20 000 льє під водою
Шрифт:
Я мусив визнати Недову слушність: доки не буде потужних криголамів, суднам доведеться зупинятися перед крижаними полями. Справді-бо, навіть «Наутілус», — хоч який був могутній, як чудово оснащений, — не міг розбити криги і стояв на місці мов укопаний. За звичайних умов судно, котре не може йти далі, повертається назад. Але тут ніяк було ані повернутися, ні просуватися вперед, бо нас затерло льодом, і якби нам довелося стояти на місці, «Наутілус» неминуче вмерз би у нього. До цього, власне, й дійшлося близько другої години
Ми були на палубі. Капітан, що кілька хвилин стежив, як береться кригою «Наутілус», повернувся до мене.
— Ну, пане професоре, що ви думаєте про наше становище?
— Я гадаю — нас затерло кригою.
— Затерло? Що ви маєте на увазі?
— Те, що нам тепер — ні вперед, ні назад, ні туди, ні сюди. Он що означає слово «затерло», принаймні так його розуміють у цивілізованих країнах.
— Отже, пане Аронаксе, ви вважаєте — «Наутілусові» не вибратися з криги?
— Не так це легко, капітане. Вже пізня пора, і марно сподіватися, що крига скресатиме.
— О пане професоре, — відповів капітан Немо трохи іронічно, — ви завше вірні собі! Тільки й бачите завади та перешкоди! А я запевняю вас — «Наутілус» не тільки вирветься з крижаних лещат, а й піде далі.
— Далі на південь? — запитавсь я, дивлячися на капітана.
— Так, пане професоре, до самого полюса.
— До полюса?! — вигукнув я, не змігши приховати своєї недовіри.
— Атож, — спокійно відповів капітан, — до антарктичного полюса, до тієї невідомої точки, де перехрещуються всі меридіани земної кулі. Ви ж знаєте — я роблю з «Наутілусом» усе, що мені захочеться.
Так, я це знав. Я знав: ця людина відважна до безуму! Але братися до подолання перешкод, що стоять на шляху до Південного полюса, ще неприступнішого, аніж Північний, до якого марно рвалися найзавзятіші мореплавці,— то справжнє безглуздя, то наміри божевільного.
Мені спало на думку запитати капітана Немо, чи він уже не відкрив цього полюса, де ще не ступала нога жодної людини.
— Ні, пане професоре, — відповів він. — Ми відкриємо його разом. Чого не поталанило зробити іншим, поталанить мені. Мій «Наутілус» ніколи не заходив у південні моря, та, повторюю, він піде ще далі.
— Хотілось би вірити вам, капітане, — відповів я трохи насмішкувато. — І я вам вірю! Вперед! Що нам перешкоди! Розіб'ємо крижані фортеці! Висадимо їх у повітря! А як не піддадуться, дамо нарешті «Наутілусові» крила, і він перелетить через кригу!
— Через кригу, пане професоре? — спокійно запитав капітан Немо. — Аж ніяк! «Наутілус» пройде під нею!
— Під кригою?! — вигукнув я.
І враз мені сяйнуло — я збагнув капітанові плани. Чудесні властивості «Наутілуса» допоможуть капітанові Немо здійснити відкриття, на яке досі не спромігся ніхто з людей.
— О пане професоре,
— Видно, таки правда ваша, — сказав я, захоплений капітановою логікою. — Океанова поверхня скута кригою, але глибинні шари вільні. І, коли не помиляюся, підводна частина криги відноситься до надводної, як чотири до одного.
— Майже так, пане професоре. На кожен фут айсберга, котрий зводиться над водою, припадає три фути його підводної маси. Ці крижані гори сягають метрів ста заввишки, — отже, занурюються не більш як на триста метрів. Ну, а що глибина триста метрів такому суднові, як «Наутілус»?
— Дрібниця, капітане.
— Він може опуститися ще глибше, де температура однакова на всіх широтах; а на такій глибині не страшні нам зовнішні морози в тридцять — сорок ступнів. Правду я кажу?
— Так, капітане, безперечно, — відповів я піднесено.
— Єдиний клопіт, — вів далі капітан Немо, — нам доведеться перебути кілька день під водою, не поновлюючи запасів повітря.
— Тільки й того? — зауважив я. — Але ж «Наутілус» має великі резервуари. Ми їх ущерть наповнимо повітрям, і нам не бракуватиме кисню.
— Добре придумано, пане Аронаксе, — усміхаючись, відповів капітан. — Проте мені не хочеться, щоб ви мене звинувачували в легковажності, і я попереджую вас про небезпеки.
— Які саме?
— Власне, про одну небезпеку. Можливо, море, — якщо воно є біля Південного полюса, — закуте в кригу, і тоді ми не зможемо виплисти на поверхню!
— А хіба ви, капітане, забули, який в «Наутілуса» дужий таран? Хіба ми не зможемо скерувати судно по діагоналі в крижану стелю і пробити в ній отвір?
— О! Які ви сьогодні кмітливі, пане професоре!
— Ну й, нарешті, капітане, — провадив я, дедалі більше захоплюючись, — хіба не може бути Південний полюс не скутий льодами — так само, як і Північний? Полюси вічної мерзлоти і географічні полюси не збігаються ні в Південній півкулі, ні в Північній; і доки це не заперечено, можна сподіватися, що в цих двох точках земної кулі існують материки або чисті моря.
— Так думаю і я, пане Аронаксе, — відповів капітан Немо. — Проте дозвольте зауважити, що, висунувши стільки заперечень проти мого проекту, ви тепер засипаєте мене доказами на його користь.
Капітан Немо мав рацію. Я повершив його своєю сміливістю! Вже я заохочував його пробиватися до полюса! Я рвався поперед батька в пекло. Вгамуйся, нещасний дурню! Капітан Немо знає краще за тебе всі вади й переваги свого плану і, певно, тішиться тайкома, дивлячись, як ти запалився химерними мріями!