В погоні за привидом
Шрифт:
— Все може бути, — замислено сказав Саблін. — Ну, а Мухтаров, значить, повинен був передати цьому Привиду нову рацію і залишитись в його розпорядженні?
— Так, якщо тільки Привид і Жанбаєв одна і та ж сама особа, — ухильно відповів Осипов.
— Ну, а ще що вдалося розгадати?
— Вдалося розгадати систему шифрів: старого, на якому Жанбаєв, можливо, ще веде поки що зв'язок, і нового, який Мухтаров мав передати йому під час зустрічі. Дозвольте доповісти про це трохи пізніше? Гадаю також, що Мухтаров потрібний Привиду як досвідчений радіотехнік. З'явитися до Привида Мухтаров, мабуть, повинен був
Осипов поклав на стіл паспорт на ім'я Мухтарова Таїра Олександровича, уродженця Алма-Ати, 1920 року народження, і посвідчення особи, в якому сказано, що він — працівник Алма-Атинського історичного музею.
Генерал розглянув усе уважно і, підвівшись, повільно пройшовся по кабінету. Завдання все ще здавалося йому дуже складним і не до кінця продуманим.
— Все-таки цілковитої певності, що ми будемо мати справу саме з Привидом, у нас немає, — сказав він нарешті.
— Абсолютної, звичайно, немає, але імовірність значна, — із звичайною своєю обережністю відповів Осипов. — Поміркуй сам: з показань нещодавно викритого нами міжнародного агента відомо, що Привид засланий до нас в Середню Азію, приблизно в район Аксакальська. В цьому районі ми засікаємо нелегальний передавач і розшифровуємо радіограму з повідомленням про надіслання помічника якомусь агентові. Натрапляємо і на слід цього помічника, що їде поїздом Москва-Аксакальськ. Встановлюємо, що він везе рацію своєму шефу і нову систему шифру, тобто саме те, про що повідомлялося у перехопленій шифрограмі. Дізнаємося також, що їхав він на адресу, яка справді існує в Аксакальську.
— Але дозволь, — нетерплячим рухом руки зупинив Саблін Осипова. — Хіба вулиця Чапаєва існує тільки в Аксакальську?
— Я спеціально довідувався, — спокійно відповів Осипов. — Виявилося, що вулиця Чапаєва на всю Аксакальську область є тільки в самому Аксакальську. Але це ще не все. На околицях Аксакальська працює археологічна експедиція Казахської Академії наук. Цілком можливо, що Привид під легальним прізвищем якого-небудь сходознавця Жанбаєва перебуває саме в цій експедиції. Адже ти і сам, здається, припускаєш, що Привид може видати себе за історика-сходознавця? Пригадай, до речі, посвідчення особи Мухтарова, в якому сказано про його належність до Алма-Атинського історичного музею. Є ще одна обставина, про яку я тобі вже казав: Привид бував саме в цих місцях під час війни. Думаю, що Жанбаєв і він — одна і та ж особа. Припустити, що в одному і тому ж районі одночасно працюють два крупних шпигуни, просто неймовірно.
Доводи Осипова здавалися генералу переконливими, але він не поспішав прийняти їх. Лише через декілька хвилин генерал пильно подивився на Осипова і сказав:
— Припустімо, що це все саме так. Кому ж запропонував би ти, в такому разі, перевтілитися в Мухтарова, з тим щоб спробувати під його іменем добратися до самого Привида?
— Питання не з легких, — замислено відповів Осипов. — Треба подумати: адже цілком можливо, що Жанбаєву можуть бути відомі деякі дані про Мухтарова — про його зовнішній вигляд, наприклад.
— Що ж він може знати про його зовнішність? — запитав Саблін, беручи зі стола посвідчення особи Мухтарова. — Навряд чи Привиду могли доставити фотографію Мухтарова. Це треба сміливо відхилити. Отже, тільки
— Тобі ж добре відомо, що їх не повинні мати таємні агенти, — відповів полковник і теж подивився на фотографію Мухтарова, наклеєну на посвідченні особи. — Привиду могли повідомити хіба тільки зріст Мухтарова, колір його очей, волосся.
— Ну, і кого ж ти все-таки намітив би в його двійника? — знову запитав Саблін.
— Климова можна або капітана Гунібекова, — відповів Осипов, в думці уявляючи собі зовнішній вигляд кожного з названих ним співробітників.
— Ти виходиш тільки із зовнішніх даних, — незадоволено поморщився генерал, зупиняючись перед полковником. — Знаю я їх обох. Їм не під силу буде справитися з цим противником. Тут потрібна значно більша досвідченість. А що ти скажеш про майора Єршова?
— Про Єршова? — здивувався полковник.
— Так, так, про Єршова, — трохи підвищуючи тон, повторив генерал. — Я знаю, що ти з ним не дуже в злагоді, але в мене про нього інша думка. У Єршова великий досвід ще з часу Вітчизняної війни. Полковник Астахов про нього завжди добре відзивався. У тебе, правда, він трохи підкис, але в цьому ти сам винен: не там його використовуєш, де треба.
— Гаразд, — помовчавши трохи, погодився Осипов, — припустімо, що майор Єршов справді має всі ті якості, які необхідні для виконання цього нелегкого завдання. Але зовнішність?.. Хоча б про приблизну зовнішню схожість забувати не слід.
— Приблизна схожість, по-моєму, теж є, — настоював на своєму Саблін. — Зріст майже той самий, колір обличчя такий же — смуглявий від загару — і очі чорні…
— А вираз обличчя? — перебив Сабліна Осипов. — У нього ж справжнє обличчя актора характерних ролей, чи як це там у театральних діячів називається! Що ти, Ілля Ілліч! Єршов всім в очі впадає. Та ще й вуса до того ж.
— Ну, вуса і поголити можна, — спокійно заперечив Саблін. — А щодо акторів, то ти до речі пригадав. Хороший контррозвідник повинен актором бути і вміти перевтілюватися. А Єршова я вважаю хорошим контррозвідником. Для користі справи він зживеться і з роллю Мухтарова.
Помітивши, що Осипов знову збирається заперечити, генерал нахмурився і додав майже офіціально:
— Отже, Панасе Максимовичу, на це діло призначимо ми Єршова. Таке моє рішення, і не будемо більше повертатися до цього питання… А тепер ось що треба вирішити. — Саблін знову присів до стола. — Як бути Єршову під час зустрічі з Привидом? Я думаю, що арештувати його Єршов повинен буде тільки в тому разі, коли в його руках виявляться безперечні докази шпигунської діяльності Привида. Адже поки що в нас немає нічого такого, що ми могли б пред'явити йому як обвинувачення.
— Так, все або не дуже вагоме, або дуже застаріле, — відповів Осипов, дістаючи із стола папку, в якій були зібрані матеріали про Привида. — А таку міжнародну знаменитість потрібно, звичайно, спіймати на гарячому, щоб і кара була по заслузі. Нелегке буде завдання.
— Нелегке, — погодився Саблін і додав — Тому і пропоную доручити це завдання майору Єршову. Я вірю в цю людину.
Майор Єршов у поганому настрої