Отаман Зелений
Шрифт:
На розкопки з’їхались українці з Києва, Івано-Франківщини, Луганська, Донецька, Вінниці, Горлівки, Кіровоградщини, Українки, Бучі, Шполи та Звенигородщини. Керував розкопками археолог Петро Шкляр. Фільмував подію відомий режисер Тарас Ткаченко.
Атмосфера в таборі була дружня, хоча тут зійшлися різні покоління, члени різних партій та громадських організацій, сповідники різних віровчень. Усіх об’єднала пошана до учасників збройної боротьби за свободу нашої Батьківщини. У таборі лунав сміх, а ввечері біля багаття — повстанські пісні.
Хоч поховання отамана Зеленого на цей раз виявити
Пресслужба Історичного клубу “Холодний Яр”
Незборима нація (Київ). — 2008. — Липень. — Ч. 7 (269). — С. 4.
1. Роман Коваль, організатор експедиції.
2. Петро Шкляр, Київ, керівник розкопок.
3. Тарас Беднарчик, Вінниця, історик-пошуковець.
4. Тарас Ткаченко, Київ, режисер.
5. Іван Сергієнко, Київ, оператор.
6. Ярослав Курінний, м. Шпола, рідновір.
7. Юрій Дмитришин, Київ, симпатик рідновірів.
8. Михайло Василик, Київ, рідновір.
9. Орій (Олександр) Чуприна, Київ, рідновір.
10. Олексій Васечко, Київ, рідновір.
11. Ольга Худецька (Йоко), Київ.
12. Руслан Андрійко, Київ, ВО “Свобода”.
13. Євген Науменко, Київ.
14. Юрко Лісовий, Київ.
15. Настя Свердел, ВО “Свобода”.
16. Станіслав Павлов, Луганськ, ВО “Свобода”.
17. Костянтин Гажаман, м. Буча.
18. Олексій Березовський, Київ.
19. Прохор Антоненко, Донецька обласна організація ВО “Свобода”, рідновір.
20. Ігор Топольник, Кіровоградщина, “Український спротив”.
21. Олександр Колісниченко, Київ, ВО “Свобода”.
22. Олег Двірний, м. Українка, “Український спротив”.
23. Юрій Орос, Київ, “Український спротив”.
24. Сергій Канабас, с. Халеп’я.
Підготував Роман Коваль
24 серпня з нагоди Дня незалежності в Обухівському районі Київської області відбулася низка урочистих заходів. Зокрема, в с. Халеп’я розчинив двері першим відвідувачам музей археолога Вікентія Хвойки, який відкрив трипільську культуру.
У сусідньому селі Витачеві встановлено меморіальну дошку самобутньому філософу, голові витачівської “Просвіти” у 1917 р. Петрові Нещерету. Перебуваючи під арештом у Лук’янівській в’язниці, Петро Нещерет сказав у лице слідчим: “Україна зараз перебуває під владою Москви, кацапів, які обдирають український народ, але прийде час, що вона буде самостійною державою”.
9 березня 1938 р. мужнього витачівця було розстріляно…
Найбільше подій 24 серпня відбулося у Трипіллі. Тут встановили меморіальну дошку митрополитові Тимофію Щербацькому, а також відкрили пам’ятники Тарасові Шевченку і Данилові Терпилу (Зеленому), отаманові Дніпровської повстанської дивізії у 1919 році. Ініціатором та організатором цих вшанувань став голова Обухівської районної ради н. д.
Незборима нація (Київ). — 2008. — Вересень. — Ч. 9 (271). — С. 1.
З виступу Романа Коваля під час відкриття пам’ятника отаману Зеленому 24 серпня 2008 р.
На Покрову минулого року, знімаючи фільм про Вільне козацтво, заїхали ми в родинне село чорноліського отамана Ларіона Завгороднього Йосипівку. Напередодні на в’їзді в село легендарному отаманові було поставлено меморіальний знак. Коли я запитав його рідного племінника Петра Загороднього, як він оцінює відкриття цього пам’ятника, немолодий уже козак відповів коротко: “Як велике диво”.
Свідком такого дива у Трипіллі є сьогодні йми. Чому дива? Томущо світ несправедливий, празнує не правда, а брехня.
В Україні на 17 році незалежності ми ходимо вулицями, названими на честь катів нашого народу, проходимо мовчки повз пам’ятники організаторам Голодомору, паліям-комсомольцям, чекістам… І мало кого хвилює ця кричуща несправедливість…
Символом її і є оця осоружна стела катам нашого народу, яка височіє у Трипіллі. Вона нагадує нам, чия влада нині в Україні…
Шановні трипільці! Це ж пам’ятник убивцям Ваших дідусів і бабусь. Це пам’ятник людям, для яких ненависними були стріхи, бо стріхи були символом України, бо під ними жили і продовжували свій рід українці. Тож і палили чужаки їх де тільки бачили…
Сьогодні у Трипіллі відновлюється справедливість до оборонців цього села — отамана Зеленого та його козацтва, власне, місцевих дядьків, які й будували оті хати під стріхами та обороняли їх. Але не відновлено справедливості до катів нашого народу, до тих, хто палив це село, обстрілював його з гармат та кидав бомби з літаків. Це ганьба всім нам, що досі у славному козацькому Трипіллі бовваніє пам’ятник паліям, мародерам і ґвалтівникам. Не забувайте, що це їхніми однопартійцями-комуністами було організовано Голодомор. Не забувайте, що саме організатори Голодомору поставили цей пам’ятник своїм попередникам.
Закликаю владу демонтувати цей монумент поневолення до відзначення 75-х роковин Голодомору.
Слава трипільцям, слава їхньому отаманові Зеленому і всім оборонцям України!
Незборима нація (Київ). —2008.-Жовтень. — Ч. 10 (271).-С. 4.
Роман Коваль, “Таємниця отамана Зеленого”. Історична повість. Літературно-художнє видання (Київ, 2008; 72 сторінки великого формату (84x108/16), ілюстрована, тверда повноколірна палітурка).
У книзі йдеться про трипільського отамана Зеленого (Данила Терпила) та його юного помічника Василька Лемешка із с. Халеп’я, який разом із друзями допомагав бити червоних московських окупантів. Першими читачами цієї книги стали не діти, а ветерани Визвольної боротьби — сотенний УПА Мирослав Симчич та голова Галицького братства колишніх вояків 1-ї дивізії УНА, кулеметник дивізії СС “Галичина” Леонід Муха. За їхнім визнанням, вони із захопленням прочитали цю книгу і вважають, що саме на таких книгах необхідно виховувати молоде покоління українців. Рекомендовано Історичним клубом “Холодний Яр” для вивчення в середніх навчальних закладах України.