Імена твої, Україно
Шрифт:
достатньо капіталу, щоб витримати труднощі зими…
Вони принесли з собою хвороби у повному наборі…
Будучи бідними і непрогресивними, вони замість
сприяння прогресові гальмують його».
Ні, думав Рамон Гнатишин, він буде говорити про
інше, про це він має право сказати, як керівник однієї
з найпотужніших світових держав, про те, що загальновизнане
усім суспільством. Саме ці українці, про
яких знаходились охочі
часником», саме вони розумом і мозолями довели,
як прекрасно може родити канадська земля.
– Значення присутності українців у Канаді полягає
не стільки у здобутках, яких вони добилися
там. Воно виражене радше історичною спадщиною
українців, якої зберігається в багатьох місцях нашої
країни, зокрема на заході Канади. Перед лицем великих
соціальних та фізичних труднощів вони виявили
185
свою волю та мужність, щоб добитися успіхів у сільському
господарстві. І тепер нащадки українських
переселенців дуже багато роблять для того, щоб зміцнити
аграрний комплекс країни.
Ні, він не дорікатиме молодим парламентарям за
бідкання на неочікувані труднощі, бо взагалі не любив
дорікати чи підсміхати – єдиним, над ким він дозволяв
собі кепкувати, був він сам. Рамон Гнатишин
знайде інший спосіб сказати про це, інтелігентний і
делікатний, коли відкриватиме в Чернівцях музей буковинської
діаспори.
– Цей музей – пам’ятник відважним піонерам
і невгамовним шукачам кращої долі, – скаже він.
– Я горджуся тим, що можу їх вшанувати…
А як виїжджав Іван Гнатишин з Вашківців, де народився
батько, то побачив уже з вікна автомашини
високо, ледве не під кошлатими хмарами, буслиний
ключ, що прямував у вирій своєю небесною многотрудною
дорогою. «А може, то душі, знудьговані й
зболені, – подумав він, – прилітали відвідати рідні
прадавні гніздовища». Може, десь і тепліше, і харчу
більше, та однак загадкова, неймовірна і непізнана
сила чомусь тягне сюди: через тисячі верст, крізь залиті
сонцем небесні обшири чи грозові хмари, в які
не раз доведеться зайти ключеві, набурмосені хмари,
де живуть блискавиці, що, тішачись волею, зблискують
грізно, схрещуються і ламаються; скільки то
разів за тисячі верст треба змахнути натомленими
крилами, наче веслами, у тугому й пружному повітрі,
щоб відшукати в безмежних просторах, без компасів
чи комп’ютерів, дорогу до прабатьківського гнізда;
усі небезпеки та
і нерозгадана, таємнича і млосно заманлива, непосильна
і незбагненна для практичного розуму загадка
– рідна земля.
Замість приміток
НАША МИНУВШИНА
ОЧИМА РІЗНОГО ЛЮДУ
188188
ХРИСТИЯНІЗАЦІЯ РУСІ: ХОЛОДНИЙ РОЗРАХУНОК ВОЛОДАРЯ
ЧИ ОСЯЯННЯ ДУШІ?
ЦЕСАРІВНА АННА: ЖЕРТВА ЧИ ПОДВИЖНИЦЯ?
Багато цікавих деталей можна знайти в зарубіжній літературі про вінчання
князя русичів з візантійською царівною. Інколи «гуляють» дати, навіть значиться
різна кількість попередніх Володимирових дружин, по-різному трактуються окремі
факти в авторів різних країн і різних часів. Інколи трапляється доволі несподіване
тлумачення місії царівни Анни, бачення проблематики самим князем Володимиром.
Але попри якісь розбіжності, усі автори сходяться на одному – то була епохальна
подія. Зрештою, читач нехай сам оцінить таке розмаїття з поданих уривків праць.
(Це стосується також інших постатей нашої історії, відгуки про яких подаватимуться
далі). Йдеться-бо про землю, по якій, як свідчать давні перекази і легенди, ступала
нога Апостола Андрія Першопокликаного (Первозванного).
[1] http://molokane.org/molokan/History/Russians_Secret/index.htm
«By the time Cyril and Methodius died, a large number of Western Slavs knew of
Christ and the Scriptures. Many had got baptised. But few Eastern Slavs (Russians) heard
about Christ until Basil II, the «Christian» emperor of Byzantium, asked Prince Volodymyr
to help him fight the Bulgars.
Russians and Byzantines, fighting together, won the battle. They celebrated their
victory and were happy together until the emperor learned what Prince Volodymyr wanted
for his wage Basil’s sister Anna in marriage!
Basil and his sister were shocked. Volodymyr already had seven wives. Anna was
an educated Byzantine woman and a «Christian». To think of her living in pagan Russia
filled them with horror. But Volodymyr would not change his mind. When Anna refused to
come to Kyiv, he called his troops together and overran the Crimean peninsula (Byzantine
territory), taking the city of Khersonesees and all its people as hostages.