Безпека життєдіяльності
Шрифт:
Важливий засіб профілактики втоми - мікропаузи у роботі, котрі виникають довільно внаслідок наявності розриву у часі між окремими технологічними операціями, а отже, і діями працівника.
Мікропаузи забезпечують підтримання оптимального темпу роботи і високого рівня працездатності. В залежності від характеру і важкості робіт вони складають 9...10% робочого часу. Коли людина займається ручною фізичною працею, продуктивність праці напряму залежить від її працездатності.
При виконанні робіт із залученням техніки (у
Втрата працездатності може бути постійною або тимчасовою, повною або частковою тощо.
Причинами втрати працездатності можуть бути:
а)порушення анатомічної цілісності організму людини або його функцій внаслідок прояву небезпек виробничого характеру ( виробнича травма);
б)патологічний стан людини, зумовлений виробничою діяльністю і пов’язаний із надмірним напруженням організму або іншим проявом небезпек виробничого характеру ( професійне захворювання);
в)порушення стану здоров’я внаслідок дії шкідливих речовин при їх проникненні в організм людини у виробничих умовах ( професійне отруєння) та інші.
§5. Ергономічні оцінки важкості фізичної праці
Фізична важкість праці оцінюється в ергономіці як навантаження на організм працівника, котре вимагає підвищених м’язових зусиль і відповідного енергетичного забезпечення. Фізична робота, пов’язана із фіксацією знарядь і предметів праці у нерухомому стані, а також з певною позою працівника, вважається статичною роботою.
Якщо працівник зайнятий виконанням статичної роботи упродовж 10-25% робочого часу, його робота вважається роботою середньої важкості, а енерговитрати, що її супроводжують оцінюються як 172-293 Вт.
Якщо працівник зайнятий виконанням статичної роботи упродовж 50% робочого часу і більше, його робота вважається роботою важкою, а енерговитрати, що її супроводжують оцінюються як 293 Вт і більше.
Фізична робота, пов’язана із переміщенням у просторі знарядь і предметів праці (вантажів), а також самого працівника або частин його тіла, вважається динамічною роботою.
Динамічна робота, під час якої маса вантажів, що піднімаються вручну, не перевищує 5 кг для жінок і 15 кг для чоловіків, вважається легкою роботою. Легка робота за швидкістю енерговитрат поділяється на 2 категорії: категорія Iа (із швидкістю енерговитрат до 139 Вт) і категорія Iб (із швидкістю енерговитрат 140-174 Вт).
Динамічна робота, під час якої маса вантажів, що піднімаються вручну, становить 5-10 кг для жінок і 15-30 кг для чоловіків, вважається
Динамічна робота, під час якої маса вантажів, що піднімаються вручну, перевищує 10 кг для жінок і 30 кг для чоловіків, вважається важкою роботою. Важка робота за швидкістю енерговитрат становить 1 категорію: категорія III (із швидкістю енерговитрат понад 290 Вт). При визначенні категорії важкості фізичної роботи важливо, якою є робоча поза працівника.
Легка робота виконується сидячи або стоячи, при цьому вона не вимагає систематичного фізичного напруження (такою є робота контролерів, конторських працівників тощо). Робота середньої важкості категорії IIа виконується у робочій позі як сидячи, так і стоячи, але вимагає ходіння працівника без переміщення ним вантажів. Робота середньої важкості категорії IIб вимагає ходіння працівника і переміщення ним вантажів масою до 10 кг (механоскладальні цехи, текстильне виробництво, обробка деревини).
Важка робота категорії III пов’язана із систематичними фізичними навантаженнями, що супроводжуються постійним переміщенням і перенесенням вантажів масою понад 10 кг: ковальські, ливарні цехи із використанням ручної праці.
§6. Ергономічні оцінки розумової праці
Поділ діяльності на фізичну і розумову є досить умовним і має тенденцію до поступового згладжування.
У фізіологічному відношенні головною особливістю розумової діяльності є те, що мозок людини водночас із виконанням координуючих функцій виступає ще й як основний працюючий орган.
Розумовій діяльності властиві такі фізіологічні прояви:
а) мала рухливість;
б) вимушена одноманітна робоча поза;
в) приплив крові до працюючого мозку і підвищення артеріального кров’яного тиску;
г) погіршення функцій зорового аналізатора тощо.
Розрізняють такі форми інтелектуальної (розумової) праці:
а) операторська;
б) управлінська;
в) творча;
г) праця медичних працівників;
д) праця викладачів;
е) праця учнів і студентів.
Вказані форми інтелектуальної праці відрізняються одна від одної: а) організацією трудового процесу, б) нерівномірністю навантаження, в) ступенем емоційної напруги. При інтенсивній інтелектуальній роботі потреба головного мозку в енергії складає 15-20% від загального обміну в організмі (при тому, що маса мозку не перевищує 2% від загальної маси тіла).
При читанні вголос швидкість витрат енергії зростає на 48%. При виступі із публічною лекцією швидкість енерговитрат зростає на 94%. В операторів обчислювальних машин швидкість енерговитрат зростає на 60-100%.