Четверте Правило Чарівника, або Храм Вітрів

Гудкайнд Террі

— Що з нею сталося? Як вона була вбита? — Генерал явно перебував у крайній розгубленості.

— Магістр Рал, я за своє життя побачив багато мерців. І вже не пам'ятаю, коли мене востаннє вивертало від цього видовища.

Річард поклав руку на один з великих кошелів у себе на поясі.

— Що з нею зробили?

Генерал, ніби вибачаючись, покосився на Келен і відвів Річарда в сторонку.

Келен не чула слів, але вираз обличчя Річарда сказало їй, що так навіть краще.

Річард підійшов до каміна і втупився на вогонь.

— Мені дуже шкода. Але

у вас напевно є люди, які можуть зайнятися цією справою. Чому ви прийшли до мене?

Генерал відкашлявся.

— Бачте, Магістр Рал, її виявив ваш брат.

Гнівно насупившись, Річард обернувся.

— Що Дрефан робив в борделі?

— Ну… Я запитав у нього те ж саме. Магістр Рал. Він не справляє враження людини, яка шукає неприємностей на свою голову. — Генерал провів долонею по обличчю. — Я запитав, а він відповів, що якщо йому захотілося піти в бордель, то це його особиста справа і мене не стосується.

Келен бачила, що Річард насилу стримує гнів. Він різко схопив зі стільця свій золотистий плащ.

— Пішли! Відведіть мене туди. Відведіть туди, куди ходить Дрефан. Я хочу поговорити там з деким.

Келен з генералом Керсоном поспішила за Річардом. Наздогнавши його, Келен вхопила Річарда за рукав і подивилася на генерала.

— Пробачте, ви не залишите нас на хвилиночку, генерале?

Генерал пішов далі, а Келен відтягнула Річарда в іншу сторону, подалі від Кари, Раїни і Докаса з Іганом. Вона сильно сумнівалася, що у Річарда зараз відповідний настрій, щоб займатися такими речами. До того ж вона прийшла до нього сьогодні вранці не просто так.

— Річард, представники Серединних Земель чекають зустрічі з нами. Вони чекають вже багато днів.

— Дрефан — мій брат!

— Але він ще й дорослий чоловік!

Річард потер очі.

— Я повинен зайнятися цим убивством, і в мене ще купа всяких справ. Чи не поговориш ти ти сама з цими представниками? Скажи їм, що мені довелося виїхати за терміновою справою. Нехай вони підпишуть капітуляцію, і тоді можна почати координувати наші дії.

— Я, звичайно, можу тебе замінити. Я знаю, що дехто буде просто щасливий, що можна поговорити зі мною і уникнути зустрічі з тобою. Вони тебе бояться до тремтіння.

— Я ж не кусаюся! — Образився Річард.

— Річард, ти перелякав їх, ще коли зажадав капітуляції; Ти пообіцяв знищити їх, якщо вони наважаться приєднатися до Імперського Ордену. І вони бояться, що ти все одно це зробиш, просто під настрій. Репутація Магістра Д'хари біжить попереду тебе, а ти підігріваєш їх страхи. Не можна ж серйозно розраховувати, що вони будуть почувати, себе спокійно просто тому, що прийняли твої умови!

Річард нахилився і шепнув їй на вушко:

— Ну, так розкажи їм, який я насправді милий.

— Я можу сказати їм, що ти хочеш працювати разом з ними в ім'я загального миру і процвітання, — посміхнулася вона. — Мені вони вірять і дослухаються до моїх слів. Але прибув Трістан Башкар, міністр Джари, і двоє представників королівського будинку Греннідона. Ці троє дуже важливі персони; у країн, які вони представляють, сильні армії. Вони

розраховують на зустріч з тобою. Вони як раз таки можуть не побажати здатися мені. Захочуть поторгуватися.

— Що ж, поторгуємося.

— Трістан Башкар — блискучий дипломат і майстер торгуватися. Леонора і Вальтер Кольбейн з Греннідона — теж.

— Саме тому я й поклав край союзу Серединних Земель. Занадто багатьом хотілося сперечатися і торгуватися. З цим покінчено. Умови капітуляції абсолютні і однозначні. — Річард сунув палець за пояс. Обличчя його стало жорстким. — Умови однакові для всіх, рівні для всіх і обговоренню не підлягають. Або вони з нами, або проти нас.

Келен провела пальцями по його руці. Річард останнім часом був дуже зайнятий щоденником Коло. Вона скучила по його міцних обіймах.

— Річард, ти хотів моєї поради. Я знаю правителів цих країн. Просто отримати їх згоду — не найголовніше. Від них потрібні жертви. І нам потрібно, щоб вони це зрозуміли і повністю співпрацювали б з нами. Ти — Магістр Рал, Владика Д'хари. Ти висунув вимоги. Ти сказав, що беззастережна капітуляція буде прийнята з повагою до країн, які її підписали. Я добре знаю представників цих країн. Вони чекають, що ти їх візьмеш участь особисто на знак поваги до них.

— Ти — Мати-сповідниця. Ми з тобою — одне ціле, в цьому і в усьому іншому. Ти правила Серединними Землями задовго до того, як з'явився я. У цьому сенсі ти нітрохи не гірше мене. Ти користуєшся їх повагою вже багато років.

Нагадай їм про це. Річард швидко глянув на генерала, який чекав далі по коридору, потім подивився їй в очі.

— Може, генерала Керсона і не стосується те, чим займається Дрефан, але про мене цього сказати не можна. Я не хочу, щоб мене розчарував ще один брат. З твоїх слів я зрозумів, що жінки у палаці і так вже липнуть до нього як мухи.

Якщо він підчепить від цих повій якусь заразу, а потім ощасливить якусь з молодих жінок тут… ТОму це важлива справа. Я не дозволю своєму братові нагороджувати болячками жінок у палаці, які довіряють йому тільки тому, що він мій брат. Сара, служниця, яка принесла тацю з чайником і чашкою, була молоденькою і довірливою. І теж піддалася чарам Дрефана.

Келен погладила Річарда по спині.

— Я розумію. Обіцяй мені, що трохи поспиш, і я поговорю з представниками. А коли у тебе буде час, ти побесідуєш з ними сам. У них немає вибору, вони почекають. Ти ж Магістр Рал.

Річард чмокнув її в щоку.

— Я люблю тебе.

— Тоді одружуйся на мені.

— Скоро. Скоро ми розбудимо Сильфіду.

— Річард, ти вже будь обережнішим. Марлін сказав, що сестра Тьми — не пам'ятаю, як її звати, — пішла з Ейдіндріла і повернулася до Джегана, але він міг і збрехати. Вона як і раніше може вештатися десь поблизу.

— Сестра Амелія… Знаєш, а я її пам'ятаю! Коли я приїхав у Палац Пророків, вона була однією з подруг Верни, які зустрічали нас біля воріт. Сестра Феба, сестра Жанет і сестра Амелія. І пам'ятаю сльози радості на очах Амелії, коли вона побачила Верну, яка повернулася після довгої мандрівки.