Планета Х
Шрифт:
15.10.2011 р.
РОДОМ З ДИТИНСТВА
Я хлопець родом із дитинства
Люблю я мрії голубі,
Та всю свою любов і вміння
Дарую, Києве, тобі.
Хапаю зором твою вроду,
Душею п’ю твою красу,
І вік служив би я народу
З яким спілкуюсь і живу.
Та покоряюсь тій лиш силі,
Що нам усім несе весна,
Бо знаю, розум там безсилий,
Де ти з’являєшся одна.
А
Бо знаю, що життя, це – мить,
Тому його ні в якім разі
Не маю права пропустить.
Не можу я пройтись спокійно,
Проз те гарнюсіньке дівча,
Бо варт на нього лише зиркнуть,
І піднімається душа.
5.6.1976 р.
СКІЛЬКИ ПОСМІШОК...
О, скільки посмішок навколо,
Що хочеться ще жить і жить,
І всі ті посмішки шовкові,
Немов метеликів ловить.
Й забуть про всі небесні страхи,
Які над нами тяготять,
І слухать, як співають птахи,
І верби з полем шепотять.
20.10.2011 р.
ОТ БИ ЦІ СТЕГНА…
От би ці стегна, ці сідниці
Та десь літ в сорок у пшениці.
22.10.2011 р.
ДІВОЧА КРАСА
Я прийшов на те поле, де квіти
Дозрівають дівочих сердець,
Де цвітуть білі айстри, як діти,
І димить серед поля чебрець.
На тім полі квітки на всі смаки,
Яку хочеш, таку й вибирай,
Особливо пишаються маки
І гукають закоханих в гай.
В тому полі весна дозріває
Й набухають в дівчат грудоньки,
І вони свого часу чекають,
Поки прийдуть до них парубки.
Бо коли та краса дозріває,
То дівчата якісь не свої,
Вони, навіть, і спать не лягають,
Поки будуть співать солов’ї.
А сьогодні і я в тому полі,
Де волошки й ромашки цвітуть,
Де шепочуть веселі тополі,
Що з вітрами по полю ідуть.
Довго там я стояв і дивився,
Як над озером дощик ішов,
Й перший раз там я перехрестився,
Що свою врешті квітку знайшов.
15.11.1983 р.
ТАКОГО Б РОТИКА ЛЮБИТЬ
Такого б ротика любить,
А з нього, мов з труби коптить.
22.10 2011 р.
ВАРТО ФЕЇ СТАТЬ НАВПРОТИ
Варт пройтись дівчині в ботах,
Як вже вистроїлась рота,
Бо таку красу дівочу,
Тільки дурень не захоче.
22.10.2011
МОГУТНЯ СИЛА
Мчиться Льоня з нівеліром,
А за ним Марія,
Здать садочок достроково
В них завітна мрія.
Перерили всі під’їзди,
Всі шляхи-дороги,
Що не лише можна ноги,
А звернуть і роги.
То ж бідняги так старались,
Так уже спішили,
Що з розгону у ту яму
І самі звалились.
А там наші виконроби
Стали Машу бити:
– Як могла ти всі підїзди
Взяти перерити?
– А ви мене не лякайте,-
Блиснув з Маші вогник,
Бо у мене чоловік
В КеДеБЕ – полковник.
5.11.1976 р.
КОЛІНКИ І ЛІНЬКИ
Ну й колінки в пані Лінки,
Глянеш, – вмить зникають ліньки.
22.10.2011 р.
ОЙ, ВЖЕ ЦІ ГУБКИ!
От, вже ці губки, що казать,
Як прийде ніч – не можу спать.
22.10.2011 р.
Я ТАК ХОТІВ, ЩОБ ПОСМІХНУЛАСЬ
Я так хотів, щоб посміхнулась,
Вона ж пройшла і матюхнулась.
22.10.2011 р.
РОЗДУМИ БІЛЯ ОЗЕРА
Жовтим листям липа загорілась,
Залишивши скрізь свої плоди,
Й раптом вона з зайчиком зустрілась,
Що прибіг напитися води.
Горобці цвірчали в винограді,
Що аж задивились ясени,
Й повсідались, ніби на параді,
Мов веселі вісники весни.
Я дивлюсь, як поле посіріло,
Слухаю, як шепчуть камиші,
Хто ж тоді зігріє наше тіло,
Якщо ми позбудемось душі.
Хто ж тоді долюбить нас, доніжить,
І в туман окутає, як в шарф,
Хто ж тоді погладить наше тіло,
Й поведе гуляти в Гідропарк?
12.10.1976 р.
ЯКЩО НЕМА ШЕФА
Варто тільки відійти
Шефу десь з дільниці,
Як дівчата те і роблять –
Щипають зіниці.
А зайдіть у той ви відділ,
Враз такі всі ділові,
Не підходьте, бо ще можуть,
Навіть дать по голові.
Я не стримався, завівся:
– Де,– скажіть,– начальник,
А одна звернула кукіш
Й показала – пальчик.
Я постояв, подивився:
От так трудівниці!
Та таким, як ці, не жалко
І вліпить по пиці.
27.11.1976 р.