Четверте Правило Чарівника, або Храм Вітрів
Шрифт:
Може допомогти, але як нам її змусити вдихати його? — Надін роздратовано зітхнула. — Не піде. — Вона взяла в руку ріг. — Ячмінник пахучий, пробурмотіла вона, відкладаючи ріжок в сторону. — Буркун? — Цей ріжок вона поклала в поділ. — Так, і буквиця теж може згодитися. — Ріг з буквицею Надін теж поклала в поділ.
Келен взяла один з рогів, які вона відклала, і вийняла корок. У ніс їй ударив різкий запах анісу. Вона заткнула ріжок, поклала на місце і взяла інший — на ньому були надряпані два кола, пересічені горизонтальною смужкою. Келен обережно
— Не смій! — Крикнула Надін і вирвала у Келен ріг.
— Пробач! — Здивовано промовила Келен. — Я не збиралася ритися в твоїх речах. Я просто…
— Та справа не в цьому! — Надін відклала ріг подалі. — Просто це стовчений канінський перець. Він дуже пекучий. Якби він потрапив тобі на шкіру або, ще того гірше, в очі, ти б зараз каталася по підлозі, засліплена, задихалася, і думала, що вмираєш. Я вже хотіла дати його Карі, щоб її знерухомити і таким чином припинити судоми, але вирішила, що краще не варто.
Тому що він може зупинити дихання. Він палить очі так, що вони вилазять з орбіт. Здається, що серце ось-ось розірветься, і дихати неможливо. Людина стає абсолютно безпорадною. А якщо спробувати його змити, то буде тільки гірше, тому що він маслянистий і тільки розмазується по тілу. Особливої шкоди від нього немає і все досить швидко проходить, але до тих пір людина ні на що не здатна. Сумніваюся, що Кару варто знерухомити таким способом.
Вона і так ледве дихає.
— А ти знаєш, як їй допомогти? Знаєш, що потрібно робити, так? — Запитала Келен, намагаючись, щоб у її голосі не прозвучала недовіра.
Надін на мить завмерла.
— Ну… Напевно. Випадок непростий, з упевненістю сказати складно, але я про таке чула. Батько мені якось розповідав.
Келен така заява не заспокоїла. Надін між тим витягла з сумки маленьку пляшечку і піднесла її до світла. Відкривши один ріг, вона капнула в нього з пляшечки.
— Підніми їй голову.
— Що це? — Запитала Келен, піднімаючи голову Кари. Надін заходилася натирати Карі виски вибраною сумішшю.
— Трояндова олія. Допомагає при головному болі.
— По-моєму, у неї болить не тільки голова.
— Знаю, але поки я не знайду нічого іншого, воно хоча б зменшить біль і допоможе зняти судоми. Я взагалі сумніваюся, що в даному випадку можна обмежитися якимсь одним засобом. Доведеться придумувати поєднання. Вся складність в тому, що, поки у неї судоми, ми не можемо влити в неї ніякої мікстури або настоянки. Валеріана і пустирник зазвичай заспокоюють, але як змусити її їх випити? Мелісса допомагає від блювоти, але її потрібно пити по п'ять чашок в день, а як в такому стані влити в неї хоча б одну? Можна спробувати змусити її проковтнути трохи буркуну. Але є одна річ, яку, сподіваюся, я…
Махнувши волоссям, Надін повернулася і почала ритися в сумці. Нарешті вона витягла на світ ще одну пляшечку.
— Дяка духам! Вона у мене з собою!
— А що це?
— Сухоцвіт болотний. Сильне снодійне і болезаспокійливе. Тато ще казав, що воно знімає нервове тремтіння. Напевно,
Це екстракт, так що досить капнути Карі на язик кілька крапель, і все.
Кара раптом забилася сильніше. Келен обняла її міцніше і тримала, поки судоми знову не вщухли до попереднього рівня. Келен не дуже хотілося покладатися на «напевно» Надін, але іншого виходу вона не бачила.
Надін прийнялася відколупувати нігтем запечатану воском кришечку бульбашки, але в цей час дверний отвір нагорі закрила чиясь тінь. Келен і Надін одночасно підняли голови.
На драбині мовчки стояв якийсь чоловік і, здавалося, уважно розглядав всю компанію. Потім він, шарудячи плащем, почав спускатися по щаблях.
У повислій тиші, яку порушувало лише потріскуванням факела, Келен неуважно погладжувала Кару по волоссю, спостерігаючи за людиною в плащі з опущеним капюшоном.
13
Надін перестала колупати пробку.
— Хто…
— Це якийсь цілитель, — пошепки пояснила Келен. — З Д'хари. Мені сказали, що він прийшов запропонувати свої послуги Річарду. Він — верховний жрець.
Надін хмикнула:
— Та що він може зробити без трав? — Вона нахилилася поближче. — У нього й немає з собою нічого!
Келен цитьнула на неї. Чоловік ступив на підлогу і обернувся. Під його ногами рипнув кам'яний пил, і цей звук луною рознісся по підвалу. Повільним розміреним кроком чоловік наблизився. Факел висвітлював його зі спини, і Келен не могла розгледіти обличчя під глибоким капюшоном. Довгий плащ майже стосувався підлоги.
Чоловік був одного зросту з Річардом і такий же широкоплечий.
— Морд-Сіт, — вимовив він. Голос у нього був спокійним і владним і теж нагадував голос Річарда.
Він жестом наказав Келен покласти Кару. Вона слухняно відпустила її. Зараз не було часу на офіційні подання. Келен просто хотіла, щоб Карі швидше була надана допомога.
— Що з нею сталося? — Запитав незнайомець.
— Вона керувала людиною, яка…
— У нього був дар? Вона була пов'язана з ним?
— Так, — кивнула Келен. — Саме так вона це називала. — Незнайомець неголосно хмикнув. — Але виявилося, що ця людина була у владі соноходця, і…
— Що таке «соноходець»?
— Якщо я правильно розумію, це людина, здатна захоплювати чужий розум, проникаючи в проміжки між думками. Він заволодів розумом того чарівника, з яким вона була пов'язана.
Чоловік на мить задумався.
— Зрозуміло. Продовжуй.
— Ми прийшли сюди, щоб його допитати…
— Тобто катувати?
Келен роздратовано зітхнула:
— Ні. Я сказала Карі, що ми просто поставимо йому кілька запитань. Він був підісланий, щоб вбити Магістра Рала, але якби він відмовився відповідати, тоді Кара добилася б від нього зізнання своїми методами. Заради безпеки Магістра Рала. Але до цього не дійшло. Ми виявили, що ним керує соноходець.