всі мої пожитки,
Всі мої пожитки
Й маленькії дітки?"
"Твої, брате, дітки
Полинули в луги,
Полинули в луги
З великої туги.
Сіли вони в лісі
На високім древі,
На високім древі,
На колючім терні.
Приїхали, брате,
Пани й паненята,
Та й забрали вони
Діти-соколята.
Терни порубали,
Соколят забрали.
Турецькому царю
В дарунок віддали".
"Бодай тії пани
Та й не панували,
Ой що моїх діток
В чужий край заслали!"
Поза лісом зелененьким
Поза лісом зелененьким (2)
Брала вдова льон дрібненький. (2)
Вона брала, вибирала, (2)
Тонкий голос подавала. (2)
Там Василько сіно косить, (2)
Тонкий голос переносить. (2)
Кинув косу додолоньку, (2)
А сам пішов додомоньку. (2)
"Позволь, мати, вдову брати, (2)
Перестану пить-гуляти". (2)
"Не позволю вдову брати, (2)
Вдова вміє чарувати. (2)
Чарувала мужа свого, (2)
Причарує сина мого". (2)
Попід мостом, мостом
Попід мостом, мостом
Росте трава ростом...
Люблю, мати, того козаченька,
Що високий ростом.
Люблю, мати, того козаченька,
Що високий ростом.
Не я його люблю, -
Любить моя мати...
З ким стояла, в саду розмовляла,
Й підківочки знати.
З ким стояла, в саду розмовляла,
Й підківочки знати.
Ой коли б же мені
Ранше неньки встати
Да вирвати в
Слід позамітати!
Да вирвати в саду василечки,
Слід позамітати!
Ой у мене ненька
Ранше мене встала
Та вирвала в саду василечки,
Слід позамітала.
Та вирвала в саду василечки,
Слід позамітала.
Посіяли жито, та й нікому жати
Посіяли жито,
Та й нікому жати...
Та прийде нічка темна,
Та й ні з ким розмовляти.
Ой на тобі, синку,
Рубля золотого,
Купи собі, синку,
Коня вороного.
Купи собі, синку,
Коня вороного,
Заведи до стайні -
Говори до нього.
Бодай тобі, мати,
Так легко конати,
Як мені молодому
З конем розмовляти.
Говорив я нічку,
Говорив я другу,
А на третю нічку
Мій кінь не говорить.
А на третю нічку
Мій кінь не говорить
Та й до сирої землі
Голівоньку клонить.
Та й до сирої землі
Голівоньку клонить...
– Ой чи я тобі тяжкий,
Чи я тобі важкий?
Ой чи я тобі тяжкий,
Чи я тобі важкий?
– Ти мені не тяжкий,
Ти мені не важкий,
Ти мені не тяжкий,
Ти мені не важкий,
Ой а тільки важкі
Твої напивоньки.
Ой а тільки важкі
Твої напивоньки.
Куди ти не ідеш
У шинок заїжджаєш.
Почаївська Мати Божа
Ой зійшла зоря вечоровая,
над Почаївом стала.
Виступало турецькеє військо,
як та чорная хмара.
Турки з татарами брами облягли,
монастир звоювати,
Мати Божая Почаївськая
буде нас рятувати.
Отець Залізо з келії вийшов
та слізьми умиває:
"Ой рятуй, рятуй, Божая Мати,
монастир загибає!"
Ой вийшла, вийшла Божая Мати,
на хресті вона стала.
Кулі вертала, турків прогнала,
монастир врятувала.
А ми, люди всі та християни,
до Бога всі вдаряймо,
Матері Божій Почаївській
поклін всі воздаваймо.
Прийди, сонку, в колисоньку
Прийди, сонку, в колисоньку,
Приспи мою дитиноньку.
Та щоб спала, не плакала,
Та щоб росла, не боліла
На головку і все тіло,
Та щоб личко не марніло.
Прилетіла перепілонька
Прилетіла перепілонька
У зелену та дібровоньку,
Прилетіла, зажурилася:
"Ой зеленая ж дібровонько,