Четверте Правило Чарівника, або Храм Вітрів
Шрифт:
Келен посковзнулася на перекладині і боляче забила ногу. Вилаявшись, Келен знову вперто полізла вгору і вивалилася в коридор прямо на купу кишок. На неї дивилися мертві очі сержанта Коллінза. З-під шкіряних обладунків стирчали уламки ребер. Тулуб сержанта було розвернутий від шиї до живота.
На підлозі корчилися в агонії солдати; інші лежали нерухомі, мертві.
Мечі були по руків'я вбиті в кам'яні стіни. Сокири теж стирчали зі стін, як з м'якого дерева.
Чарівник прорвався крізь заслін, але не без втрат. Келен
Пальці відрубаної руки стискалися і розтискалися.
Келен встала і, вхопивши Надін за зап'ястя, допомогла їй вибратися в коридор.
— Обережно!
При вигляді кривавого місива Надін ахнула. Келен подумала, що вона зараз зомліє або істерично заволав. Але цього не сталося.
З лівого коридору бігли солдати з піками, мечами і сокирами напоготові. Коридор праворуч був порожній, темний і тихий. Там горів лише єдиний факел. Келен рушила направо. Надін, треба віддати їй належне, пішла слідом.
Крики на дні колодязя не вщухали.
10
За останнім чадячим факелом коридор зникав у темряві. Біля стіни купою брудної білизни валявся мертвий солдат. Почорнілий клинок його меча був закручений спіраллю.
Келен зупинилася і прислухалася. Тиша. Марлін міг бути де завгодно, міг сховатися в будь-якому бічному коридорі, причаїтися за будь-яким кутом, з самовдоволеною посмішкою Джегана на губах чекаючи її в пітьмі.
— Зостанься тут, Надін.
— Ні. Я ж сказала тобі — ми захищаємо своїх. Він хоче вбити Річарда. І я дозволю йому вийти сухим з води! Ні за що, поки у мене є хоч найменша можливість допомогти вам з ним впоратися.
— Єдина можливість, яка у тебе зараз є, — це загинути.
— Все одно я піду з тобою!
У Келен не було ні часу, ні бажання сперечатися. Якщо Надін хоче йти, нехай іде — може, дійсно стане в нагоді. Наприклад, Келен потрібно було звільнити обидві руки.
— Тоді візьми факел!
Надін вихопила факел з підставки і завмерла, очікуючи.
— Я повинна доторкнутися до нього, — пояснила Келен. — Якщо я до нього доторкнуся, він помре.
— Хто? Марлін або Джеган? Серце Келен шалено калатало.
— Марлін. Якщо Джеган здатний проникнути в його розум, то, треба думати, він з тим же успіхом може звідти і вибратися. Втім, хто знає? Але, у всякому разі, його маріонетка помре напевно. І тоді цьому неподобству прийде кінець. Поки що.
— Так от що ти хотіла зробити там, у колодязі? А що ти мала на увазі, кажучи про вибір між життям однієї людини і багатьох?
Келен схопила її за щоки і міцно стиснула.
— Послухай, ти! Це тобі не якийсь там Томмі Ланкастер, який рветься тебе згвалтувати! Ця людина хоче вбити нас усіх! Я повинна йому перешкодити. І якщо хтось буде притиснута до нього
Надін кивнула. Келен відпустила її і відчула, як по пальцях стікає кров. Ліва рука майже не слухалася, а права їй потрібна, щоб торкнутися Марліна. Добре хоч Надін буде тримати факел. Келен сподівалася, що не зробила помилки, взявши Надін з собою.
А ще вона сподівалася, що бере Надін з собою не з інших причин.
Надін взяла праву руку Келен і притиснула її до лівого плеча.
— Зараз нам ніколи займатися твоєї раною. Затисни її якомога міцніше і тримай, поки тобі не знадобиться вільна рука. Інакше ти втратиш дуже багато крові і не зможеш виконати своє завдання.
Келен скривилася, але рану затиснула.
— Спасибі. Раз вже ти не хочеш залишитися, тримайся за мною і просто освітлюй мені дорогу. Якщо солдатам не вдалося його зупинити, то у тебе тим більше не вийде. Я не хочу, щоб ти постраждала марно.
— Зрозуміла. Іти за тобою.
— Пам'ятай, що я сказала, і не стій у мене на шляху. — Келен глянула на солдатів, що стовпилися за Надін. — Стріляйте з луків або користуйтеся списами, якщо дотягнетеся, але тримайтеся у мене за спиною. І принесіть ще смолоскипи. Ми повинні обкласти його з усіх боків.
Кілька солдатів побігли за смолоскипами, а Келен рушила вперед. Надін тримала факел над головою, освітлюючи дорогу. По коридору розносився тупіт чобіт, брязкіт кольчуг, брязкіт сталі і тріск факелів.
Але в голові Келен, перекриваючи всі ці звуки, як і раніше дзвеніли крики Кари.
Келен зупинилася на перетині коридорів, перевела подих і озирнулась.
— Сюди! — Надін вказала на краплі крові на підлозі. — Він пішов у цю сторону!
Келен подивилася в темний коридор. Він вів до сходової клітки і вгору, до палацу. Другий коридор, направо, йшов до розташованого під палацом лабіринту складів, тунелів для перевірки стану фундаменту і дренажних каналах для відведення грунтових вод. Ці канали на виході були обладнані важкими кам'яними шлюзами, які пропускали воду, але не давали нікому проникнути всередину.
— Ні, — заперечила Келен. — Сюди — направо.
— Але кров! — Заперечила Надін. — Він пішов туди!
— Досі ми крапель крові не бачили. Він просто хоче збити нас зі сліду. Лівий коридор веде у внутрішні приміщення палацу, а Джеган пішов сюди, вправо, де немає людей.
Келен рушила по правому коридору, і Надін пішла слідом.
— Та що йому до людей? Він же перебив і поранив купу солдат!
— А вони відтягли йому руку. Джегану глибоко наплювати, вб'ємо ми Марліна чи ні, але, з іншого боку, якщо йому вдасться втекти, то тіло Марліна можна використовувати, щоб заподіяти ще більше шкоди.