Четверте Правило Чарівника, або Храм Вітрів

Гудкайнд Террі

— Я ще й не почала робити тобі боляче.

Келен простягла руку і рвонула Кару за комір.

— Тим чи іншим способом я навчу тебе виконувати накази! — Крикнула вона. З здивованим виглядом Кара повернулась, не відпускаючи Надін. — Залиш її в спокої! — продовжила Келен. — Я сказала тобі, що сама нею займуся! І поки вона не зробила нічого поганого, будь добра не чіпати її, інакше ти відправишся в коридор і будеш чекати там.

Кара різко відпустила Надін, і та впала назад на стілець.

— Від неї не

чекай нічого доброго. Я це відчуваю. Краще дай мені її вбити!

Келен вперто стиснула губи, і Кара, закотивши очі, знехотя відсунулася.

Надін встала — на цей раз набагато повільніше. Вона закашлялась, потираючи шию; в очах у неї блищали сльози.

— Навіщо ви так? Я ж нічого вам не зробила! Нічого не зламала і нічого не забруднила! Таких погано вихованих жінок я ще не зустрічала! — Вона погрозила Келен пальцем. — Не можна так поводитися з людьми!

— Зовсім навпаки, — відрізала Келен. — Сьогодні в палац з'явився один цілком невинний на вигляд юнак; він теж мріяв побачити Магістра Рала. На перевірку він виявився вбивцею. І тільки завдяки цій жінці. Карі, нам вдалося його зупинити.

Обурення Надін відразу зникло.

— Ой!

— Але це ще не найгірше, — продовжувала Келен. — Він зізнався, що у нього є спільник. Вірніше, спільниця. Симпатична молода жінка з довгим каштановим волоссям.

Надін перестала терти шию і глянула спочатку на Кару, потім на Келен.

— О! Що ж, здається, я бачу причину помилки…

— Ви теж попросили аудієнції у Магістра Рала. І це прохання декого стривожило. Ми захищаємо Магістра Рала.

— Все ясно. Я не ображаюся.

— Кара належить до числа особистих охоронців Магістра Рала, — додала Келен. — впевнена, ви зрозуміли, чим викликана її настільки войовнича поведінка.

Надін перестала потирати шию і вперла руку в бік.

— Безумовно. Схоже, я розтривожила осине гніздо.

— Але вся складність у тому, — продовжувала Келен, — що ви як і раніше не переконали нас у тому, що ви не вбивця. І заради вашої ж безпеки вам краще негайно надати нам докази своєї невинності.

Надін переводила погляд з Кари на Келен. Полегшення, яке вона тільки що випробувала, знову змінилося тривогою.

— Вбивця? Але ж я жінка!

— Я теж, — хмикнула Кара. — Жінка, яка заллє твоєю кров'ю цю кімнату, якщо ти не розповіси нам правду.

Надін раптово схопила стілець і наставила його ніжки на Келен і Кару.

— Не підходьте! Томмі Ланкастер і його дружок Лестер якось раз посміли мені погрожувати мені і тепер їдять без передніх зубів!

— Постав стілець, — загрозливо прошипіла Кара, — інакше в наступний раз ти будеш їсти в світі духів.

Надін впустила стілець, немов він обпік їй пальці, і почала задкувати. Вона задкувала, поки не вперлася в стінку.

— Відчепіться від мене! Я нічого не зробила! — Келен торкнула Кару за

руку.

— Дозволь сестрі по ейджу цим зайнятися, — прошепотіла вона. — Я пам'ятаю, що сказала «до тих пір, поки вона не зробить нічого поганого», але стілець навряд чи можна вважати смертельною загрозою.

Кара роздратовано скривила губи.

— Гаразд. Поки що.

Келен повернулася до Надін:

— Я хочу почути відповіді на пару питань. Якщо ти скажеш правду і якщо ти ніяк не пов'язана з цим вбивцею, я принесу тобі щирі вибачення і зроблю все, щоб загладити нашу негостинність. Але якщо збрешеш і якщо має намір заподіяти шкоду Магістрові Ралу, то май на увазі, що стражникам в коридорі наказано не випускати тебе живою з цих покоїв. Ти зрозуміла?

Надін, втискаючись спиною в стіну, кивнула.

— Ти просила аудієнції у Магістра Рала. — Надін знову кивнула. — Навіщо?

— Я шукаю мого коханого. Він пропав з минулої осені. Ми збиралися одружитися, і я його шукаю. — Надін змахнула з чола пасмо волосся. — Але я не знаю, де він. Мені сказали, що я повинна піти до Магістра Ралу, і тоді я знайду мого нареченого. — В очах у неї знову блиснули сльози. — Ось навіщо я хотіла поговорити з Магістром ралом — запитати, чи не допоможе він мені.

— Ясно, — протягнула Келен. — Цілком можу зрозуміти, що ти засмучена зникненням свого коханого. А як його ім'я? Надін дістала з рукава хусточку і витерла сльози.

— Річард.

— Річард. А прізвище у нього є? Надін кивнула:

— Річард Сайфер.

Келен довелося нагадати собі, що треба дихати. Але все одно, відкривши рот, вона не змогла вимовити ні слова.

— Хто? — Перепитала Кара.

— Річард Сайфер. У Хартленді він був лісовим провідником. Це в Вестланді, ми обидва родом звідти.

— Що значить — ви збиралися одружитися? — Зуміла нарешті видавити Келен.

— Він дав тобі обіцянку? Надін бгати в пальцях мокрий хустку.

— Ну, він за мною доглядав… І так було ясно… А потім він пропав. Прийшла жінка і сказала, що ми з ним одружимося. Сказала, що їй про це повідали небеса. Вона якась провісниця. Їй було все відомо про мого Річарда, який він добрий і сильний, і ще багато всього. І про мене вона теж все знала. Вона сказала, що мені судилося вийти за Річарда, а йому — стати моїм чоловіком.

— Жінка? — Келен виявилася не в силах вимовити більше одного цього слова. Надін кивнула:

— Вона сказала, що її звуть Шота. Руки Келен самі собою стислися в кулаки.

Разом зі злістю повернувся голос.

— Шота, — отруйно повторила вона. — А з нею ще хтось був?

— Так. Дивне маленьке… створіння. З жовтими очима. Я злякалася його, але Шота сказала, що воно нешкідливе.

Це Шота веліла мені йти до Магістра Ралу. Вона обіцяла, що Магістр Рал допоможе мені знайти Річарда.