Заручені
Шрифт:
«Он воно що!» — подумав падре провінціал і відразу відповів:
— Це для мене не новина; але ваша світлість добре знає, що один з обов'язків нашого звання — це саме розшуки заблудлих, щоб навернути їх на путь...
— Згоден, але не захист заблудлих!.. Це справа ризикована, справа тонка...— Тут він, замість надути щоки й засопіти, стис губи й втяг у себе повітря, а тоді, пихкаючи, випустив його із себе й провадив далі: — Я вважав за необхідне натякнути вам на цю обставину, бо якби тільки ваша превелебність... Можна було б ужити деяких заходів у Римі... я, між іншим, нічого не знаю... а з Рима могло б надійти вам...
— Я все ж вдячний вашій світлості
— Ви, напевно, знаєте, яким він був у миру, знаєте і про справи, чинені ним в молодості...
— Ось саме в цьому, синьйоре граф, і полягає доблесть нашого ордену, що чоловік, який в миру мав таку славу, вбравшися в сутану, стає зовсім іншим. І відколи падре Крістофоро носить це одіння...
— Хотів би вірити цьому, від душі кажу: хотів би вірити цьому, але ж іноді, як мовиться в прислів'ї... сутана ще не робить ченця.
Прислів'я не зовсім правильно висловлювало його думку, але граф нашвидкуруч підставив його замість іншого, яке вертілося на кінчику язика: «Вовк міняє шкуру, а не натуру».
— Я маю підтвердження, докази,— провадив він далі.
— Коли ви достеменно знаєте,— сказав падре провінціал,— що цей чернець учинив щось небогоугодне (усі ми грішні), то я буду вам зобов'язаний, якщо ви мені про це повідомите. Адже я звичайний настоятель, але на те мене й поставлено, щоб я виправляв, лікував.
— Гаразд, я вам скажу. Крім тієї неприємної обставини, що цей чернець відкрито взяв під захист ту особу, про яку я вже згадував, є ще й інша, прикріша обставина, яка могла б... А втім, ми відразу усе й вирішимо між собою. Отож, до вашого відома, той самий падре Крістофоро став чіплятися до мого небожа, дона Родріго ***.
— Що ви кажете? Оце мені справді неприємно чути, вкрай неприємно.
— Мій небіж молодий, гарячий, чудово знає собі ціну й не звик до того, щоб його зачіпали...
— Я вважатиму своїм обов'язком зібрати надійні відомості про таку обставину. Як я вже сказав вашій світлості,— а я ж розмовляю з синьйором, у котрого мудрість сполучається з глибоким знанням людей,— плоть наша немічна, усім нам властиво помилятися... то в тому, то в тому, а якщо падре Крістофоро порушив...
— Бачите, ваша превелебність, це такі речі, з якими краще покінчити тут, між нами, поховати негайно. Якщо їх надто довго пережовувати... то щоб не було гірше. Ви ж знаєте, що буває в таких випадках; усякі сутички, сварки виникають іноді через дрібниці, а далі все заплутуються й заплутуються... Як почнеш дошукуватися суті, то або не дійдеш до жодного наслідку, або ж виникають сотні інших утруднень. Утихомирити, спинити вельмишановного падре! Присікти й утихомирити! Адже мій небіж молодий; та й чернець, скільки я чув, іще повен молодечого запалу... а ми ж із вами, на жаль, уже в літах, вельмишановний падре, чи не так? Тож нам і слід...
Якби хто-небудь був свідком цієї розмови, то побачив би те саме, що буває, коли раптом при виконанні серйозної опери передчасно піднімається завіса й на сцені видно співака, котрий, геть забувши в цю мить, що на світі існує якась публіка, просто розмовляє з якимсь своїм приятелем. Обличчя, постава, голос дядечка-графа — все було таке природне, коли він вимовляв оте слово «на жаль». Тут від дипломатії не зосталося й сліду: йому справді тяжко було усвідомлювати свої роки. Не те щоб він шкодував за
Та надаймо слово йому самому.
— Нам слід, — казав він, — подумати про молодих і виправити їхні похибки. На щастя, час іще є. Справа ще не набула розголосу. Ще є можливість для «principiis obsta» [111] . Треба забрати вогонь від соломи. Часом особа, небажана в одному місці й навіть здатна викликати всякі неприємності, виявляється на диво потрібною в іншому. Ваша превелебність зуміє належним чином прилаштувати цього ченця. А тут іще й інша обставина, а саме: що він би міг викликати підозру в того, хто... тепер був би якраз зацікавлений, щоб його усунути; і, посилаючи його кудись якнайдалі, ми одним пострілом убиваємо двох зайців, усе залагоджується само по собі, або, краще сказати, без жодних ускладнень.
111
Перешкоджай початку ( латин.).
Такого висновку падре провінціал чекав уже від самого початку. «Іч який! — подумав він про себе.— Адже я бачу, куди ти гнеш; нам відомі ці штуки: коли ви всі чи один із вас злий на бідного ченця або коли він вам вселяв підозру, то настоятель негайно повинен усунути його, не докопуючись, винен він чи ні».
І коли граф скінчив свою промову й важко засопів, що дорівнювало крапці, падре провінціал сказав:
— Я добре розумію, що має на увазі синьйор граф. Але, перш ніж зробити якийсь крок...
— Чи правильно називати це кроком, вельмишановний падре, це проста, природна справа. І якщо не вжити таких заходів, і до того ж негайно, то я передбачаю цілий ряд неприємностей, цілу епопею всяких лих. Яка-небудь дурниця... не думаю, щоб мій небіж... адже, зрештою, для цього я тут. У всякому разі, коли вже справа зайшла так далеко, коли ми, не гаючи часу, не розрубаємо вузол рішучим ударом, то малоймовірно, щоб вона припинилася, щоб усе зосталося в таємниці... І тоді вже не тільки мій небіж... Ми розворушимо ціле осине гніздо, вельмишановний мій падре. Ви ж знаєте, ми одна родина, у нас численна рідня...
— І дуже знатна!
— Ви мене розумієте, все це люди з гарячою кров'ю в жилах і притім... на цім світі... мають якусь вагу. Тут уже зачеплено честь. Справа робиться загальною, і тоді навіть мирно настроєні... Для мене було б величезною прикрістю, якби довелося... адже я завжди відчував таку прихильність до отців капуцинів!.. Та й самі вони, чинячи добрі справи з такою повчальністю для нас усіх, потребують спокою, не хочуть жодних сварок, прагнуть до доброї згоди з тими, хто... І потім, у них є рідня в миру... А всі ці злощасні питання честі, щойно вони затягуються з вирішенням, мають здатність розростатися, розгалужуватися, втягувати... ледве не половину світу. Я обіймаю таку посаду, яка зобов'язує мене дотримуватись певної гідності... Його ясновельможність, синьйори мої колеги... все стає нашою загальною справою... тим паче в зв'язку з отією другою обставиною... Ви знаєте, як завершуються такі справи.