Чарлі і шоколадна фабрика
Шрифт:
— То ми й ліжко разом з ними заберемо, — сказав містер Вонка. — У цьому ліфті ліжко поміститься легко.
— Ви не витягнете ліжко з хатинки, — втрутився дідунь Джо. — Не пролізе крізь двері.
— Не впадайте у відчай! — вигукнув містер Вонка. — Немає нічого неможливого! Ось дивіться!
Ліфт уже ширяв над самісіньким дахом хатинки Бакетів.
— Що ви хочете зробити? —
— Хочу їх забрати, — відповів містер Вонка.
— Як? — здивувався дідунь Джо.
— Прямо через дах, — пояснив містер Вонка, натискаючи ще одну кнопку.
— Не треба! — зойкнув Чарлі.
— Стійте! — крикнув дідунь Джо.
ТРІСЬ! ТОРОХ!
І ліфт залетів прямісінько крізь дах у спальню до стареньких, що лежали на ліжку. Їх засипав порох, потрощена черепиця, уламки дощок, таргани, павуки, цегла й цемент, отож усі троє стареньких подумали, що настав кінець світу.
Бабуня Джорджина зомліла, в бабусі Джозефіни випала з рота штучна щелепа, дідусь Джордж заховав голову під ковдру, а з сусідньої кімнати примчали пан і пані Бакети.
— Рятуйте! — заволала бабуся Джозефіна.
— Заспокойся, старенька, — підбадьорив її дідунь Джо, виходячи з ліфта. — Це ж ми.
— Мамо! — крикнув Чарлі, кидаючись в обійми пані Бакет. — Мамо! Мамо! Послухай, що сталося! Ми всі будемо жити на фабриці містера Вонки й допоможемо йому нею керувати! А ще він віддає її всю мені і... і... і... і...
— Що ти таке мелеш? — здивувалася пані Бакет.
— Краще поглянь на нашу хату! — розпачливо вигукнув Бакет. — Ви її майже розвалили!
— Шановний пане, — вискочив уперед містер Вонка, люб’язно потиснувши руку панові Бакету, — я дуже радий з вами познайомитися. Не переживайте за вашу хату. Віднині вона вам уже не знадобиться.
— Хто цей псих? — закричала бабуся Джозефіна. — Він нас трохи не повбивав!
— Це, — сказав дідунь Джо, — сам містер Віллі Вонка.
Минуло чимало часу, поки Чарлі з дідунем Джо змогли нарешті всім пояснити, що з ними сьогодні відбувалося. Але й після цього всі вони відмовилися їхати на фабрику в ліфті.
— Краще вже я помру у своєму ліжку! — запротестувала бабуся Джозефіна.
—
— Я відмовляюся їхати! — оголосив дідусь Джордж.
Але містер Вонка, дідунь Джо та Чарлі, не зважаючи на їхні крики, просто заштовхали ліжко в ліфт. А тоді ще й пана та пані Бакетів туди затягли. Потім зайшли й самі. Містер Вонка натис кнопку. Двері з’їхалися. Бабуня Джорджина заголосила. А ліфт піднявся над підлогою і вилетів крізь проламаний дах просто в небо.
Чарлі виліз на ліжко і намагався заспокоїти заціпенілих від жаху стареньких.
— Не бійтеся, будь ласка, — примовляв він. — Тут цілком безпечно. Ми летимо в найчарівніше місце на світі!
— Чарлі правду каже, — підтвердив дідунь Джо.
— А якщо ми долетимо, то там буде якась їжа? — запитала бабуся Джозефіна. — Я просто вмираю з голоду! Ми всі такі голодні!
— Якась їжа? — розреготався Чарлі. — О-о!..
Ще хвильку — й побачите!..
Народився в Уельсі в родині норвежців. Дитинство минуло в Англії. Вісімнадцятирічним юнаком вирушив до Африки, де працював у нафтовій компанії «Шелл». З початком Другої світової війни Дал служить пілотом Королівського повітряного флоту.
У 26-річному віці переїздить до Вашингтона (США), де публікує свої перші «дорослі» твори про війну.
1960 року, мешкаючи з родиною в Англії, починає писати твори для дітей. Помер Р. Дал 1990 року, але популярність його творів продовжує зростати. Такі його шедеври, як «Джеймс і гігантський персик», «Матильда» та «Чарлі і шоколадна фабрика» зачаровують дедалі ширші кола юних читачів у всьому світі.
Щоб дізнатися більше про Роальда Дала, відвідайте його офіційну інтернет-сторінку: www.roalddahl.com