П'яте Правило Чарівника, або Дух Вогню
Шрифт:
Далтон згріб в кулак сальну шевелюру Стейна. Краючи мечем шкіру на лобі імперця, він уперся ногою йому в спину і здер скальп.
Потім обійшов кругом і показав пронизливо верещачому Стейну:
— А це тобі за Франку, до речі сказати. Просто щоб ти знав.
Стейн корчився на підлозі серед своїх кишок. З його голови струмком текла кров. Далтон недбало підійшов до дверей і відкрив їх, задоволений, що новий хлопець, незважаючи на крики, які доносилися з кабінету, не посмів зайти без дозволу.
— Філ,
— Так, міністр Кемпбелл?
— Філ, Стейн тут бруднить мій кабінет. Будь ласка, допоможи йому вийти.
— Добре, міністр Кемпбелл.
— І я не хочу, щоб він зіпсував килими. — Далтон, взявши зі столу якийсь папір, подивився на виючого на підлозі імперця. — Підтягніть його сюди і викиньте в вікно.
70
Річард з гуркотом вломився у двері. Він побачив тут безліч народу, але попрямував прямо до Келен.
— Річард, постривай, — перехопив його Джіан.
— Ну, що ще? В чому справа? Як вона?
— Жива. Криза минула.
У Річарда від полегшення мало не підкосилися ноги. Він відчув, як по щоках течуть сльози, але тут же узяв себе в руки. Він настільки втомився, що тямив насилу. Йдучи сюди, він не зміг навіть повернути ручку дверей, але і зупинитися теж не зміг.
— Тепер я зумію її вилікувати. Моє могутність повернулося.
Річард рушив по коридору, але Джіан знову схопив його за руку.
— Знаю. До Дю Шайю магія повернулася теж. І спочатку ти повинен поговорити з ній.
— З нею я поговорю потім. В першу чергу треба зцілити Келен.
Ні! — Прокричав Джіан прямо Річарду в обличчя. Від здивування Річард завмер.
— Але чому? В чому справа?
— Дю Шайю каже, що тепер їй відомо, навіщо вона прийшла до тебе. Дю Шайю говорить, що, поки ти не переговориш з нею, ми не повинні підпускати тебе до Келен. Вона змусила мене заприсягтися, що я не підпущу тебе до Келен, навіть якщо для цього доведеться пустити в хід меч. Будь ласка, Кахарін, не примушуй мене. Благаю.
Річард зробив глибокий вдих, намагаючись заспокоїтися.
— Гаразд, якщо вже це так важливо… Де Дю Шайю? Джіан провів Річарда по коридору до кімнати, сусідньої з тією, де лежала Келен.
Дю Шайю з немовлям на руках сиділа на стільці. Побачивши Річарда, вона засяяла. Опустившись перед жінкою на коліна, Річард подивився на солодко посапуючий згорток у неї в руках.
— Дю Шайю, — прошепотів він, — який він гарний!
— У тебе дочка, чоловік мій.
Річард, зайнятий зовсім іншими думками, на цей раз не став сперечатися з Дю Шайю. Не важливо, чия це дочка. Не зараз.
— Я назвала її Карою на честь тієї, що врятувала нам життя.
— Кара
— Річард, ти здоровий? Ти виглядаєш так, ніби побував в світі мертвих.
— Деяким чином так воно і було, — ледь усміхнувся він. — Джіан сказав, твій магічний дар повернувся.
— Так, — кивнула вона. — І ти повинен мені вірити. Мій дар дозволяє відчувати заклинання і зупиняти їх дію.
— Дю Шайю, я повинен зцілити Келен.
— Ні, не повинен. — Річард скуйовдив волосся.
— Дю Шайю, я знаю, ти хочеш допомогти, але твої слова — безумство.
Вона згребла його за комір:.
— Слухай мене, Річард. Я прийшла до тебе з цілком визначеною метою. І тепер я знаю, що це за мета. Я прийшла, щоб допомогти тобі уникнути болю від втрати Келен. На неї накладено приховане закляття. І якщо ти спробуєш зцілити її за допомогою магії, то це закляття прокинеться і її вб'є. Це зробили для того, щоб вона напевно загинула.
Річард, намагаючись зберігати спокій, облизав губи.
— Але ж ти можеш знешкоджувати заклинання. Сестра Верна казала мені про це, коли ми з тобою вперше зустрілися. Дю Шайю, ти можеш знешкодити це закляття, а потім я її уздоровлю.
Дю Шайю твердо дивилася йому в очі.
— Ні. Послухай мене. Ти не хочеш мене зрозуміти, а чуєш тільки те, що хочеш почути. Послухай, що це за заклинання. Це заклинання сотворено тією магією, перед якою моє чарівництво безсиле. Я не можу його розсіяти, як звичайне заклинання. Воно сидить в Келен немов зубець риболовецького гачка. Твоя зцілювальна магія запустить його, і ти вб'єш Келен. Чуєш, Річард? Якщо ти торкнешся її магією, ти вб'єш її!
— І що ж нам тоді робити? — Річард стиснув пальцями скроні.
— Вона ще жива. А раз вона досі жива, значить, зуміє викарабкатися. Ти повинен просто подбати про неї. Вона повинна одужати без магічного втручання. Як тільки їй стане краще, заклинання розсіється само, як в рибі розчиняється гачок. Воно зникне ще до того, як Келен оправиться остаточно, але до того часу їй твоя магія вже не буде потрібною.
— Гаразд, — кивнув Річард. — Спасибі тобі, Дю Шайю.
Велике тобі спасибі за… за все.
Дю Шайю обняла його, потягнувшись через лежаче на її колінах немовля.
— Але нам треба забиратися звідси, — швидко промовив Річард. — Орден буде тут з хвилини на хвилину. Ми повинні виїхати з Андера.
— Ця людина, Едвін, він хороший. Він дістав фургон, щоб ти міг відвезти Келен.
— Як вона? У свідомості?
— Коли як. Ми її трошки погодували, дали води, напоїли деякими трав'яними настоями. Річард, вона сильно покалічена, але жива. І думаю, з часом вона видужає повністю. Я дійсно так вважаю.