Безпека життєдіяльності
Шрифт:
Юрій Кондратюк, піонер теоретичної космонавтики, першим запропонував виготовлення ложементів — крісел космонавтів, виготовлених за індивідуальною формою тіла кожного з них. Такі крісла і зараз використовуються у космічних апаратах Росії і Китаю.
Неправильне положення тіла працівника на робочому місці призводить до:
1) швидкого виникнення статичної втоми;
2) зниження якості і швидкості виконання технологічних операцій;
3) зниження реакції на небезпеку.
§3. Психофізіологічні особливості працівника та їх урахування
Ергономіка
М’язова сила спричиняється м’язовими скороченнями, при цьому її величина зменшується із часом, протягом якого відбувається скорочення м’язу, і спадає із кожним наступним м’язовим скороченням.
У робочому положенні „ сидячи” найбільша величина сили, створеної руками, досягається на рівні ліктя людини і залежить від напряму її дії. М’язові зусилля при такому робочому положенні не повинні перевищувати 50 Н. У робочому положенні „ стоячи” найбільша величина сили, створеної руками, досягається на рівні плеча людини і залежить від напряму її дії. М’язові зусилля при такому робочому положенні можуть становити понад 100 Н. Найбільша сила, що її може розвинути своїми руками людина, становить 450 - 650 Н.
При використанні ножного керування слід враховувати характер руху ніг, частоту рухів (не більше 20 за хвилину), загальне робоче положення тіла, хід ножної педалі. Рекомендоване зусилля ноги при цьому становить 50...100 Н. Час, необхідний для м’язового скорочення, складається з фізіологічно обумовленого запізнення м’язового скорочення відносно моменту нанесення подразнення (близько 50 мс.) та латентного періоду - часу від моменту нанесення подразнення до початку скорочення м’язу (близько 15 мс.). Реально цей час оцінюється як величина, близька до 100 мс. (0,1 с).
Час, необхідний для м’язового скорочення, є суттєво меншим від часу реакції людини, який знаходиться у межах від 0,4 с до 1,2 с. В ергономіці велику увагу має частота виконання технологічних операцій. Частоти виконання технологічних операцій класифікуються як „дуже часто” (2 або більше операцій за 1 хв.); „часто” (не менше 2-х операцій за одну годину); „рідко” (не більше 2 операцій за одну годину).
При ергономічних дослідженнях враховують час реакції людини: наприклад, при ергономічних розрахунках час реакції водіїв автотранспорту приймають рівним 0,8с. При ергономічних обґрунтуваннях вважають, що у звичайних виробничих умовах людина сприймає не більше 2-х одиниць інформації за 1 секунду.
Можливості людини щодо сприйняття інформації знижуються при виконанні нею роботи у вимушених робочих позах. Можливості людини щодо сприйняття інформації поступово знижуються після досягнення людиною віку 40 років.
Діапазон швидкостей, котрі розвиває своїми руками людина, знаходиться у межах від 0,01 см/с до 8000 см/с, але при ергономічних оцінках обмежуються швидкостями в інтервалі 5 - 800 см/с.
Вертикальні рухи руками людина здійснює швидше, ніж горизонтальні. Рухи „ до себе” людина робить швидше, ніж рухи „ від себе”.
Відчуття, що сприймається „ на дотик”, називається тактильним (від лат. „ такті ліс” - той, що відчувається на дотик). Тактильні
Головним органом дотику в людини є рука, за допомогою якої вона із закритими очима може визначити форму, величину, характер поверхні предметів. Найменший тиск предмета на поверхню шкіри кінчиків пальців, який викликає ледь помітне відчуття дотику, називається абсолютним порогом тактильної чутливості.
Абсолютний поріг тактильної чутливостістановить близько 30 мН/мм 2: такий тиск на поверхню площею 1 мм 2чинить тіло масою 3 г. Тиск предмета на поверхню шкіри кінчиків пальців, при якому виникає відчуття болю, становить близько 3 Н/мм 2.
Різноманітність діяльності людини вимагає від неї напруження різних функціональних систем.
§4. Працездатність працівника, втома та її профілактика
Працездатність людини - величина функціональних можливостей організму людини, котра характеризується кількістю та якістю роботи, виконаної за певний відрізок часу. Протягом трудової діяльності працездатність організму змінюється із часом.
Розрізняють три основні фази працездатності людини, які почергово змінюють одна одну у процесі трудової діяльності: фазу наростання працездатності, фазу високої стійкості працездатності, фазу зниження працездатності, зумовлену відчуттям втоми.
Втома - тимчасове погіршення функціонального стану організму людини, яке проявляється у специфічних змінах фізіологічних функцій і погіршенні працездатностіпрацівника.
Сучасна коркова теорія втомипов’язує її із станом центральної нервової системи (ЦНС) і розглядає як охоронне гальмування у корі головного мозку, котре спрямоване проти виснаження функціонального потенціалу ЦНС.
Занадто напружена фізична або розумова діяльність може призводити до перевтоми працівника і має своїми проявами: а) порушення сну (аж до стійкого безсоння); б) зменшення опору до впливу несприятливих зовнішніх умов; в) підвищення нервово-емоційної збудливості тощо. Розвиток втоми тягне за собою погіршення показників фізіологічних систем людини і зниження її працездатності.
Повне уявлення про працездатність людини отримують на підставі даних про виробничі характеристики її діяльності у сукупності із відомостями про рівень функціональних змін органів і систем, які є найбільш завантаженими при певному різновиді праці.
На виробництві профілактика втоми працівника досягається двома способами: створенням умов для відпочинку під час обідньої перерви у середині робочого дня і за рахунок короткочасних регламентованих перерв у робочий час. При виконанні робіт, які вимагають значних фізичних зусиль й участі великих м’язів, рекомендується використовувати не часті, але досить тривалі перерви по 10...12 хвилин кожна.
При виконанні особливо важких робіт (металурги, ковалі та ін.) рекомендується поєднувати роботу тривалістю 15...20 хвилин із відпочинком такої самої тривалості. При виконанні робіт, що вимагають великої нервової напруги й уваги, швидких і точних рухів рук, рекомендується використовувати часті, але короткотривалі перерви по 5...10 хвилин кожна.