Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах

Ткаченко Анатолий Федорович

Весною 1922 року Махно з дружиною і найближ-

чими сподвижниками перебрався до Польщі. У Поль-

щі його з дружиною звинуватили в підготовці збройно-

го повстання в Східній Галичині з метою її приєднання

до Радянської України. Їх заарештували і помістили

у Варшавську в'язницю, де вони перебували 14 міся-

ців. У в'язниці дружина 30 жовтня 1922 року народила

дочку Олену. Після суду вони були звільнені і вислані в

Східну Пруссію в місто Торн, відкіля у 1924 році виїха-

ли в місто Данциґ (тепер місто Ґданськ, Польща) з на-

міром

через Берлін переїхати в Париж. У Данциґу їх

заарештували, обвинувативши Махна у переслідуван-

ні німців-колоністів в часи Громадянської війни. Мах-

но був ув'язнений у фортеці, а дружина у тюрмі. Через

кілька днів дружина була звільнена і поїхала з дочкою

до Парижа. Приблизно через рік Махно здійснив втечу

з фортеці і у 1926 році прибув у Париж.

У передмісті Парижа, Венсені, Махно з родиною

прожив 8 років у страшних злиднях. Він працював на

445

різних роботах: був декоратором на кіностудії, маля-

ром,

шевцем, співробітником анархістського журналу

«Діло праці». Написав мемуари «Російська революція

в Україні (від березня 1917 р. до квітня 1918 р.)» —

1929 р. і «Під ударами контрреволюції (квітень—чер-

вень 1918 р.)» — 1936 р. Обидві книги видані в Парижі.

В еміграції Махна мучили хвороби, боліли численні

рани. З 1931 року почався туберкульоз кісток, а з 1933

року — туберкульоз

останньої легені. У бе-

резні 1934 року його

помістили в один із

шпиталів Парижа, де

він помер 25 липня. Піс-

ля кремації тіла Мах-

на урна з його прахом

була замурована в сті-

ні колумбарію паризь-

кого цвинтаря Пер-Ла-

шез.

Дружина

Махна

жила до 1943 року в

Парижі, а потім переї-

хала до дочки в Берлін,

куди її вивезли нім-

ці з Парижа на роботи.

У 1945 році вони були

затримані

радянською

контррозвідкою і від-

ДДружина Махна Галина

правлені

в

київсь-

Андріївна

ку в'язницю. Вдовиця

і його дочка Олена

Несторівна.

Париж. 1940-і роки.

446

Махна була засуджена на 8 років таборів, а дочка на

5 років заслання. З табору Галина Андріївна вийшла у

травні 1954 року, пробувши в ув'язненні 8 років і 9 міся-

ців. Після звільнення мати й дочка жили в місті Джам-

булі (Казахстан). Померла Галина Андріївна 23 берез-

ня 1978 року, а Олена Несторівна — 16 січня 1993 року.

У 1989 році обидві були реабілітовані.

На малій батьківщині Махна у 2000 році було ство-

рено Громадське товариство Нестора

Махна «Гуляй-

Поле», метою якого є поширення в Україні національ-

ної свідомості.

447

ІЛЬКО БОРЩАК

(1895 — 1958)

український історик, громадський діяч

Після хліба просвітництво є

найперша потреба народу.

Дантон

Значна частина жит-

тя

видатного

українського

історика

і

публіциста

Іллі

Львовича

Баршака

минула

у

Франції,

де

він

займався

журналістикою,

науково-

дослідною

та

викладаць-

кою

діяльністю

під

псевдо-

німом Ілько Борщак.

Народився

він

19

лип-

ня

1895

року

поблизу

Хер-

448

сона

в

єврейській

родині.

Батько

працював

директо-

ром

початкової

школи.

Піс-

ля

закінчення

Херсонської

гімназії Ілля прийняв православну віру і навчався в

Петербурзькому, Київському і Новоросійському (нині

Одеському) університетах, де вивчав право, філоло-

гію, історію. У Новоросійському університеті його за-

лишили для спеціалізації з міжнародного права. 1914

року він виїхав у наукове відрядження до Гааґи (Ні-

дерланди).

Коли почалася Перша світова війна 1914-1918 років,

Баршак з великими труднощами повернувся на бать-

ківщину і був мобілізований до діючої армії. Воював у

449

Східній Пруссії, дістав поранення. Після лікування за-