Планета Х

Кудрицький Валентин Олександрович

І хоч за правду ладен сам померти,

Але й не хочу бути за козла.

А вам скажу, кого не вчила мати,

Як хтось комусь підставив свій живіт,

То краще вже лягайте мовчки спати,

І про той гріх нікому не кажіть.

14.12.1979 р.

ЧУДО – НЕЗНАЙОМКА

Ну ж і чудо незнайомка,

Це не просто описать,

Як пройде вона в колготках,

Хлопці всі, як штик стоять.

22.10.2011

р.

МОЯ СЛАВА

Біля Гриця дівка стала

Й притулилася пупком,

Що в Грицька піднялась слава,

Ніби меч, що над Дніпром.

22.10.2011 р.

ФАРАОНИ – ТОРГАШІ

Ми всі в цім світі торгаші,

І що ж то далі воно буде,

Як в нас не стане вже душі,

І десь подінуться в нас люди?

От світ настав: купи-продай,

Людей не чують, і не бачать,

Тільки шумить тихенько гай,

Та солов’ї ночами плачуть.

Світ від кінця йде до кінця,

Усе, як в Божому писанні,

І знов кричать за жеребця,

Кому гормони ті бажанні.

Село, мов, вимерло – мовчить,

І скрізь уже нові закони,

Навіть бекасик не кричить,

Бо звідкись взялись – фараони.

Над нами носиться війна,

А люди рвуться, ніби з зони,

І вже не можуть без вина,

Як без гаремів – фараони!

7.9.2011 р.

Я ВСЕ ДЛЯ ТЕБЕ НАПИСАВ

Те місто, що побудував,

І всі вірші, які я маю,

Їх всі для тебе написав,

Моя знедолена ти, мамо.

Хочеш, прийми їх, прогони,

Та їх дарую я від серця,

Щоб ними ти могла пекти

Усіх бандитів дужче перця.

19.10.2011 р.

УКРАЇНІ

Люди нагліють «на очах»,

Тому природа й безсердечна,

І на людей нагонить страх,

Немов на кролика овечка.

19.10.2011 р.

НЕБО ХУЛІГАНИТЬ

Цілу ніч світилось небо

Блискавками тут і там,

Ой, як я спішив до тебе

Аби твій відчути стан.

Над полями ходить осінь

І гукає всіх в садок,

Ну, а серце ласки просить,

Щоб прийшла хоч на часок.

А дощі не замовкають

І ще більше загули...

Як же так, що ми проспали

Те, без чого не могли?

Цілу ніч дощі гуляють,

Де не глянеш – там біда,

А по вулиці збігає

Ручайками скрізь вода.

По садку гуляє вітер,

В вікна преться, як удав,

Ну й погода! Де ж ті

квіти? –

Що прем’єр нам обіцяв.

2.6.2011 р.

ЩЕ СКРИПКА ГРАЄ

На серці скрипка зиму грає,

Морозним голосом співа,

А осінь душу роздирає,

Мов вимовляє вам слова:

– Прийди, прилинь, моя кохана,

Пора вже збавить пил душі,

А скрипка грає, скрипка грає

Неначе втомлені вірші.

20.10.1978 р.

ЛЮБЛЮ БУЗОК І БУЗИНУ

Люблю бузок і бузину,

І чарівну гнучку калину,

Яка не скаже ту бузу

Що може вам сказать – дружина.

20.6.1976 р.

ТОВКУЧКА

– Ви чому оце, дівчата,

Робите товкучку?

– Бо це учимо вітатись

Ми свою Сердючку.

– А хіба вона не вміє? –

Запитав я Іру.

– Запишалась, бо сьогодні

Стала бригадиром.

– А в нас так,– всі засміялись,–

Як піднімуть в «званні»,

То чомусь стають відразу,

Всі, мов – ненормальні.

5.11.1976 р.

ОЙ, У ПОЛІ!

Ой, щоб мав я ту дівчину

З карими очами,

Я б її кохав до віку

І не спав ночами.

Ой, якби ж мені ту жінку,

Що йде по алеї,

Я б всю ніч,

Ось слово честі! –

І не злазив з неї.

Вона б мене не сварила,

А всю б ніч любила,

І зі мною по гайочку

Кожен день ходила.

Ой, у полі, де тополя

Горнеться до дуба,

Ой, як хочеться з тобою

Покохатись, люба.

6.9.2011 р.

ДЕ Ж ВИ БУЛИ?

– Де ж ви були тоді, красуні,

Коли не знав, що з ним… робить?

Коли ще міг я Валю й Дуню,

Й хто скільки скаже – повторить.

19.10.2011 р.

ВЕСЕЛОМУ ФІЛОСОФУ

Який Хома – такі і діти,

І в цьому, брате, не вагайсь,

І будуть всі вони радіти

Так як і ти колись, згадай.

Кожен живе, як того вартий,

Чиє б дитя то не було,

Та тим, хто не сприймає жарти,

В житті найменше повезло.

Отож, чи варт когось повчати?

Краще про свій час пригадай,

Як не приходив ти до хати,

І десь тікав від жінки в гай.

Отож, як йде невістка з іншим,

І син додому не спішить,

Значить хтось кращі пише вірші,