Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах

Ткаченко Анатолий Федорович

єю, оголосила війну Росії. Основною подією війни був Прутський

похід, який закінчився для Росії поразкою. За Прутським тракта-

том 1711 року Росія змушена була відмовитися від Азова і повер-

нути Туреччині прилегле до нього узбережжя моря.

35Вольтер, справжнє ім'я та прізвище Марі Франсуа Аруе

(1694-1778) — французький письменник, філософ, історик, один

із видатних діячів французької Просвіти XVIII століття. За

віль-

нодумство був двічі ув'язнений до Бастилії. У 1726-1758 роках

із перервами був в еміграції (Англія, Пруссія, Швейцарія). Брав

участь у створенні «Енциклопедії, або Тлумачного словника наук,

мистецтв та ремесел» у 35-и томах (1751-1780). Соціально-полі-

тичні погляди

Вольтера

мали антифеодальну спрямованість, він

піддав нещадній критиці ідеологію феодалізму. Вів боротьбу про-

ти клерикалізму та релігійного фанатизму. Був прихильником

«освіченої монархії», з 60-х років вважав республіку найбільш

розумною формою державного устрою. Вольтер — видатний ху-

дожник слова: поет, драматург, прозаїк. У праці «Історія Карла

ХІІ» (1731) він характеризує гетьмана Івана Мазепу як хоробру,

спроможну, невтомну в праці людину. У цій книзі є слова: «L'Uk-

raine a toujours aspire a etre libre» («Україна завжди прямувала до

свободи»). У книзі «Доба Людовіка XIV» (1751) написав про укра-

їнських козаків, які служили при дворі французького короля.

У праці Вольтера «Історія Росії за Петра Великого» (1759-1763)

є згадки про Україну. Просвітницькі ідеї Вольтера сприяли роз-

витку вільнодумства в Україні. Одним із його послідовників був

український просвітник-демократ та філософ-матеріаліст Яків

Козельський (близько 1729-після 1795).

36Війна за австрійську спадщину 1740-1748 років — точи-

лася між коаліціями європейських держав: Францією, Пруссією,

578

Баварією, Тспанією, Саксонією, П'ємонтом та Неаполітанським

королівством, з одного боку, та Австрією, Англією, Чехією, Угор-

щиною, Нідерландами, Силезією і Росією, з другого боку, за под-

іл австрійських володінь. Війна стала наслідком торговельного та

колоніального змагання серед європейських держав і агресивних

зазіхань Пруссії. Приводом до неї стала суперечка за так звану

австрійську спадщину після смерті у 1740 році імператора Свя-

щенної Римської імперії Карла VI. Вона включала дві Силезь-

кі війни: Першу (1740-1742) і Другу (1744-1745). Завершилась

Ахенським мирним договором 1748 року, який не розв'язав супе-

речностей між європейськими державами.

37Семилітня війна 1756-1763

років — війна між Австрією,

Францією, Росією, !спанією, Саксонією та Швецією, з одного

боку, і Пруссією, Англією в союзі з Ганновером та Портуґалією, з

другого боку. Війна була викликана загостренням суперечностей

між Англією та Францією через колонії у Північній Америці та

Ост- Індії і зіткненням агресивної політики Пруссії з інтересами

Австрії, Франції та Росії. Війна почалася вторгненням прусських

військ у Саксонію. У 1760 році російські війська здобули Берлін.

У 1761-1762 роках Пруссія втратила Померанію, Силезію, Саксо-

нію і опинилась на грані катастрофи. Але новий російський імпе-

ратор Петро III врятував Пруссію від повної поразки, уклавши

з нею союзний договір. Імператриця Катерина II розірвала цей

союз, але війни не відновила. Англія вела війну проти Франції го-

ловним чином на морі і в колоніях. Війна завершилася підписан-

ням Паризького договору 1763 року між Францією та Англією, за

яким до Англії відійшли Канада, Східна Луізіана, Флоріда, біль-

ша частина французьких колоній в !ндії. За Губертусбурзьким

миром 1763 року між Пруссією, з одного боку, та Австрією і Сак-

сонією, з другого боку, Пруссія закріпила за собою права на Силе-

зію. Перемога Англії над Францією і Пруссії над Австрією зміц-

нила їх становище в Європі.

38Колеж — середній учбовий заклад у Франції, Бельґії, Швей-

царії.

39Тонзура — виголена маківка голови у католицьких духов-

них осіб.

40Руссо Жан Жак (1712-1778) — французький філософ, про-

579

світитель, письменник, педагог, композитор. Народився в Жене-

ві в родині ремісника. З 1744 року жив у Парижі, де зблизився з

енциклопедистами, особливо з Дені Дідро, співпрацював в «Енци-

клопедії». У 1762 році Руссо, якого переслідувала влада, залишив

Францію, до якої повернувся 1770 року. Він гостро критикував

феодально-абсолютистський устрій, кликав до боротьби проти

деспотизму. Висловив припущення про вирішальну роль еконо-

міки у розвитку суспільства. Зразком держави вважав невели-

ку республіку. Суспільно-політичні погляди Руссо мали вплив на

передових мислителів Росії й України (О. Радіщев, Г. Сковорода,

Я. Козельський та інші). Писав поеми, вірші, комедії, романи, опе-

ри (до них створював лібрето й музику). У «Сповіді», опублікова-

ній у 1782-1789 роках, розповів про своє життя, духовні пошуки,