Четверте Правило Чарівника, або Храм Вітрів

Гудкайнд Террі

Поступово Келен теж почала опановувати паніка.

Коли нагорі знову стало темно, Келен, з палаючими від нестачі кисню легенями, виринула на поверхню і виштовхнула Надін. Кашляючи й задихаючись, Надін хапала ротом вологе повітря.

По тунелю понеслася ще одна вогненна куля.

— Вдихни глибше! — Крикнула Келен.

Вони знову пірнули. У Келен промайнула думка, що Надін воліла б згоріти, ніж потонути, але сама вмирати вона не збиралася. Чарівний вогонь палав зі смертельною непохитністю, підкоряючись волі чарівника, який його зробив.

Келен

розуміла, що довго так тривати не може. Вода крижана, і навіть якщо вони не потонуть, холод в кінці кінців вб'є їх так само вірно, як чарівний вогонь.

Крізь полум'я їм до Джегана не добратися. Значить, залишається одне — рухатися нижче полум'я. Під водою.

Келен придушила страх потонути, переконалася, що тримає Надін міцно, і відпустила камінь, за який трималася.

Протягом завертіло їх і стрімко понесло вперед.

Келен відразу ж втратила всяке уявлення про те, де верх, а де низ.

Стукнувшись об камінь пораненим плечем, вона мало не завила, але вчасно задавила крик, щоб не втратити дорогоцінний повітря.

Тільки коли від нестачі кисню у неї в очах почало зеленіти, Келен вирішила виринути. Здоровою рукою вона продовжувала тримати Надін, а другий примудрилася вхопитися за камінь. Біль у плечі була страшною, але Келен вчепилася міцно і, зорієнтувавшись, відштовхнулася від каменя і спливла на поверхню.

Світло. Футах в двадцяти виднілася кам'яна решітка. Крізь неї пробивалися промені післяполудневого сонця.

Ледве голова Надін здалася над водою, Келен миттєво затиснула їй рота долонею.

На камені поруч із гратами стояв Марлін.

Він дивився в інший бік, і Келен побачила, що з його спини стирчать обламані стріли, роблячи його схожим на дивовижного їжака. Він похитнувся, переходячи на наступний камінь, і Келен зрозуміла, що довго маріонетці Джегана не протягнути.

Обрубок його лівої руки не кровоточив. Ох, якби Келен могла бути впевнена, що Марлін помре раніше, ніж дістанеться до замку! Джеган, судячи з усього, завзято гнав пораненого чарівника вперед. Келен уявлення не мала наскільки далеко поширюються здатності соноходця управляти чужим розумом, як йому вдається підтримувати в Марліні життя і заставляти рухатися, але розуміла — імператор змусить його винести будь-які муки, аби виконати своє бажання.

Марлін виставив перед собою руку і розвів пальці. Келен виросла серед чарівників і знала: він закликає повітря. Пролунав вибух, зметнулися уламки і пил. У пролом полилося сонячне світло.

Потік відразу став сильніше. Келен, виснажена і поранена, не втрималася і відпустила і камінь, і руку Надін.

Вода стрімко понесла її до пролому. Келен борсалася, шукаючи, за що можна зачепитися, але марно. Набрати в груди повітря вона не встигла і швидко почала задихатися.

Біля самого краю пролому її пальці намацали гострий камінь, але вир затягнув Келен на дно, і вона вдарилася головою об нижній кінець решітки. Ледь не втрачаючи свідомість, вона вилізла по решітці на поверхню і стала жадібно дихати. Їй здавалося, що вона вдихає

більше води, ніж повітря.

Потім Келен глянула вгору і зустріла злісну усмішку Джегана. Він стояв всього в декількох кроках.

Потік поступово втягував її в пролом, і у Келен не вистачало сил опиратися натиску. Як вона не старалася, дістатися до Джегана їй не вдасться. Всі сили йшли на те, щоб хоча б дихати.

Келен озирнулася — і її подих, за яке вона так боролася, ледь не обірвалося. Вони знаходилися в східній частині палацу, де фундамент був найвищим. Випливаюча з водостоку вода розбивалася об каміння футах в п'ятдесяти внизу.

— Ну-ну, дорогенька! Як мило з твого боку зайти подивитися, як я тікаю.

— Куди ти зібрався, Джеган? — Зуміла видавити Келен.

— Я думаю, треба піднятися в замок. Келен вдихнула, але замість повітря хильнула води і закашлялась.

— Навіщо тобі в замок? Що тобі там знадобилося?

— Дорогенькаа, ти обманюєш себе, якщо вважаєш, то я розповім тобі те, що тобі знати ні до чого.

— Що ти зробив з Карою?

Джеган посміхнувся, але не відповів. Піднявши руку, він потоком повітря вибив ще шматок грат.

Камінь, за який чіплялася Келен, розколовся. Келен встигла вхопитися за уцілілу частину решітки буквально в останню мить. Глянувши вниз, вона побачила камені біля підніжжя фундаменту. Навколо гриміла вода.

Келен відчайдушно намагалася вилізти назад по залишку решітки. Страх надав їй сил, і вона зуміла відсунутися від самого краю, але далі пробратися не змогла. Вода дуже міцно притиснула її до каменя.

— Не виходить, дорогенька?

Келен хапала повітря ротом, борючись з напором води. Вона розуміла, що повинна зупинити Джегана, але не могла придумати, як це зробити.

Вона подумала про Річарда.

Джеган знову підняв руку своєї маріонетки.

Надін вискочила з води прямо у нього за спиною. Однією рукою вона трималася за камінь, а в другій як і раніше стискала згаслий факел. Погляд у неї був божевільний. Широко розмахнувшись, вона вдарила Марліна факелом по ногах.

Він впав у воду, і протягом підтягла його прямо до Келен. Єдиною рукою він ухопився за зламану решітку і відчайдушно спробував вибратися з потоку. Судячи з усього, він і не припускав, що канал може кінчатися великим водоспадом.

Пораненою рукою Келен міцно вчепилася в камінь.

Іншою рукою вона схопила Марліна за горло.

— Так-так! — Прошипіла вона крізь зуби. — Погляньте-но, кого я зловила: сам великий і всемогутній імператор Джеган.

Він посміхнувся, показавши зламані зуби.

— Взагалі-то, дорогенька, — вимовив він скреготливим голосом, — ти спіймала Марліна. Вона присунулася ближче до нього.

— Ти так гадаєш? А чи знаєш ти, що магія сповідниця швидше думки?

Саме тому в людини, якого я торкаюся, немає ніякої надії. Ні найменшої. Чарівні пута, що зв'язують мене з Річардом ралом, не дозволяють тобі проникнути в мій розум. Отже, тепер розум Марліна — наше з тобою поле битви.