Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах

Ткаченко Анатолий Федорович

тами збудовані колона Слави в Полтаві (1805-1811),

театр (1804-1809, не зберігся) і шпиталь (1806-1821) в

Одесі, надгробок на могилі П.О. Румянцева-Задунайсь-

кого в Києві (початок 19-го століття, не зберігся).

Траверсе Жан Батіст де, Іван Іванович (1754 —

1830) — військовий і державний діяч Росії, маркіз.

Походив із стародавнього дворянського роду провін-

ції Прованс.

Виходець із Франції. У 1791 році вступив

на службу в російський флот з чином контр-адміра-

ла. У 1791-1801 роках командував з'єднаннями кора-

блів Балтійського флоту. У 1802-1808 роках — голов-

ний командир Чорноморських портів, одночасно з 1805

року — перший губернатор Миколаївського і Севасто-

польского військового губернаторства. Створив в Ми-

колаїві Кабінет старожитностей, театр, бібліотеку,

друкарню, перший на півдні України музей. У 1811-

1828 роках в чині адмірала був морським міністром Ро-

сії. На його честь російськими моряками названі атол в

групі Маршаллових островів (Мікронезія, Тихий оке-

ан, 1817) і острова в Атлантичному океані (Антаркти-

ка, 1819).

Шевальє П'єр(р.н. і р.с. невідомі) — французь-

кий офіцер, дипломат, історик 17-го століття. У 1646

році командував загоном козаків, завербованих фран-

цузьким урядом в Україні. Очолюваний Шевальє за-

568

гін брав участь в облозі Дюнкерка під час Тридцяти-

літньої війни 1618-1648 років. На початку Визвольної

війни українського народу 1648-1654 років був секре-

тарем французького посольства в Польщі. У 1662-1663

роках за дорученням короля Людовіка XIV вдруге на-

вербував українських козаків до французького війсь-

ка. Автор ряду праць, які є цінним джерелом з історії

та етнографії України середини 17-го століття.

Шерер Жан Бенуа(1741, Страсбурґ — 1824) —

французький і німецький історик, географ, еконо-

міст. Освіту здобув в університетах Страсбурґа, Йени,

Лейпціґа. Деякий час був аташе французького по-

сольства в Петербурзі. У 1808-1824 роках — профе-

сор Тюбінґенського університету. Автор ряду праць, у

яких містяться відомості з історії, економіки, географії

України. Праця Шерера «Аннали Малоросії» (1788)

була першим у західноєвропейській науці загальним

оглядом географії та історії України. Шерер відзначав

заслуги українських козаків у захисті цивілізації від

руйнівних нападів турецько-татарських завойовників,

захоплювався

героїчною боротьбою козаків за волю.

569

570

1Ярослав Мудрий (близько 978-1054) — великий князь ки-

ївський з 1019 року, син Володимира Святославовича (р.н. не-

від. — 1015). Друга дружина (з 1019) Інгігерда (Ірина) — дочка

шведського короля Олафа. У них було шість синів і три дочки.

Після смерті Ярослава Мудрого землі Київської Русі були поді-

лені між його синами.

2Софійський собор (Софія Київська)

—

видатна пам'ятка

давньоруської архітектури. Будівництво храму розпочав у 1011 році великий

князь київський Володимир Святославович, а завершив у 1037 році його син

Ярослав Мудрий. Назва собору походить від грецького слова «софія» -

мудрість. Софійський собор став головним митрополичим храмом Київської

Русі, її громадсько-політичним і культурним центром. Біля собору збиралися

віча, тут велося літописання, була створена Ярославом Мудрим перша

бібліотека.

Імена

його

будівельни-

ків невідомі. Розміри собору: довжина 37 м, ширина 55 м, висота

від підлоги до центру центрального купола 29 м. Інтер'єр прикра-

шають твори монументального мистецтва XI-XIX століть, зокре-

ма 260 кв.м мозаїк і близько 3000 кв.м фресок. Первісні форми со-

бору зберігалися до XVII століття. У 30-40-х роках XVII століття

київський митрополит Петро Могила заснував у соборі чоловічий

монастир. Тепер це державний архітектурно-історичний заповід-

ник «Софійський музей». У 1990 році Софійський собор зарахова-

но ЮНЕСКО (англ. UNESCO) до світової культурної спадщини.

3Анастасія (р.н. і р.с. невід.)

—

дочка великого князя

київського Ярослава Мудрого, дружина угорського короля Ан-

дрія.

4Єлизавета (р.н. невід.-1076)

—

дочка великого князя

київського Ярослава Мудрого. У 1044 році її видали заміж за Га-

ральда Суворого (1015-1066), який у 1046 році став королем Нор-

вегії. Після загибелі Гаральда під час походу до Англії Єлизавета

у 1067 році вийшла заміж за короля Данії Свена Естрідсена.

571

5Генріх І (1008-1060) — король Франції з 1031 року з династії