Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах

Ткаченко Анатолий Федорович

ником. За героїзм, виявлений у тяжких боях під Су-

валками (тепер Польща), нагороджений Георгіївським

хрестом 4-го ступеня. У жовтні 1915 року був поране-

ний під Сморгонню і після одужання відправлений у

складі Російського експедиційного корпусу246 до Фран-

ції на Західний фронт.

У січні 1916 року корпус повантажили на паро-

плав у Даляні (до 1905 року порт Дальній, Ляодунсь-

кий півострів, Китай) і він через Індійський

океан та

Суецький канал у квітні 1916 року прибув до Марселя.

457

У червні Малиновський вже бився з німцями біля Рей-

мса під Мармелоном, а потім під Сілері і фортом Брі-

мон. У квітні 1917 року під час атаки на форт Брімон

був тяжко поранений розривною кулею в ліву руку з

роздробленням кістки і довго лікувався в шпиталях

Бордо, Сен-Сервана і Сен-Мадьо.

Після Жовтневої революції 1917 року в Росії фран-

цузький уряд видав наказ про роззброєння всіх ро-

сійських військ і про відправку їх на різні роботи. Ма-

линовського направили на роботи в район Бельфор.

Знаючи про те, що німці окупували Україну, він

із патріотичних почуттів вирішив продовжити свою

участь у війні з німцями і у січні 1918 року вступив до

Іноземного легіону 1-ї Марокканської дивізії фран-

цузької армії. У березні 1918 року дивізію було кинуто

назустріч прориву німців у Пікардії, і Малиновський

брав участь у тяжких боях аж до перемир'я. За ці бої

був тричі нагороджений французьким орденом Круа

де Гер з мечами. Службу в царській і французькій ар-

міях закінчив єфрейтором.

У 1961-1965 роках, виявивши літературний хист,

Малиновський написав про українців, росіян і фран-

цузів, які воювали проти німців на Західному фронті

Першої світової війни. Свою книгу він назвав «Солда-

ти Росії». Її головним героєм під іменем Івана Гринька

був сам автор.

У серпні 1919 року Малиновський був відправле-

ний пароплавом із Марселя до Росії і у жовтні 1919

року прибув до Владивостока. Добровольцем вступив

до Червоної армії, брав участь у Громадянській війні.

У 1923 році його призначили командиром батальйону,

458

і на цій посаді він служив до вступу у Військову акаде-

мію імені М.В. Фрунзе. Навчаючись в академії, наполе-

гливо займався самоосвітою, прочитав твори Толстого,

Достоєвського, Лєскова,

Чехова,

Салтикова-Щедріна

та інших класиків російської літератури. Почав зби-

рати бібліотеку, в якій, крім книг з військової спра-

ви, були книги з історії, улюблений

з дитинства «Коб-

зар» Шевченка і поезія Лесі Українки, твори Флобера,

Вольтера, Паскаля і Ларошфуко французькою мовою,

якою він добре володів. Захоплюючись шахами, він зі-

брав велику шахову бібліотеку.

Після закінчення академії (1930) Малиновський слу-

жив на різних посадах у військах Північно-Кавказь-

кого та Білоруського військових округів. У 1937-1938

роках добровольцем брав участь у національно-рево-

люційній війні в Іспанії з боку республіканського уря-

ду. Повернувшись з Іспанії, з вересня 1939 року викла-

дав у Військовій академії імені М.В. Фрунзе, а у березні

1941 року генерал-майор Малиновський був призна-

чений командиром стрілецького корпусу в Одеський

військовий округ. На цій посаді він 22 червня 1941 року

на річці Прут вступив у війну з фашистською Німеч-

чиною.

У кінці серпня 1941 року Малиновський під Дні-

пропетровськом прийняв командування 6-ю армією і

з боями відійшов з нею до Ізюма на річці Сіверський

Донець, де з жовтня 1941 року фронт стабілізувався.

У грудні 1941 року його призначають командуючим

Південним фронтом і на цій посаді у другій половині

січня 1942 року він разом з Південно-Західним фрон-

том здійснив наступальну Барвінково-Лозовську опе-

459

рацію, прорвав оборону противника і захопив плац-

дарм для наступу на Харків. У середині травня 1942

року війська Південно-Західного фронту під команду-

ванням маршала Тимошенка почали наступ на Харків.

У харківській битві праве крило Південного фронту

повинно було забезпечити ударне угруповання міцною

обороною з півдня. Битва закінчилася тяжкою пораз-

кою військ Південно-Західного фронту, які були ото-

чені та майже повністю знищені.

На початку липня 1942 року німці намагалися ото-

чити війська Південного фронту, які оборонялися в

Донбасі. За наказом Ставки верховного головнокоман-

дування вони були відведені за Дон і закріпилися на

його лівому березі. Південний фронт був з'єднаний з

Північно-Кавказьким. У зв'язку з ліквідацією Пів-

денного фронту Малиновського у кінці серпня 1942

року призначають командуючим 66-ю армією, яка би-

лася з противником під Сталінґрадом. У жовтні його

призначають заступником командуючого Воронезь-

ким фронтом, але у листопаді відкликають з фронту