Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах

Ткаченко Анатолий Федорович

У 1908 році Архипенко їде до столиці Франції, яка

приваблювала молодих художників європейських кра-

їн різноманітними течіями модернізму в образотвор-

чому мистецтві, і, вступивши до Паризької художньої

школи, поринає в художнє життя Парижа. Він відві-

дує музеї, але античні скульптури та живопис епохи

Відродження не справляють на нього враження. У спо-

гадах Архипенко пише: «1908 року, приїхавши до Па-

рижа, я, звичайно, відвідав

Лувр, щоб подивитися на

«Джоконду» й «Венеру Мілоську», про яких стільки

363

чув. Але на мене че-

кало

жорстоке

роз-

чарування: те, що я

побачив там,

анітро-

хи не зворушило й не

наснажило мене.

На-

впаки. Певна річ, я не

хочу сказати, що це

не шедеври. Але це ін-

ший світ, інша плане-

та. Аполлінер тоді на-

звав мене дикуном».

У ці часи під впли-

вом творчості фран-

цузького

живописця

Поля Сезанна

(1839-

1906), який на проти-

364

вагу розпливчатості О. Архипенко. Жінка, яка розчісує

форм, властивих імп-

волосся. 1914 рік.

ресіонізму213, прагнув до зображення матеріальності

світу, до вагомості та об'ємності форми, французький

художник Жорж Брак (1882-1963) створив свої «Ку-

бики».

Так з'явився ранній «сезаннівський» кубізм

(1907). До Жоржа Брака у 1908 році приєднується

французький художник Пабло Пікассо (1881-1973), і

вони створюють нову течію авангардизму — кубізм,

прагнучи звести художній образ до комбінації про-

стих геометричних тіл або фігур.

Кубізм відповідав ідейним поглядам Архипенка, які

випливали з його технічних дослідів. За використання

простих геометричних форм його називали кубістом.

365

Про це він писав: «...як я дійшов до цих простих гео-

метричних форм, через котрі мене називали кубістом?

Перш за все, . , вони випливали з моїх технічних до-

слідів. Один із них полягав, наприклад, у тому, що я

використовував різні матеріали, сполучаючи їхню

різноманітну структуру й забарвлення. Скомбінова-

ні в певному порядку ці різноманітні матеріали дава-

ли незвичайний ефект. Ну, а те, що твори мої завж-

ди поєднували в собі найпростіші форми, то це майже

неминуче призводило до асоціації

з геометрією.... Ідея

використання простих форм випливала також із моєї

пристрасті. Я люблю прості речі. Люблю все зрозуміле.

Не люблю штучності й складності. А крім того, з про-

стої форми легко можна зробити символічну».

Для Архипенка кубізм став відліком для пошуку

нових ідей. Розвиваючи скульптурний варіант кубіз-

му, він створив свої «контррельєфи».

У пошуках нових ідей він ніколи не поривав зв'язку

з природою, вважаючи її великим творцем і творчою

силою. Він писав: «Ця сила, звісно, не задовольняєть-

ся тим, що творить сама. Свою могутність вона пере-

носить на всі живі істоти. Зі своїх витворів вона робить

творців. Тварини творять інстинктивно, ми ж , — і це

єдина відмінність, — творимо свідомо. І тому помиля-

ємося, якщо думаємо, що наближаємося до природи,

точно відтворюючи картоплю або оголену натуру. Від-

творення ні до чого не призводить. Єдиний спосіб, як

уподібнитися природі, — це винаходити. Винаходити

впродовж усього свого життя».

І він винаходить те, чого ще не було в природі. Ще в

дитинстві Архипенко звернув увагу на порожній про-

366

стір між предметами, а у 1911-1912 роках після числен-

них дослідів створив свою теорію порожнього просто-

ру, що символізує неіснуючий предмет. Згадуючи про

це, він писав: «Після цього відкриття я раптом почав

скрізь бачити порожній простір, який нагадував мені

різні предмети. Я вжахнувся, що відкриваю їх стіль-

ки, і це привело до того, що я почав використовувати

ці предмети в своїх пластиках. Випукле в них я замі-

нював увігнутим, повне — порожнім, створював сим-

воли постатей чи предметів, яких не було поруч. Тому-

то — і цим я відрізняюся од усіх, хто використовував

до мене або використовуватиме після мене порожній

простір, — ці мої твори завжди символічні».

У 1912 році Архипенко створює в Парижі власну

школу, знаходить нові пластичні форми, запровад-

жує у пластику колір, будує форми на контрастах різ-

них матеріалів, що мало незвичайний ефект, створює

скульптури-картини, в яких у різних комбінаціях по-

єднує на площині рельєф і колір.

Творчість Архипенка опинилася в центрі художніх

подій того часу, його ідеї не всім були зрозумілі і це ви-

кликало глузування, які він стоїчно переніс і витри-

мав тяжкий іспит новатора. Комуністи вилучили його