Вирвані сторінки з автобіографії
Шрифт:
Думала, нарешті, на власні очі побачу оте «страшне багатство», як його називає бабка Гафія. Побачила. Заплющила очі, щоб не скотилася сльоза.
Плуг орав. Коса косила. І знайшли те, що треба було знайти: куркулів.У Ржавинцях їх виявлено - 5, у Брідку - 6, в Бабиному - 11, в Юрківцях - 3.
Були й критерії: «Характеристики господарств...»Мабуть, ходили уповноважені коло хат, як ходять із переписом, і писали... писали... потім пропонували на затвердження в сільради... в сільрадах сиділа (в основному) безземельна голота і затверджувала.
Читаю «Характеристику господарства громадянина Шкварчука Якова Степановичаз Товтрів. «Сім'я з трьох
А ще як підемо далі - то взагалі кримінал.
Ідімо... Графа « Інші ознаки одержання нетрудових доходів, що можуть бути за підставу для індивідуального оподаткування сільськогосподарським податком».
Ви чуєте, люди, що він робив, отой Шкварчук із Товтрів? Цитую: « викидав на ринок для одержання прибутку хліб, вгодований скот, корів, бугаїв; купував і перепродував з прибутків, наживав маєтки і гроші».А ви думали, що він здихав з голоду як собака... а червонозоряне військо хотіло його нагодувати. Як кажуть, «не тут-то было». А «інші особливості»цього господарства (в період окупації та після визволення)», що показують? Показують « нетрудові доходи від спекуляції - скота, корів та продажу зерна».Гм... Вам хотілося, щоб Шкварчук із ґвером [6] , а він із сапою та граблями чекав на визволителів.
6
Ґвер (діал.) - обріз (зброя).
А визначення яке - «викидав на ринок». Отако взяв чоловік - і викинув свою працю отим бісовим експлуататорам, щоб голодні не сиділи. А треба було згноїти, прикопати, приорати дар Божий і ласку Божу і самому гибіти. Зате визволителі лишилися б задоволеними і без претензій.
Та Шкварчук - це квіточки. Є ґазди - не рівня йому . Oн Дмитро Григорович Федишин. Окрім десяти гектарів землі, мав чоловік «маслобойку-сепаратор»,яким переробляв молоко, (не воду ж, звичайно), яке закуповував в селах (а треба було, щоб воно кисло?). О, Федишин - птиця високого польоту, бо йому належала ще й молотарка-двигун, сіялка.А це теж нетрудові доходи. До того ж він продавав ліс «за куб - 50 рублів, що давало доходу в рік 2500 рублів».
А що у Вербівцях робилося - не приведи, Боже: господарство Степана Рудана«має постійні зв'язки з ворожими елементами».Це тобто з тими, хто проти репресій і колгоспів.
Там багато цікавого, в отих «Матеріалах...».Є записи про арешти людей органами МҐБ. В селі Бабино, наприклад, обліковець не ставив коми між цифрами, і з документів випливало, що люди мали по 400-900 гектарів землі.
Караюча рука не має пощади. І до дітей. Хотіла б знати, чи кипить образа в душах нащадків Дмитра Васильовича Михайлюка із Заставни? У сорок сьомому їх було восьмеро:
тридцять другого,
тридцять третього,
тридцять п'ятого,
тридцять шостого,
сорок першого,
сорок третього,
сорок
і сорок шостого років народження.
О, то велика провина, що батько на ці роти мав аж 10,67 гектара землі, дві корови і маслобойню. А потім...
Потім їхали до Сибіру, на Урали, в Томськ Омськ і до дідька за двері. Спустошували сотні буковинських Сіруків. Коса косила...
Дані із « Списка хазяйств и имущества, изъятого в хазяйствах, выселенных из За ставновского района ». Отже, таких у селі Хрещатик знайшлося семеро , з Добринівців вісьмом сім'ям застукотіли колеса, з Кадубівців - дев'ятнадцятьом , із Дорошівців - сімнадцятьом.
А ми начебто тішимося: нашого цвіту по всьому світу. Скільки!? І яким чином...
Кого ж висилала новітня влада? Що вони мали, ті люди?
Висилали, в основному, тих, хто володів 0,70-4 гектарами землі. В 108 дворах, господарі яких згодом змінили Заставну-батьківщину на Московщину, налічувалося 95(!)житлових будинків. Розумієте, 95 на 108 господарств? Тобто заставнівські куркулі навіть власних будинків не мали, а були такими багатими, що жили в одному будинкові із сім'ями своїх дітей, родичів. На цих же 108 господарств не припадало жодного млина, олійниці, кузні. Із 108 господарств вилучили 25 плугів, 1 сіялку, 3 молотарки, 6 саней, 31 коня, 47 корів і домашні речі. Речі також лічили. В одного їх було 1489 штук. Врахували навіть віники.
А тепер згадаймо арифметику. І зробимо елементарні підрахунки. Скільки чого припадало на душу. Густо... Ой густо: на 108 господарств - 47 корів.
За що ж їх тоді забирали?!.
...Гаразд. Вони мали землю. Хто більше, хто менше. Вони мали свій уклад життя, свої уявлення і переконання. Але ж до тієї, визвольної місії, вони жили в іншій державі. Пардон, кому яке діло, як я живу в чужій країні?! На якій підставі хтось сміє так грубо, жорстоко і безцеремонно карати мене
лишень за те, що я господарюю на рідній землі, яка належить нерідній державі, як це було з Буковиною до 40-го року? І ви ще хотіли, щоб у цих людей не було спротиву, коли їх штабелями пакували в холодну Росію і жаркий Казахстан?! Ви хотіли, щоб вони не йшли в ліси зі зброєю в руках, рятуючи і захищаючи свою потоптану честь і гідність?! Тоді вони її не врятували...
Однак одиниці з-поміж скривджених таки протестували. Не мовчали.
З АРХІВУ:
«Рішення Чернівецького облвиконкому за 1947 рік по Новоселицькому району»,
У папці з незліченною кількістю інструкцій, розпоряджень, доповідей і рішень знайшла ціліську драму Віри Гуменюк із Рингача. Жінка написала заступникові голови облвиконкому Маркіну,що її господарство рішенням сільради зараховано в число куркульських. І як вона сама вважає, несправедливо. На запит Маркіна голові Новоселицького райвиконкому Бодяну з'ясовується: «Гуменюк має 20 процентів моторного млина як об'єкт нетрудових доходів. Однак сільрада в характеристиці вказала на використання найманої праці, чого тут не виявлено. Крім того, сільрада не вказала, що чоловік і синГуменюк В.Д. загинули на фронті.Залишилося троє непрацездатних дітей. Тому думка райвиконкому - виключити господарство із списків куркулів».Віра Гуменюк працювала в колгоспі, Державними поставками розрахувалася.