Планета Х
Шрифт:
І не знають: – Що робить?
22.12.1982 р.
ХОЧЕТЬСЯ
Я чую, як хтось в моїм серці копається,
І мою будоражить кров,
Я знаю, що то наближається
До мене моя любов.
І хочеться, хочеться, хочеться
Хутчіше її обійнять,
І ті кавунцята, що в пазусі –
До ранку, всю ніч їх лизать.
9.7.1990 р.
УСЕ
Всю силу тратити на секс? –
Воно можливо й недоцільно,
Але ж у чому тоді сенс –
Для нас усіх і для суспільства?
Бо як колись мій друг казав,
Ідучи з дому на роботу,
Любов на старість не лишай,
Ну, а роботу – на суботу.
20.10.2001 р.
НА ПРОГУЛЯНЦІ
Песик мчить, побігать хоче
У садочку за котом,
А його «папуля» тут же
Сіпнув сильно поводком.
Песик став, піднявши лапи,
Ніби статуя в фойє,
І тихесенько до папи:
Ще сіпнеш так? – з’їм тебе!
18.8.2001 р.
ТАМ ДЕ КОХАННЯ
Там, де кохання, там і – мудрість,
Там, де нас двоє, там – любов,
А де байдужість, просто – дурість,
Бо опустошує всім кров.
15.2.1983 р.
ЯКЩО ВИ КОХАЄТЕ
Хочеш любить? Люби тихенько,
Дивись туди, роби сюди,
Бо та порядність – сволочненька,
І в ній нічого, крім біди?
Скажеш «люблю» – загонориться,
Спрацює підлості закон,
Що перестане і дивиться,
Будь ти хоч Пушкін, чи Ньютон.
І буде вам таке творити,
Що хоч гарцюй на ній до дня!
Ніби у неї, вибачайте,
Та штука зовсім не своя.
Хочеш любить? Люби тихенько,
Дивись туди, роби сюди,
Бо та порядність сволочненька,
Ой, знали б, скільки в ній біди.
Бо простота, відвертість, щирість –
Це хоч і є людська душа,
Але на всіх аукціонах –
Вона не варта ні гроша.
І фея та, задерши носа,
Ніби коза свій куций хвіст,
Не варта й ломаного гроша,
Але нав’яже вам свій твіст.
Бо мало хто, як я побачив,
Оцінить вашу доброту,
Бо за добро вам, запевняю
Покажуть дулю – ось ТАКУ.
6.6.1983 г.
ГРИЦЬКО ДО ДАНИЛА
Ну що сказать я можу, люди,
Любов від Бога є і буде,
А от горілка від лукавих,
І п’ють її не раді слави.
Бо так, як вип’єш чарку-другу,
То
І причипитись до дитини,
А так немає, бач, причини.
2.5.2012 р.
ЗВЕРТАЮСЬ ДО ЖИВИХ
Розсипались зорі по полю
Веселим багаттям кульбаб,
І ніби чиїсь живі долі
З травиці вогнями горять.
Що аж гордовиті тополі
Примчалися всі до села,
Щоб в ньому погрітись доволі
І глянуть на ті чудеса.
А я, ніби з іншого світу
Попав у цю казку чудес,
Дивлюсь, як шепочуться квіти
Весь час до щасливих небес,
І тому повірить не можу,
Що знайдуться десь віслюки,
Що нашу веселу планету
Закидають димом війни.
І там, де по полю сміялись
З травиці шовкові квітки,
Невже буде попіл від згарищ
Летіть, як прокляття в віки?
Не можу я з тим примириться,
Що ніжна жіноча краса
У попіл, у прах розлетиться,
Як виберуть в клісло осла.
Не вірю, що є такі сучки,
В яких замість мозку – дурман,
А в серці мороз і колючки,
Бо він, бачте вже, – капітан.
16.5.1983 р.
ЦІКАВИЙ СВІТ
Цікавий світ, життя цікаве,
Й ніхто не думає про те,
Чому так п’ють багато кави,
Коли в садку жасмин цвіте.
Отож, моліться люди Богу,
Що дав на кому збить оскому.
Бо, щоб робили ми ночами,
Щоб не було жінок між нами?
2.5.2012 р.
НЕ РОЗСТРІЛЮЙ МЕНЕ ТИ ОЧИМА!
Не розстрілюй мене ти очима,
Як смичком по душі не води,
І хоч жінка ти надто вродлива,
А до мене вже більш не ходи.
Не чаруй вже мене, не розніжуй,
Досить кидати пристрасті жар,
Бо в душі вже і так, як в вулкані,
Де суцільний пекельний пожар.
Не тривож ти мене, не розніжуй,
Надто довго до мене ти йдеш,
Може думаєш, поки ітимеш,
То щось краще від мене знайдеш?
Помиляєшся і не діждешся,
І хоч, вибач, я не Насредин,
Та такий я – якого шукаєш,
Я їй-богу у світі – один.
Не розстрілюй мене ти очима,
Волошковим вогнем не дразни,
Бо вже навіть й червона калина
Посміхається нам з далени.
Скільки ж можна дружити з журбою,
І чекать, поки прийде зима?
Щоб своєю холодною кров’ю
Рокові нам писать імена.
22.5.1983 р.