Вибрики Золотого Теляти
Шрифт:
На ранок, таким чином, вд святкових пригощань у кошику залишались, як то кажуть, ржки та нжки, Пузик-батько, прокинувшись, мав завжди смутн й болюч передчуття щодо катастрофчного зменшення вмсту кошика за нч, що, врешт, завжди, на превеликий жаль здивування, справджувалось. Все було як завжди, за винятком хба що вмсту пляшки з горлкою. Адже за часв, доки найстарш з Пузикв-нащадкв були ще у вц, який виключав цкавсть до пляшки з смердючою гркою рдиною, вмст пляшки з горлкою на ранок був таким же самсньким, яким його залишав псля себе Пузик-батько. Але з часу, коли найстарш з нащадкв стали вже лобуряками, яких самих пора вже женити, смердюча й грка рдина стала для них солодкою й запашною, вмст пляшки на ранок ставав усе меншим меншим. От зараз пляшка стала набагато бльш неповною, нж вноч, як вона стала набагато бльш неповною, анж на ранок перед минулими хрестинами,
Батьквський погляд найстаршого з Пузикв, як завжди в таких випадках, був нищвним, можна навть сказати спопеляючим, але жодного слова, як завжди, промовлено не було. Пд спопеляючим поглядом батька тягарем нависло гнтючо тиш вс покаянно схилили голови в щирому усвдомленн вс глибини сво провини, в такому ж щирому усвдомленн, що перед наступними хрестинами вся ця сторя точнснько повториться, вд чого каяття було ще щиршим глибшим.
Проввши таким чином безмовну, але вд цього нтрохи не менш зрозумлу, повторювану з року в рк, проповдь, Пузик-батько, скориставшись схиленими головами домочадцв настановою народно мудрост - а саме: "згорла хата - гори й сарай" - непомтно для всх взяв капшучок з гршми, призначеними на пожертву, вдвернувся й тихенько переправив монети з цього капшучка до себе в кишеню, залишивши Богов дв монетки. Вн би залишив одну, але одна не могла б дзвенти, тобто, що одна, що н одно не видавало б жодного звуку - це на мить наштовхнуло на думку не залишити жодно монети, але ця святотатна думка була вдразу ж вдкинута, в капшучку було таки залишено дв монетки для дзвону, який би потшив вухо батюшки, а отже й самого Бога, принаймн на час, допоки монети не будуть висипан з капшука.
Псля всх цих, повторюваних з року в рк перед кожними хрестинами, ритуальних дйств, процеся Пузикв, очолювана батьком, рушила до храму Божого. Але мсце очльника процес старший Пузик почав скоро втрачати, опинившись невдовз в самому кнц колони, а потм зовсм вдстав. Пояснивши сво д нагальною необхднстю справити малу фзологчну потребу, Пузик-батько сховався за найближчим кущем, де, почасти пд дю усвдомлення недовершеност здйсненого вноч акту встановлення соцально справедливост, почасти пд дю народно мудрост - "згорла хата - гори й сарай" - вн швиденько вихопив з кошика пляшку, вихилив одним ковтком залишки горлки, справедливо розсудивши, що свом недоречним жалбним плюскотом в сутн храму ц залишки лише видаватимуть неповноту пляшки. Потм вн надкусив залишене вд курки, уже надкушене куряче стегенце й, поднуючи корисне з примним, доки справляв малу фзологчну потребу, скоренько пережував ковтнув курятину втерся рукавом, аби не залишилося натякв на стинн мотиви його поведнки.
Наздогнавши свою родину, сповнений гдност, в святковому настро батько знову очолив процесю, яка все наближалась наближалась до храму Божого. А треба сказати, що мсцевий батюшка Онуфрй, ще напередодн, тльки-но почувши про народження чергового Пузика, був опанований рзномантними, переважно не вельми позитивними й оптимстичними почуттями з приводу наступних хрестин новонародженого Пузика, адже це були вже не перш, далеко не перш хрестини Пузикв, як цьому батюшц доводилося проводити.
Таким чином, не було дивним, що прихд процес Пузикв для хрестин свого новоявленого члена роду не викликав у мсцевого батюшки такого вже святкового пднесення. Не було дивним те, що сам обряд хрестин отець Онуфрй розпочав навть не заглянувши до кошика, який був поставлений Пузиком-батьком, аби не доводити й так зпсований настрй до стану повно невдповдност до священного обряду. Але перед тим, як проголосити м"я новохрещеного, отець Онуфрй все ж вдкинув з кошика рушник уважно подивився на вмст кошика, при чому, чим довше вн придивлявся до цього вмсту, тим наочнше було видно, як скам"янле обличчя батюшки мниться всма кольорами райдуги, але зовсм не тому, що настрй його був райдужним.
– За-пер-дон, - псля довго паузи, витрачено на вивчення вмсту кошика пов"язаний з цим вибр мен новонародженому, задумано примружившись, промовив нарешт батюшка.
– Запердон, - повторив вн, скрипнувши зубами.
– Сарпедон?
– почувся тихенький голос Пузика-батька у навислй псля слв батюшки мертвй тиш храму.
– Сарпедон?
– ще тихше й безнадйнше перепитав вн, кидаючи на батюшку благальний погляд.
–
– повернувшись до Пузика-старшого, вибухнув у вдповдь батюшка криком, який фатальним громом пролунав пд куполом храму.
– За-пер-до-о-он!
– ще раз повльно повторив вн по складах, наближаючись до Пузика-батька й роблячи по одному кроку на кожен склад слова.
– Запердон.
– вже тихше й спокйнше, але вд цього лише бльш зловще промовив вн над самим вухом старшого Пузика, котрому належало бути найщаслившим з людей, але його безнадйно схилен голова й плеч й розпачливо опущен руки доводили цлком протилежн почуття.
Отак з"явився на свт отримав сво оригнальне м"я Запердон, майбутнй батько Насерпуда. приблизно така ж сама сторя повторювалася в род Пузикв впродовж усього того часу, допоки московська православна церква, будучи найнадйншою опорою росйського самодержавства, повною мрою користувалася свом статусом - в цей час народився ще й дд нашого Славка, дд, м"я якого ми й не приводимо якраз тому, що народився вн в т достославн самодержавн часи.
А треба сказати, що Пузики вдзначалися не тльки плодовитстю, а ще й тим, що цю свою плодовитсть вони збергали протягом всього життя аж до майже похилого вку, так що час мж народженням найстаршого й наймолодшого з дтей в см" якогось з Пузикв-батькв був дуже значний, можна сказати, що мж поколннями Пузикв пролягали цл сторичн епохи. Особливо помтним це стало останнми часами, коли течя сторично рки значно прискорилась.
Так, наприклад, дд нашого головного героя Славка народився ще в епоху всевладдя попв, а тому й отримав сво, не згадуване тут нами з етичних мркувань, м"я. Батько ж Славка Гервасй народився, коли його батько, тобто оцей самий Славкв дд був уже в досить поважному вц, в часи, коли дино можливим насильницьким способом у московськй мпер владу захопили бльшовики, всеросйський самодержець був перейменований з царя на генсека, а роль московського православ"я перебрала на себе компартя. Московськ ж попи, позбавившись всемогутньо самодержавно пдтримки, на додачу були ще й жорстоко переслдуван, як смертельн конкуренти, новоявленою владою, але все ж не вдразу втратили свй вплив, користуючись забобонами селян, як, не зважаючи на атестичну пропаганду й прям заборони, все ж надал хрестили дтей, внчалися й молилися, тобто справляли дореволюцйний релгйний культ замсть того, щоб служити культов новопризначеного бльшовицькою владою божества пд дивною назвою Комунзм.
Так, наприклад, коли народився батько Славка Гервасй, радянська влада комунств, вже давно й беззаперечно опанувала простори колишньо царсько мпер, але батько Гервася, будучи на час народження свого останнього сина людиною вже дуже лтньою, майже похилого вку, яка народилася ще за царських часв, няк не мг знехтувати обрядом хрещення свого новонародженого сина.
Й хоча щедрсть пишнота Пузикових пдношень батюшкам не змнилася з змною влади, батюшки, остергаючись не лояльно до них влади, все ж не наважувались так, як колись, безапеляцйно вддячувати менами за вдповдн могорич на хрестинах. коли лтнй Славкв дд принс свого новонародженого сина до храму для хрещення, то батюшка, спершу переконавшись, що вмст кошика з могоричем, як завжди, вельми невтшний, довгенько думав, вагаючись з одного боку мж бажанням влпити цьому жадбному Пузику прямо в його нахабну пику вдповдним до могоричу меннячком для його сина, з ншого ж боку мж страхом перед радянською владою, яка, в свою чергу, могла б улпити й самому батюшц по саме нкуди.
– Гервасй, - нарешт визначився батюшка, виршивши, що таке м"я буде вдповдним.
– А що, як радянська влада запита, що за Гервасй, чому Гервасй?
– хитро примружившись, у вдповдь запитав Пузик-батько, намагаючись за природною селянською звичкою за найменшу можливу цну виторгувати щось найбльш вартсне.
– А ти скажеш радянськй влад, що Гервасй схоже на Гельвецй, а Гельвецй - то колись був такий французький флософ, який був матералстом, як комунсти, - вдповв з деякою зловтшною ноткою батюшка, взявши кошик з жалюгдним пдношенням.
Звичайно, батько Гервася тод, згдно з нагальним сторичним станом, за допомогою у справ надання мен новонародженому синов мг би звернутися прямо до радянсько влади, мг би просто сам придумати м"я, але стан свтогляду тодшнього селянина все ж ще не дозволяв так вдверто нехтувати батюшками на догоду комсарам. батько Гервася виршив, що нехай вже Гервасй, все ж не Запердон. Таким чином вн нби зберг свтоглядний паритет, не образивши н дореволюцйного Господа, н пореволюцйного Комунзма, якому, власне до мен новонароджених, на вдмну вд його попередника, було й зовсм байдуже.