Я, «Побєда» і Берлін

Скрябин Кузьма

Наш останній танець

Ти танцювала так близько до мене, Ти танцювала так довго, Що я постарівся і чуть не вмер. Ти танцювала небезпечно для себе, Загасло світло, музика стала — І що тепер? То є наш останній танець... Танцюй — покажи ще раз. То є наш останній танець... Не плач — поки маєм час. То є наш останній танець... Малюй тіні наших рук. То є наш останній танець... Забудь — просто йди на звук. Ти танцювала так легко, як небо, Ти танцювала так дивно, що я Забувся і не зняв той фільм. Ти танцювала, не жаліючи себе. Останній вихід — публіка встала — І

що тепер?

Наше місто

Вчора на паркеті хтось забувся свої зуби, Певно, Юрік трохи випив і, напевне, знов забуде. Лампи не світили, було ще не дуже пізно, В туалеті знов місились — то є наше місто. Торбич на балконі випив зовсім небагато, То для мене є смертельно, як два пальці обісцяти. Колонки сильно гупали, стояли всі на місці, Шкло і технологія, а збоку — наше місто. П'ятниця, субота і неділя — порнографія, Бо то є сателіт, а не просто фотографія. Кнопки натискає Саня Скрябін, мій колега, Треба вміти натискати, а не вмієш — то не треба. Зоська має риби і я тоже хочу мати, Я не буду ніц робити, буду риби годувати. Я знаю, що в тістечках можна кожен день поїсти, Ну, бо хулі тут робити, якщо то є наше місто?

Наші

Ми — діти країни з червоними зірками, Великими бровами і стабільними рублями, Ми — діти революції — кров з молоком І вся наша історія — то радіо «шансон». Ми — діти країни, якої вже немає, І до сих пір нас часом ще совками називають, Але ми — українці, нормальні, здорові, Напишем своїм дітям правильну історію. Наші хлопаки давно не люблять сало, Наші хлопаки не носять шаровари, Наші дівчата вміють нас любити, Бо наші — найкращі — чого нам ще хотіти?! Ми ходимо по вулицях з своїми рюкзачками, Ми добре розбираємось — де ліво, а де право. Стидайтеся, панове, Україна — то не Африка, І ми давно не чумаки, і ви давно не мавпи. Ми гуляєм вечером з дівчатами, Бо ми їх любим і в нас дівчат багато, І діти будуть в нас нормальні і здорові, І ми їм напишем правильну історію. Наші хлопаки давно не люблять сало, Наші хлопаки не носять шаровари, Наші дівчата вміють нас любити, Бо наші — найкраші — чого нам ще хотіти?!

Не вмирай

Відкрий ті свої очі, підемо над став, Там всі прозорі хвилі — я руками їх брав. Відкрий і подивися, я боюся тут сам, Вже темно за дверима, але ти не вмирай... Тільки ти не вмирай... Ти маєш дивне світло у своїх очах, Відкрий мені їх, бо їсть мене страх. Холодні твої руки — я боюся їх сам, Загрію тобі пальці, тільки ти не вмирай... Але ти не вмирай... Відкрий ті свої очі, підемо над став, Там всі прозорі хвилі — я руками їх брав. Тихенько риби плачуть, і ми підем туди, Ніколи не побачать нас — глибока вода там. А ти не вмирай... Глибока вода... Тільки ти не вмирай... Тільки ти не вмирай... Тільки ти не вмирай...

Не дай

Не клич мене туда, там тихо й зимно. Брехня, моя брехня солодка, як крила. Не дай... Не дай, щоб бачив я, як плачуть твої очі, Не дай, щоб злий язик будив нас серед ночі. Не клич, я не піду, бо більше не треба, Дороги не завжди збираються в небо. Не дай... Не дай, щоб я лишив тебе, нам буде тяжко, Не дай забути сни, без того жити страшно, Не дай, щоб бачив я, як плачуть твої очі, І не дай, щоб злий язик будив нас серед ночі. Не йди ніде, я сплю на твоїх колінах. Не кожен день встає сонце на стінах. Не дай... Не

дай, щоб я лишив тебе, нам буде тяжко, Не дай забути сни, без того жити страшно, Не дай, щоб бачив я, як плачуть твої очі, І не дай, щоб злий язик будив нас серед ночі. Не дай...

Не засипай ті ями

Я дерева вкрию, бо вже низько хмари є тяжкі, Хтось води налиє, бо так сумно, тихо без води. Я з тобою піду, бо пора вже нам кудись піти, Ми принесем снігу і насиплем землю на горби. Не засипай ті ями... Я дорогу знаю, я то бачив вже не раз, як спав, Я роботу маю, ще такої я ні раз не мав. Ми вже скоро прийдем, я тебе занесу аж наверх, Ти не хочеш світла, бо його тут забагато.

Небо

Небо висить, моє небо, Небо висить, моє небо. Я хочу скинути небо, небо, Я хочу скинути небо, небо. Летять мої хмари, Хмари летять, мої хмари. Я хочу копати хмари, Я хочу копати хмари, хмари. Хмари летіли тут, хмари, Небо висіло тут, небо. Назад завішайте небо, Назад завішайте небо, небо. Назад завішайте небо, Назад закидайте хмари. Назад завішайте небо, Я хочу скинути небо...

Небо каже

(Йди сюда)

Ніколи не знав і не бачив, як то є, Напевно, я спав, не рахуючи ночей. Далеко втікав, пам'ятав, що люди злі. Ніхто не впізнав свої сльози на мені. Небо каже: йди сюда... Небо каже: йди... Довго шукав тихе місце, теплий дім, Бо, видно, нема бідним сонця на землі. Я побудував собі сходи аж до хмар, І добре є там...

Неділя, понеділок

Красива і добра, подібна на Бога, Розумна і мудра, і зовсім не нудна. Неділя — день раю — заскоро нам минає, Я маю відмазу, щоб не вмерти відразу... Пережити понеділок, вівторок, середу, четвер, Мити зуби і не хтіти бачити тебе. Без тебе понеділок, вівторок, середа і знов Довга п'ятниця, субота — в неділю вся любов. Поїду на шару, трамваї задаром, На квіти для тебе дістану гроші з неба. І місця багато без тебе, я не можу спати, Самому погано, а треба знов так само от... Пережити понеділок, вівторок, середу, четвер, Мити зуби і не хтіти бачити тебе. Без тебе понеділок, вівторок, середа і знов Довга п'ятниця, субота — в неділю вся любов. Банально на вікна неділя лягає, Не скоро, не довго, а тиждень минає. Ти прийдеш, ми будем на ціле місто двоє, Моїми словами ти скажеш: було варто... Пережити понеділок, вівторок, середу, четвер, Мити зуби і не хтіти бачити тебе. Без тебе понеділок, вівторок, середа і знов Довга п'ятниця, субота — в неділю вся любов.

Нема дурних

Він казав: там буде добре, Я покажу вам дорогу. Всі пішли, ніхто не плакав, І не шкода — нас багато. І нема, нема, і вже не буде Тих, кому повірять люди. Нема, нема, нема тут нікого, Хто ще тут кричить до Бога. Нема дурних, нема дурних, Давно вже тут нема таких, Нема дурних, нема дурних давно... Моє місто мерло тихо І без звуку, і без крику. Записали нам касету Всі підряд пісні пра ето. І нема, нема, нема дурних, Давно вже тут нема таких. Нема, нема, нема тут нікого, Хто ще знов кричить до Бога. Нема дурних, нема дурних, Давно вже тут нема таких, Нема дурних, нема дурних давно...