Корабельна катастрофа
Шрифт:
— Перепрошую, — мовив Картью, ледь не вперше втручаючись у розмову, — я тут людина нова. У чому вас звинуватили?
— У вбивстві, — відповів капітан Вікс. — І я не заперечую, що завдав удару, і, звісно, не заперечую, що боявся суду, — інакше нащо б мені бути зараз тут? Річ у тім, що він хотів підбурити матросів на бунт. Розпитайте Біллі — він знає, як усе було.
Картью глибоко зітхнув. У нього з'явилось дивне, але приємне відчуття, що він усе глибше забрідає в життєвий потік.
— Ну, так що ви збиралися запропонувати нам?
— Я збирався запропонувати ось що, — відповів капітан. — Я чув, що тобі казав містер Гедден. Гадаю, його думки
— Кращого не знайти, — обізвався Біллі.
— Ну, а коли ви хочете знати про мене як про людину, — докинув Вікс, — можете розпитати у моєї колишньої фірми.
— Але ж зачекайте! — похопився Гедден. — Як же ви все це владнаєте? Ви можете мотатись вулицями на передку, і ніхто вас ні про що не спитає; але ж досить вам з'явитися на шхуні, як вас миттю залигають.
— Я намагатимусь взагалі не з'являтися на люди.
— А як же з судновими документами?.. Яке ще інше прізвище?.. — спитав спантеличений Томмі.
— Поки що не знаю, — відповів капітан усміхнувшися. — Побачимо, яке ім'я буде в моєму новому свідоцтві!.. Ну, а якщо мені не пощастить купити нове свідоцтво, чого, проте, ще не траплялось, то старий Керкап позичить мені своє. Він зараз уже не плаває, сидить на своїй фермі біля Бонді.
— Схоже, що ви вже маєте на приміті якусь шхуну, — зауважив Картью.
— Саме так. Це справжня красуня. Шхуна «Мрія». Зроду-віку не бачив таких ліній, а що вже мчить — наче її відьми несуть! Пригадую, як вона випередила мене біля острова Четверга — робила по два вузли на кожен мій один! А моєю «Милою Грейс» теж можна було пишатись! Я рвав на собі волосся. Звідтоді «Мрія» стала моєю мрією. Тоді вона плавала під англійським прапором і належала Грантові Сандерсону. Він був багатий і заповзятий до безглуздя; врешті підхопив пропасницю десь на річці Флай і помер. Капітан доставив його тіло в Сідней і розрахувався. Вияснилось, що Грант Сандерсон залишив чимало духівниць і не менше вдовиць, і ніхто б там не дібрав діла, котра справжня. Врешті всі вони подали одна на другу до суду, найняли цілий полк адвокатів. Такої комедії ще світ не бачив. Втягли в цю справу самого лорда-гофмейстера [95] , а потім і лорда-канцлера [96] … А тим часом «Мрія» стояла на якорі біля мису Гліб і помалу гнила. Та нині процес закінчився — судді» либонь, кинули жереб, аби визначити законну вдову й законну духівницю, — і «Мрію» вирішено продати. Звісно, це дешевина, бо ж вона довго гнила на якорі. Вона добряче попсована.
95
Лорд-гофмейстер — висока посада при англійському королівському дворі.
96
Лорд-канцлер — висока службова судова особа в палаті лордів.
—
— Досить пристойний. Для нас якраз — сто дев'яносто, майже двісті, — відповів капітан. — Утрьох ми з нею не впораємось, доведеться взяти ще матроса, хоч і жаль витрачатись на нього. Тубільці на островах наймаються майже за безцінь. А ще нам потрібен кок. Матроси-новаки ще нічого, а з невмілим коком йти у рейс — божевілля. Я маю на оці одного гавайця, з ним я вже плавав, його звати Амалу. Першорядний кок, а крім того, завжди зручніше мати справу з тубільцем: тікати йому нікуди, крути ним як хочеш, а він навіть не знає, які в нього права. Отже, гадаю, він дуже нам підходить. Отака моя думка щодо команди.
Як тільки в розмову втрутився капітан Вікс, Картью знову повірив, що їхні надії можуть справдитись. Яка б там провина не числилась за цим чоловіком, він явно був добродушний і знав своє ремесло; раз він схвалив їхні заміри, вносить свої гроші, віддає в їхнє розпорядження весь свій досвід, ще й пообіцяв негайно забезпечити їх кредитом, то Картью згоден був діяти. Що ж до Геддена — той був на сьомому небі. Вони з Бостоком випили шампанського і помирились. Підняли не один тост.
Одностайно вирішили, купивши шхуну, перейменувати її на «Багату наречену».
Ще не смеркло, як виникла нова «Компанія острівної торгівлі «Багата наречена».
Три дні потому Картью, ще в робочому вбранні, з'явився до нотаріуса, отримав свої півтори сотні фунтів і досить несміливо попросив іще раз поставитись до нього поблажливо.
— У мене є нагода, — пояснив він, — взятись за вигідну справу. Завтра під вечір я, мабуть, стану співвласником судна.
— Небезпечна власність, містере Картью, — зауважив нотаріус. — На моїй пам'яті є такі випадки. І кожен кінчався невдачею.
— Гадаю, що ні, якщо власники будуть самі плавати на ньому і на випадок аварії підуть разом з ним на Дно, — такою була відповідь.
— Можливо, саме так ви й заробите щось, — мовив нотаріус. — Але хіба ви моряк? Я вважав, що ви були на дипломатичній службі.
— Я досвідчений яхтсмен, — відповів Норріс, — і саме! це й стане мені в пригоді. На дипломатію тут не проживеш. Але я хочу попередити вас: в день наступної виплат ти я не зможу бути в Сіднеї — ми маємо намір піти в піврічне плавання між островами.
— Дуже шкодую, містере Картью, однак про це не може бути й мови, — відповів нотаріус.
— Але ж минулого разу ви погодились, — провадив Картью.
— Тоді були зовсім інші обставини, — заперечив нотаріус, — тоді я знав, що ви в Австралії, і все-таки я порушив інструкцію. Цього разу, за вашим же визнанням, ви маєте намір порушити умови. Застерігаю вас: якщо ви здійсните свій намір і я отримаю докази цього (я вважаю нашу розмову конфіденційною і висновків з неї не робитиму), то змушений буду виконати свій обов'язок. Або ви з'явитесь сюди в день виплати, або допомога припиниться.
— Це дуже жорстоко і, по-моєму, досить нерозумно, — зауважив Картью.
— Це вже не мені вирішувати, мені дали чітку інструкцію, — відповів нотаріус.
— І ви так тлумачите цю інструкцію, що позбавляєте мене можливості чесно заробляти на життя? — не здавався Картью.
— Будьмо відвертими, — сказав нотаріус. — В інструкції нема ні слова про те, як ви маєте заробляти на життя. Наскільки я розумію, моїм клієнтам це байдуже. Наскільки я розумію, у них єдине бажання: щоб ви не виїжджали з Нового Південного Уельсу. А з цього випливає ще одне, містере Картью… з цього випливає…