Пехота-2. Збройники

Брест Мартин

Основна задача младшого сєржанта — така ж, як і у всєх младших командіров. Треба глубоко ценіть оказанноє довєріє та нє потєрять особовий склад, зброю та техніку. По крайнєй мєрє — одноврємєнно.

Сєржант

Сєржант — це нє званіє, а чістий секс, я вам доповідаю.

Бо чєловєк, який пройшов сложний путь от спєрматозоїда до сєржанта, начінає інтєрєсуваться, а інагда даже задумуваться. А єслі сєржант в армії начінає думать, це дуже полєзно для оборонособності

страни, но насмерть лякає офіцерський состав.

Шоб стать сєржантом, нада совєршить подвіг і нє залітать хотя би два місяца. С подвігом проблєм нема, с зальотамі — сложнєє.

Основна задача сєржанта — це виполнять ті задачі, які Гєнштаб ставе комбрігам, комбріги ставлять комбатам, комбати — ротним, а ротні — взводним. Таким образом, іменно сєржанти і виполняють всі задачі ГШ. І, судя по сітуациї на фронті, виполняють нормально.

А щє у сєржанта не тільки самий длінний, а щє й шипастий. Я вам доповідаю.

Старший сєржант

Страшний сєржант — це коварне званіє, я вам доповідаю.

Страшний сержант — це військовослужбовець, який уміє тільки ілі мовчать, ілі орать. І коли мовчить старший сержант, значить, все зашибісь, война по плану. А от коли старший сєржант начинає орать, значить, началась катастрофа: вода закончілась в бані, рускіє пішли в наступлєніє ілі, шо саме кашмарне, їде провєрка з штаба АТеО.

Шоб стать старшим сєржантом, нада найти соотвєтствующу посаду і підождать пару годіків, бо нас же время не підганяє, война як ніяк.

Основна задача стршого сєржанта — підібрать собі нормальних младших сєржантів, любить їх, ростить і заботиться. А щє — ходить до старшини і інтєрєсуваться, коли в нього заканчується контракт.

То єсть, старший сєржант — це опитний і коварний хєр, якого всі бояться, бо він знає все про всіх і того постоянно всіх подкалує.

Санінструктор

Санінструктор — то таємнича зброя, я вам доповідаю. Бо «пілюлькін» спорить со старшиной по часті «ничєк». І у них с начмєдом свої тьоркі, якісь пакункі, блістери, ампули та сложні взаєморозрахунки на нєізвєстном язикє.

Санінструктор лікує все. Тупо все. Щє він лікує бистро та ефективно, бо заболєвший боєць — то не вийшовший в наряд боєць, а зальот по наряду — це упавше забрало у ротного. Шо таке ротний з упавшим забралом, знає любий, хто хоч раз бачив, як Звєзда Смєрті разносить Татуін.

Стать санінструктором дуже просто — тре закончіть курси, знать все про все і щє про «у мене отута болить хєр зна шо дай таблєтку», наничковувать всі мєдікаменти, шо бачиш, і не сцяти лізти в самий пізд@рєз. І щє — рєгулярно забувать автомат.

«Док» — це поважна людина в підрозділі, бо усі викаблучуються, поки зуба не заболіло, а потім йдуть до санінструктора, а він закурює «ротманс», отак цинічно дивиться на тебе

і говорить страшне: «Тобі п@зда. В шпиталь». А в шпиталь не хоче ніхто, всі хотять у отпуск, сочні чєбурєкі і стрєльнуть с «Рапіри». А потім він лізе в ничку, риється там, витаскує якийсь нєвєдомий таблєтос, і тобі вже хорошо.

В бою всі воюють, а санінструктор тупо сивіє. І так було споконвіку, бо коли військо хрестоносців хєрачілось з арабами під стінами Єрусалиму, десь позаду стояв санінструктор, що опять забув меча, закурював трубку, отак цинічно дивився на роздовбані в металолом доспєхі і говорив страшне: «Тобі п@зда. В шпиталь».

Взводний

Взводний — то примарна зброя, я вам доповідаю.

Бо немає в Збройних Силах більше посад, на яких було б стільки вакантів. Оце приїдеш у механізовану роту і говориш «офіцери є?», і всі пацани такіє «конєшно є, дофіга! Єсть ротний, но він на нараді в штабі, є замполіт, но він отам сідіт, расслєдованіє робить, а щє є два взводних». І ти такий «хєррасє, цілих два!», і вони такі «ну да, тока одін в шпіталє, а у другого дємбєль післязавтра. А так вопщє дааа, офіцерів у нас дофіга…»

Щоб стать молодим взводним, тре випуститися з учіліща, получіть взвод і вже тоді стать в состояніє пєрманєнтного шока. Чи, і слава Богу, піти з сержанта на офіцерські курси.

Кожний взводний знає, що рано чи пізно прийме роту. Погана новина — це знає і ротний і тому питається спіхнуть на взводного купу паперової фігні, яка в штабах счітається єдиною причіною боєготовності Збройних Сил та запорукою високої обороноздатності країни. Про що ці полковники постійно говорять, коли до них приїжджають журналісти і можна себе побачить в телевізорі.

По задуму Геніального Штабу взводні — це підготовлені, коварні, тактичні, вумні, відчайдушні, грамотні і абсолютно беспринципні кровожадні надлюдські істоти.

І ото саме той випадок, коли це все — правда.

Ротний

Ротний — то багатоцільова зброя, я вам доповідаю.

Бо в глазах Геніального Штабу молодий ротний — то підготовлений командир, що може організувати взводний опорний пункт за десять хвилин, очолити атаку на Донецьк, та щє героічніше — знає порядок переводу техніки на літній період.

У глазах особового складу молодий ротний — це людина, основною задачею которого являєца підписування рапортів на відпустку та списування бєнза на путьовку «шешаріка», шоб у гєніку всєгда було пальне.

Щоб стати ротним, треба закінчити учіліщє чи інститут, потом дождаться пріказа, уєхать в войска, покомандувать взводом і вже потом прийнять роту. І постоянно отвєчать на вопроси тіпа друзєй: «Ти чо в армію пашол, тєбє шо, на гражданкє сложна заработать?»

Нєсложно. Но нецікаво. І вообщє — ідітє в жопу.