В погоні за привидом
Шрифт:
— Ну що ви! — махнув рукою Аскар. — Я порядну людину завжди від шахрая відрізню. Та й красти у мене нічого.
Єршов хотів був піти на вокзал разом з Аскаром, але той поквапно заперечив:
— А чого вам поспішати! Встигнете. Відпочиньте, умийтеся; умивальник у дворі. Ключ на столі буде. Якщо перекусити що-небудь захочете, то теж, будь ласка. На кухні дещо знайдеться.
Виходячи з кімнати Жанбаєва, Аскар причинив за собою двері, які вели у напівтемну прихожу. А хвилин через п'ять, мабуть вже остаточно зібравшись іти з дому, постукав до Єршова і, трохи прочинивши двері, просунув голову:
— Мало не забув ще про одне попередити
«Так, — мимоволі подумав Єршов, — цього родича ще тільки не вистачало! Дивно, що Жанбаєв вирішив зупинитися в такій квартирі! Хоч, може, всі ці люди працюють на нього? Треба буде придивитись до них гарненько…»
Залишившись наодинці, Єршов старанно оглянув весь будинок. Він мимоволі звернув увагу на таблицю, перекреслену олівцем, що висіла на стіні кімнати, у якій влаштував його Аскар. Це був графік руху поїздів, який не становив би собою нічого особливого, коли б деякі цифри його не були підкреслені.
Єршову зразу ж стало ясно, що це був шифр. Ще раз старанно оглянувши весь будинок і не помітивши нічого підозрілого, майор закрив вхідні двері на защіпку і, діставши з кишені записну книжку, почав розкодовувати шифровку.
Вийшло таке:
«Мене не буде дома днів два-три. Влаштовуйтеся тут і живіть. Хазяїн — людина надійна. Двоюрідний брат його, Темірбек, теж нам пригодиться. Ніяких таємниць однак їм не довіряйте. Завдання вам таке: у сараї стоїть мотоцикл — треба вмонтувати в його корпус мою рацію. Рація в погребі. Дістаньте її звідти, як тільки Аскар піде на роботу. В погребі промацайте ліву стінку. Біля самої підлоги відірвіть дошку. Рація за обшивкою».
Єршов сховав записну книжку в кишеню і пішов у сарай. Там, прикритий якоюсь рядниною, справді стояв мотоцикл з коляскою. Майор пильно оглянув його. Зовні він нічим не відрізнявся від мотоциклів такого типу. Але, обмацавши коляску, Єршов звернув увагу на те, що під кожухом її виявилося значно більше місця, ніж звичайно. Порожнисті місця були і в інших частинах мотоцикла. Однак Єршов все ще не уявляв собі, як тут можна буде розташувати рацію Жанбаєва, якщо навіть вона і дуже портативна.
Перш ніж спуститися в погріб, Єршов підійшов до хвіртки, що виходила на вулицю, і старанно закрив її на клямку. Потім розшукав ключі на кухні і одним з них відімкнув замок на дверях погреба. Погріб був дуже глибокий. У ньому було холоднувато, гостро пахло овечим сиром і овочами. Світло через відчинені двері проходило слабо. Єршову довелося почекати трохи, поки очі звикли до напівтемряви.
Стіни погреба були обшиті дошками, дуже щільно пригнаними одна до одної. Єршов обмацав долонею низ лівої стіни, але не зразу знайшов потрібну йому дошку.
Нарешті він здогадався просунути в ледве помітні щілини обшивки лезо складаного ножа. Одна з дощок відокремилася від стіни, утворивши темний, глибокий отвір. Майор просунув туди руки і знайшов металевий ящик. Вийнявши його, він переконався, що це рація.
Марка
Змірявши рацію в зібраному і розібраному вигляді, Єршов також старанно записав і розміри мотоцикла.
З цими даними він вийшов з будинку, замкнувши двері.
З Малиновкіним вони зустрілись біля камери для схову. Біля нього поблизу нікого не було. Переконавшись, що Малиновкін помітив його, Єршов пішов до приміщення камери для схову за чемоданом. Лейтенант, почекавши трохи, пішов за ним слідом. Біля вікна видачі вони обмінялись швидкими поглядами, і, коли кладовщик пішов за речами Єршова, майор передав Малиновкіну записку, в якій коротко повідомив про стан справ і просив подумати про можливість розміщення рації в кожусі мотоцикла. Доручив він також лейтенанту влаштуватися на квартирі де-небудь недалеко від Жовтневої вулиці і поцікавитися кондуктором Темірбеком. Чергове побачення майор призначив на завтра, опівдні, в міській їдальні.
Несподівана знахідка
Наступного дня, як було умовлено, Єршов пішов до міської їдальні, яку примітив ще вчора вдень. Ввійшовши до неї, він зразу ж побачив Малиновкіна, який влаштувався за столиком у кутку. Це місце було дуже вигідне: давало змогу спостерігати за всім приміщенням.
В їдальні було людно і майже всі столики були зайняті. Єршов пройшовся разів зо два по залу, ніби придивляючись, де краще влаштуватися. Офіціант мимоволі допоміг йому в цьому.
— Он вільне місце, громадянине, — кивнув він у бік Малиновкіна. — Якраз мій столик, так що обслужу вмить.
— От спасибі! — подякував Єршов офіціантові і попрямував до Малиновкіна. — Вільне? — запитав він лейтенанта, беручись за спинку стільця.
— Так, будь ласка, прошу вас! — привітно відповів Малиновкін. — Вдвох веселіше буде. Ось меню, будь ласка. Вибір невеликий, так що роздумувати немає над чим. Але повинен зауважити: годують тут ситно — учора тут обідав і вечеряв.
Так, розмовляючи про різні дрібниці, вони поступово перейшли до головного.
— Влаштувались? — запитав Єршов, пильно поглядаючи на всі, боки.
— Влаштувався, — відповів Малиновкін. — Але не на сусідній вулиці, а на вашій і навіть, більш того, буквально проти вашого будинку.
Помітивши, що майор трохи нахмурився, лейтенант зробив заспокійливий жест рукою:
— Ви не гнівайтеся! Все буде гаразд. Хазяйка моя — самітна жінка, тиха, глухувата; їй до мене ніякого діла немає. З тієї кімнати, у якій вона мене поселила, бачив я вас учора ввечері крізь вікно. Це дуже вдало, по-моєму. Завжди можна подати сигнал один одному, а то й перемовитися за допомогою умовних знаків. В будинку моєму тільки одне єдине вікно виходить у вашу сторону. А те, що я оселився тут, підозрінь не викличе. В зв'язку з будівництвом залізниці і різних підсобних підприємств у Перевальськ стільки народу понаїжджало, що немає будинку, де б квартирантів не було.