Оксамит нездавнених літ
Шрифт:
Іван Корсак: – Тривають дискусії: треба чи не треба нам мати націоначьну валюту. Цікаво було б почути Ваші думки з цього приводу.
Юрій Чучман: – Це цілком просте питання. Раз є держава, вона мусить мати власні гроші, свій центральний банк. Без суверенітету центральний банк буде в Москві, а не у Києві. Ви можете мати тільки напівгрошові купони, талони і таке інше.
Михайло Тиский: – Я хотів би, щоб пан Пинзеник для читачів
Віктор Пинзеник: – Я не можу того зробити з тієї простої причини, що це не тема, яку можна викласти за кілька хвилин. Хто цікавиться,можу запропонувати статтю в газеті "За вільну Україну ” в одному із лютневих номерів. Але я хочу повернутися до теми, яку порушив Юрко. Ми говоримо, що первинне - суверенітет чи гроші? Але хіба випуск власної української валюти не є великим кроком до суверенітету?
Юрій Чучман:– Я сказав би, що в одній державі не може існувати більше ніж одна валюта. Ще може бути така угода. Західноєвропейські країни зараз роблять спроби створити спільну валюту. Мені просто важко точно уявити, що ви маєте одну державу, а в ній кілька валют.
Віктор Пинзеник: – От прийме парламент рішення про політичну незалежність України і дасть такий акт? Яку самостійну економічну політику проводить уряд, якщо він не може мати власних грошей? Чому не можна зробити цей крок до того, поки політично буде сформовано процес незалежної України?
Юрій Чучман: – Це правильно. Тут мусить перестати кружляти цей карбованець. Треба захистити економіку від нього, треба мати якийсь обмінний ринок. А карбованець на міжнародному ринку не “торгується ”, то є кусник паперу.
Віктор Пинзеник: – Є закон про банки. Яка користь Україні від того?
Юрій Чучман: – Якщо немає реального суверенітету, приватної власності, ринкових цін, то такі банки порожні.
Віктор Пинзеник: – Валюта єдина, карбованець запускається в обмін московськими банками. І що з того, що наш український банк буде підпорядкований Києву?Яку він зможе проводити самостійну політику?
Юрій Чучман: – Ніяку.
Михайло Тиский: – Без введення української національної валюти незалежної України не буде.
Юрій Чучман:– Центральний банк мусить керувати грошовою політикою цієї грошової одиниці. Канадський банк контролює канадський долар, американська федеральна резервна система керує американськім доларом, бундесбанк у Німеччині– німецькими марками і таке інше.
Віктор Пинзеник: – Є банк, але немає валюти.
Юрій Чучман: –
Річард Томас Деламартер: – Питання “Про валюту” дуже складне. Хороша економіка-потребує хороших грошей. Карбованець - це не гроші, він не конвертується. І я не вірю, що його можна врятувати. Ви повинні знайти тут рішення.
Іван Корсак: – Сьогодні серед нас є два керівники підприємств: директор хлібокомбінату і керівник фірми “КОРС” - панове Казнадзей і Білик. Можливо, у Вас, як представників бізнесу, будуть якісь питання до наших гостей?
Мирослав Білик: – Як ви ставитеся до питання інвестування будівельних виробництв? Нас цікавить створення спільних підприємств з вашими інвестиціями, технологією, обладнанням. У нас сировинна база багата.
Юрій Чучман: – Поки ви не перешили на ринкову систему, то такі проекти можуть існувати як поодинокі, якщо хтось на Заході знайде в цілі інтерес і ризикне вкласти свій капітал. Але загально, за моїми спостереженнями, це відбувається у поодиноких проектах. З погляду західних фірм, підприємців, є великий ризик, адже на Україні зараз така економічна криза, не відбулися навіть основні зміни.
Іван Корсак: – Тобто є водосховище... І якщо буде колись вода, то ми маємо вже принаймні вміти плавати.
Віктор Пинзеник: – У листопаді проведемо конференцію, на яку запрошуємо близько 50-ти бізнесменів зі Сполучених Штатів, Канади, Європи. Будемо запрошувати й наших підприємців. Попередньо розіслали по підприємствах анкети. В інституті сформуємо банк інформації про потребу в експорті-імпорті. Готуємо бюлетені, відправляємо їх в Америку. Це має зацікавити підприємливих людей. Головне - мати інформацію про підприємства, а ми обов’язково запросимо їх до участі в конференції.
Богдан Берекета: – Ми говоримо про приватизацію, її все-таки потрібно проводити, а у нас більше про це слів. Як, на Вашу думку, ми повинні здійснювати цей процес? З чого б Ви почали?
Юрій Чучман: – До цього питання є різні підходи. Наприклад, я не в усіх аспектах погоджуся з професором Деламартером, як вона повинна здійснюватися. На мою думку, головне, щоб існувало право приватної власності, щоб були ринкові ціни, інші інституції ринку. У своїх статтях у “Молодій Галичині” депутат Пилипчук висловив погляди, що її треба здійснити одним кроком. Це один підхід. Я не зовсім з ним погоджуюся. У багатьох людей також виникає побоювання, що через такий раптовий процес приватизації може виникнути безробіття. Можна мати інший підхід. Хай державні підприємства пробують у якийсь спосіб собі існувати. Наприклад, на сільськогосподарських ділянках, де ви маєте колгоспи. Вони можуть пробувати собі “плавати” при ринкових відносинах. І якщо будуть ефективно управляти, то можуть деякий час проводити свою роботу. Головне, щоб держава перестала покривати дефіцити таких підприємств. Якщо борги не виплачуються, немає прибутків, то такі підприємства самі збанкрутують. І їх тоді можна зліквідувати на ринку і за найвищу ціну.