Я, «Побєда» і Берлін

Скрябин Кузьма

Я йшов

Я йшов... Я йшов... Я думав, замало, що ти мені давала, Бо дуже-дуже мало, багато

ти не мала. Я йшов... Я йшов... Я думав, замало, багато ти не дала, Багато ти не мала і, може, всьо віддала. А я хотів багато, хтів зовсім не вставати, Пішов собі шукати, не став тебе лапати. Я йшов... Так добре було зразу, як ти багато мала, Могла багато дала, а потім вже не мала. Ще далі було гірше, що далі холодніше, Але мені замало, що ти мені там... Я скоро вже не прийду, бо ще мені замало, Що з того, що тут зимно, як ти вже всьо віддала. Я йшов... Що з того, що ти давала, ти ж нічо не мала... Я йшов... Ті твої сині очі, багато ти не хочеш, А я хотів багато, а ти мені не дала. Ти, певно, і не мата, а може не давала. Я скоро ще не прийду, що з того, що тут зимно, Що з того, що тут зимно, як ти вже всьо віддала Я йшов... Ну я тоді йшов...

Я сховаю тебе (Любов)

Всьо

на світі є на продаж, Якщо маєш гроші, значить, можеш. Люди купують людей. Хтось хотів любов купити, Неможливо було пояснити — Та штука не для грошей. Я сховаю тебе Від них далеко, так Щоб ніхто не знайшов, До себе в серце. Всьо на світі є за гроші — І думки, і навіть поцілунки, Риба, м'ясо, вафлі, халва... Того ти ніде не купиш, Може, трохи тільки всіх помучиш. Любов вибирає сама...

100 годин

Так приємно набирати висоту,

Відриватися від злої землі.

Я за руку тебе візьму, відведу

Там, де ти ще не була напевно.

Тут, на хмарах, все інакше, ніж внизу,

Наше ліжко — то є наше небо.

Хочу 100 годин з тобою і ще одну,

То наразі вся моя потреба.

Посміхнися несміло,

Роздягни свою душу,

Покажи своє тіло...

О-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о!..

Ми з тобою знов запалим той вогонь,

Що ніколи вже не згасне.

І відкриємо карти своїх долонь —

Хай між нами завжди буде ясно!

Твою власну географію складну

Я хотів би вивчити напам'ять.

Тільки 100 годин і ще одну,

Наркоманом твого тіла став я.

Дай мені 100 годин І ще одну!..

Тільки 100 годин І ще одну!..