Четверте Правило Чарівника, або Храм Вітрів
Шрифт:
— Я розумію, — прошепотів Натан.
— Мені важко зрозуміти, що в тебе на думці, Натан. Точніше, Магістр Рал. Верна глянула туди, де тільки що було тіло Кларисси, а тепер лежала тільки купка попелу. — Але я бачу, що ти не зраджуєш своїм звичкам. Знову чергову твою шлюшку вбили.
Удар кулака Натана збив Верну на землю. Щелепа її затріщала. Бризнула кров. Уоррен скрикнув, побачивши, як Верна перекинулась на спину. Він схилився над нею. Вона не ворушилася.
— Натан! В ім'я Творця, навіщо
Навіщо ти намагався її вбити?
Натан стиснув руку в кулак.
— Якби я намагався її вбити, вона була б мертва. Якщо ти хочеш, щоб вона жила, пропоную тобі зайнятися її лікуванням. Я чув, що ти вправний цілитель, і після того, що я сьогодні для тебе зробив, тобі не складе труднощів справитися з цим завданням. І поки будеш її лікувати, вклади їй в голову трошки мізків.
Уоррен схилився над Верною і приклав долоні до її обличчя. Келен нічого не сказала. Вона бачила любов в очах Натана, коли він дивився на Клариссу. А тільки що вона бачила в них лють.
Натан нахилився і підібрав з землі книгу в чорнильно-чорній палітурці.
Потім випростався і звернув на Келен характерний раловський погляд. Потім простягнув їй книгу.
— А ти, звичайно, не хто інша, як Келен. Я чекав тебе. Сама знаєш пророцтво. Я радий, що не спізнився. У тебе мало часу. Віддай книгу Магістрові Ралу. Я сподіваюся, він знає, як її знищити.
— Він знав, коли був у Храмі Вітрів. Але він сказав, що повинен був пожертвувати знанням, щоб піти звідти. Правда, він записав це на долонях.
Щіпку білого чаклунського піску на третю сторінку. Одну піщинку чорного зверху. Там були ще три якихось слова, але я не знаю, що вони означають.
Натан поклав руку їй на плече.
— Слова — це три дзвіночки: реехані, сентраші, вази. У мене немає часу пояснювати докладно, але запам'ятай, що їх потрібно вимовити після того, як кинеш білий пісок, і перед тим як кинути чорний. Це найважливіше.
— Реехані, сентраші, вази, — повторила Келен, щоб запам'ятати, і ще кілька разів вимовила їх подумки.
— У Річарда є обидва види піску? Келен кивнула:
— Так. Він мені говорив. У нього є і той, і інший. Натан похитав головою, заглибившись у свої думки.
— І той, і інший, — пробурмотів він, потім стиснув її плече. — З пророцтва я знаю, що йому судилося вижити. Будь поряд з ним. Любов занадто дорогоцінний дар, щоб її втратити.
Келен посміхнулася.
— Я знаю. Може, добрі духи нагородять нею твоє серце, Натан. Ніяких слів не вистачить, щоб подякувати тобі за те, що ти зробив для нас з Річардом. Її голос зламався. — Я не знала, що буду робити. Я тільки знала, що повинна відправитися сюди.
Натан обійняв її — і їй здалося, що його ці обійми втішають не менше, ніж її.
— Ти вчинила правильно.
Келен кивнула.
— Вбивства закінчилися.
— Вбивства ще тільки починаються.
Натан повернувся і здійняв стиснуті в кулаки руки. Страхітлива блискавка пронизала нічний небосхил і понеслася на північний захід, на мить затьмаривши своїм блиском світло зірок.
Келен побачила, як Уоррен допоміг Верні сісти і стер кров з її вилікуваного підборіддя.
— Що ти зробив? — Запитала Келен Натана.
Він подивився на неї довгим поглядом, і на губах його заграла підступна посмішка.
— Я підніс Джегану неприємний сюрприз. Я тільки що подав генералу Райбаху сигнал до атаки. — До атаки? Кого вони будуть атакувати?
— Експедиційний корпус Джегана. Той, який зруйнував Ренвольд. Вони чекають неприємностей у Новому світі, але не підозрюють, що їм уготовано. Це буде коротка битва. Пророцтво говорить, що д'харіанці битимуться так люто, як вони ще ніколи не билися, і ще до того, як закінчиться ніч, впораються з ворогом традиційним д'харіанським чином: без милосердя.
Верна піднялася на ноги. Келен ніколи не бачила, щоб у неї був такий лагідний вигляд.
— Натан, я прошу твого прощення.
— Не бажаю слухати.
Келен поклала руку йому на плече і прошепотіла:
— Натан, будь ласка, заради себе самого, вислухай її. Натан подивився Келен в очі і нарешті повернувся до Верни.
— Я слухаю.
— Натан, я знаю тебе давно. Все своє життя. Я пам'ятаю, який ти був раніше… Я не зрозуміла. Я думала, ти все це влаштував, щоб отримати владу.
Будь ласка, прости мене. Я накинулася на тебе тому, що насправді відчуваю себе винуватою за те, що мої подруги зрадили мене — зрадили нас. Я іноді… занадто поспішаю. Тепер я бачу, що помилялася щодо тебе і Кларисси. Вона любила тебе, а я думала… Благаю, прости мене, Натан.
Натан хмикнув.
— Знаючи тебе, Верна, можу сказати, що вимовити ці слова тобі було дуже і дуже важко. Так і бути, прощаю.
— Спасибі, Натан, — видихнула вона.
Натан нахилився до Келен і поцілував її в щоку.
— Хай зостануться з тобою добрі духи, Мати-сповідниця. Скажи Річарду, що я повертаю йому титул. Може, ми з ним ще побачимося.
Він підхопив Келен і поставив її на парапет колодязя Сильфіди.
— Спасибі, Натан. Я розумію, чому Річард любить тебе. І Кларисса теж. Я думаю, вона знала справжнього Натана. Натан посміхнувся, але тут же знову став серйозним.
— Якщо хочеш врятувати Річарда, ти повинна запропонувати його братові те, чого він так жадає.
— Ви бажаєте подорожувати? — Запитала Сильфіда. Келен нудило.