Вибрики Золотого Теляти
Шрифт:
Але цього разу зла доля, не маючи няко можливост спаскудити славне м"я Славка, доскпалась до його прзвища. Так, наприклад, деяк з Славкових однокласникв перенакшували його прзвище, замнюючи в першому склад слова Пузик лтеру "у" на лтеру "и": "Дивись, дивись, Пизик пшов", - кричали вони на перервах навздогн нашому новоявленому Павлику Морозову. Були й нш, котр у другому склад вже спотвореного прзвища Пизик мж лтерою "з" лтерою "и" вставляли ще й лтеру "д", псля чого взагал виходило щось зовсм нецензурне, що вже не кричали на перервах, а вживали лише промж себе. А бували й так, котр в другому склад уже цього останнього нанвець переспотвореного нецензурнолайливого прзвища з лтерою "д" псля ц само лтери "д" ще й замнювали лтеру "и" на лтеру "ю"... Одне слово, зла доля повною мрою помстилася за неможливсть спаплюжити м"я славного
Та Славков до цих знущань неприхильно дол було байдуже. Як ус Славков дореволюцйн предки-Пузики гордо терпли сво чудернацьк мена заради вищо справедливост на догоду свом черевам, так Славко терпв заради майбутнього добра, яке мало посипатися на нього з рогу всесоюзного достатку. Славкова дорога була врною надйною, дорога ця вела не просто, як у предкв-Пузикв, до пдтримання свого черева у належному стан - дорога ця врешт повинна була привести до квартир, дач, автомоблв, як повинн були стати вже в недалекому майбутньому його, Славковою власнстю, якою вн марив одинокими вечорами, адже дружити з цим "Пиз*юком" нхто не хотв. Але няк друз Славков не були потрбн - вн н за що б не промняв на друзв сво солодк мр про те незлченне всенародне радянське добро, до якого вн прагнув усма фбрами сво полум"яно комсомольсько душ. Славков здавалося, що горизонт, за яким здйсняться вс його мр, ставав усе ближче, ближче й ближче...
Але горизонт, на жаль, нколи не може наблизитися, горизонт, насправд, ма таку властивсть, що якою мрою ти до нього не наближався б - такою ж мрою вн завжди вд тебе вддаляться.
3.
Як вже зазначалося, необхднсть отримати вищу освту задля досягнення омряних радянсько-номенклатурних висот аж няк не видавалась для Славка Пузика хоч якимось там ускладненням. справа зовсм не в тому, що Славко, будучи старшокласником, досяг вже досить вражаючих висот рарх шкльно комсомольсько органзац, що давало вже в його руки важел впливу, досить вагом, щоб "переконати" педагогчний колектив школи в його непересчних наукових здбностях. Зовсм н. Славко й насправд був дуже здбним учнем. Як, власне вс Пузики, треба вддати м належне, завжди були напрочуд метикуватими, що й дало м можливсть зберегти сво знаменит черевця недоторканними впродовж усх непересчних сторичних колотнеч, яких на х долю випало чимало.
Так, наприклад, батько Пузика Гервасй був не останнм серед колгоспних нтелектуалв. Можна навть сказати, Гервасй мав флософський склад розуму, що дозволяло йому напрочуд глибоко осмислювати перипет, на перший погляд, здавалося, такого пересчного селянського життя. Так, наприклад, коли Гервасй з раннього ранку виконуючи свою тяжку селянську працю в пол, робив перепочинок на обд, який йому приносив у поле котрийсь з домочадцв, то Славкв батько не просто наминав принесену йому жу, повнстю поринувши в цей процес, як належало б простому селянину, вн серйозно розмрковував над фундаментальними проблемами людського буття, роблячи глибокодумн висновки.
От, наприклад, думав Гервасй, вдкушуючи черговий шмат сала, що дуже вже воно якось так недоладно складаться з основоположними пдвалинами людського буття: от доводиться оце трич на день перериватися на жу, а скльки оце за цей, витрачений на жу, час можна було б ще зорати поля, чи накосити сна, чи ще щось... Н, думалося Гервасв, не досконалий вн, цей наш свт, ой, який недосконалий: от якби Бог, чи отой хнй Комунзм, чи природа, чи хто там насправд головний зробив так, щоб сти треба було не трич на день, а лише один раз на день, а ще краще один раз на тиждень - скльки б вивльнилося часу, наскльки б можна було бльше зорати поля, накосити сна, чи ще щось!..
Але, продовжував тод дал сво роздуми Гервасй, якби треба було сти всього лише один раз на тиждень, то на якого ж бса тод так багато працювати; якби на тиждень людин вистачало одного буханця хлба, то можна було б зорати пару соток земл накосити пару копиць сна, щоб забезпечити себе на цлий рк - чим би тод займатись весь цей рк?.. Отак найпосутнш парадокси буття видобував Гервасй з надр свого, здавалося, пересчного селянського розуму. А, власне, з роздумв отаких от, на перший погляд простих непомтних,
Так що, видатна селянська метикуватсть, успадкована вд предкв, помножена на полум"яне бажання пробитися в люди, дозволила Славков поглинати грант науки з неймоврною легкстю. в тому, що "золота медаль" по закнченн школи буде у нього в кишен, нхто не сумнвався вже тод, як Славко тльки перейшов до восьмого класу радянсько десятирчки. Не сумнвався в цьому й сам Славко Пузик, як вн не сумнвався в тому, що по закнченн середньо школи обов"язково вступить до якогось з ВУЗв.
Щоправда, в якому саме з нститутв чи унверситетв вн буде навчатися, Славко все няк не мг виршити. Одне вн знав точно, що вищий учбовий заклад, в якому вн навчатиметься буде столичним. Славко мав ршучий намр навчатися тльки в столиц - саме там, якнайближче до верхв номенклатурного раю, небезпдставно вважав вн, можна найефективнше розпочати просування до цих самих верхв. Адже просування щаблями номенклатурно драбини Славко твердо виршив розпочинати вже з перших днв свого майбутнього навчання в столиц: щойно ставши студентом-першокурсником вн обов"язково вдразу ж почне пробиватися до складу комсомольсько елти свого навчального закладу з намром закнчити цей заклад, якщо вже й не повноправним членом комунстично парт, то кандидатом у члени парт точно.
Хоча, могли виникнути деяк непорозумння щодо поняття столиц, адже це могла бути як всесоюзна Москва, так республканський Кив. Звичайно, з найвищого Московського трамплну можливо й найлегше було б заплигувати в найвищ кола державного апарату, але й Кив теж з цього боку не видавався чимось набагато гршим.
Щодо ц неоднозначност тогочасного снування з одного боку, як громадянина Укрансько Радянсько Соцалстично республки, а з ншого боку, як громадянина СРСР, виникало дйсно багато непорозумнь. Це була нби така соб двоповерхова держава, де на першому поверс ти був громадянином якось сво рдно союзно республки, а на другому - громадянином чи то якось ншо, чи т ж само, але вже набагато бльшо, хоча якось незрозумло абстрактно держави СРСР, котру до того ж ще нод називали й Росю, хоча Рося також була одню з союзних республк. Причому другий поверх ц двоповерхово державно будови не вважав свй перший поверх взагал за щось вартсне - республканський рвень для всесоюзного був лише рунтом, на якому й виростало непереборне ракетно-ядерне радянське всемогуття.
Для Украни ж у цй багатоповерховй будов була ще й третя постась: укранц разом з росянами й блорусами входили до радянсько спльноти ще як слов"яни, як в той час в СРСР вважалися чомусь наче б то одним народом. Тобто окремо укранц, росяни й блоруси були окремими народами з окремими республками-державами, а разом - одним, диним, тобто тридиним народом, який уже разом з ншими народами, в яких були сво республки-держави, котрих було ще дванадцять, утворював п"ятнадцятидиний радянський народ. А якщо взяти до уваги, що майже в кожнй з окремих республк були й нш народи, деяк з яких мали ще й свою державнсть, наприклад, в однй лише Рос були десятки народв-неслов"ян, в тому числ й державних, як складали тут, вже без укранцв блорусв, разом з слов"янами-росянами один неоднодесятидиний народ!.. А весь цей незрозумлий конгломерат народв, поднаних незрозумло чим, незрозумло як незрозумло для чого - був багатодесятидиним неподльним радянським народом?..
З точки зору здорового глузду було ясно, що цю всю нсентницю засобами якось нормально логки пояснити просто таки не було жодно можливост. Але радянська державна машина не заморочувала соб голову такими дрбницями: з допомогою безкнечних тотальних вйн, голодоморв, масових репресй, а також росйсько мови й комунстично деолог було з радянських народв зроблено залзобетонний замс на кров, причому вважалося, що чим бльше кров в цьому замс, тим крпкший фундамент радянсько держави. А кров було пролито стльки, що радянськ керманич вже вважали народний конгломерат сво мпер абсолютно однордним, а отже й об"днаним навчно. Кровавий замс мпер виявився й насправд, хоч не вчним, але таким, що скрпив величезну кльксть народв на величезних просторах на довг роки. Хоча з сторичного боку трохи бльше семи десятилть - не так вже й довг роки.