Планета трьох сонць (Сигнали з всесвiту - 2)
Шрифт:
Тiльки через два мiсяцi дощ почав слабшати, а iмлистi хмари розiрвались. Над Накритим столом знову засмiялись сонця, та ще й усi три зразу, немов бажаючи надолужити те, що втратили.
За час дощiв Надiя перетворилась на величезну рiку. Рiвень брудної води майже сягав плоскогiр'я.
– Дощi скiнчились вчасно, - сказала з полегкiстю Молодiнова.
– Ще б кiлька днiв - i мали б ми тут Венецiю!
– Красненько дякую!
– бурчав Фратев.
– На гондолi не люблю плавати. Погляньте, Надiє, що викомарює ваша Надiя!
–
– Що ж тут особливого?
– озвалася Молодiнова.
– Пiд час усякої поводi... Нi, нi, постривайте, ви правi!.. Рiчка змiнила напрям течiї, вона тече тепер до моря, а не навпаки, як ранiше... Дивно!..
– Хай я буду королем квартян, якщо ми таки не збагнемо, що має на думцi оця загадкова сусiдка! Чи не вивчити нам її ще до того, як вирушимо в Долину вогнiв на бесiду з квартянами?
– Важко сказати, що для нас зараз важливiше!
– задумливо сказала Молодiнова.
– I рiчка, i загадковi мешканцi Кварти можуть однаково вiдчутно втрутитися в наше життя... А втiм, є вихiд: будемо дослiджувати Надiю та Долину вогнiв одночасно.
– Немарно ми вас обрали начальником експедицiї! Адже це -iдея! вигукнув Фратев.
– Дивуюсь, як люди ранiше могли думати, що жiнка в рiшучостi та мудростi поступається перед мужчиною...
– Ви знову жартуєте?!
– засмiялася Молодiнова.
– Коли б я вас не знала, то подумала б, що ви глузуєте з мене.
– Зголошуюсь на дослiдження Надiї, - вступив до розмови Мак-Гардi.
– Я себе почуваю добре: голова вже не болить, а прогулянка незнайомим краєм менi тiльки на користь.
– Я теж зовсiм здоровий, - приєднався до нього Краус.
– Для дослiдження можемо використати "Ластiвку". На поплавках вона сидить добре, а при небезпецi ми швидко пiднiмемось в повiтря. Пiлотом можу бути я, Мак-Гардi - другим пiлотом, а спостерiгачем - Грубер. Все одно Долина вогнiв його не вабить. Гадаю, з нього цiлком досить першої зустрiчi з квартянином.
– Чи не хочете ви цим сказати, Краус, що я боягуз?
– почервонiв Грубер.
– Рiка Надiя ховає в собi, можливо, бiльше пiдступностi, анiж усi квартяни, разом узятi. Тiльки через це погоджуюсь вирушити на її дослiдження i я.
***
– Як пояснити те, що квартянськi рослини так швидко ростуть? задумливо сказала Алена, витираючи пiтний лоб носовою хусточкою.
– Гадаю, що ця таємниця криється в особливостi хлорофiлу, який нам досi не вдається дослiдити хiмiчно.
– До всiх атомiв, навiть до розщеплених!
– цей хлорофiл впливає менi на нерви!
– гарячився Фратев.- Якщо ми його якось не здихаємось, заростемо коли-небудь зовсiм. Це просто нестерпно - пiсля кожного дощу вирубуватися з джунглiв! Погляньте, якi в мене пухирi на долонях! А що, коли б у нас не було випромiнювачiв, якi виконують дев'ять десятих роботи?
– Ми тепер лаємо рослини за швидкий рiст, але хто знає, може, ця їх дивна здатнiсть
– заспокоював його Навратiл. Коли ми привеземо цi рослини на Землю, вони можуть стати основою нового виду землеробства.
Вченi були такi втомленi прорубуванням просiки в лiсi, який раптом вирiс перед входом у пiдземелля та на аеродромi, що поснули враз, тiльки-но лягли. I спали так мiцно, що вартовий нiяк не мiг збудити їх перед свiтанком.
– Дали б хоч ще хвилинку поспати!
– бурчав сонний Фратев.
– Менi саме снилось, що я був на Землi i гуляв вулицями Софiї...
– Докажете ваш сон по дорозi, - сказав йому Навратiл.
– Ми повиннi поспiшати, щоб удосвiта вирушити. Не боїтесь подорожi через горб?
– Я i страх?! Хто поєднає цi два термiни, тому спiвчуваю заздалегiдь!
– засмiявся Фратев.
– Балон i ракети в порядку, що ж може зi мною трапитись?.. Як надворi?
– Поки що тиша. Штиль. Однак треба поспiшати. Боюсь, що на свiтанку здiйметься вiтер.
Всi зiбрались на аеродромi. Туди винесли й вантаж. Посiдали в коло, i Молодiнова ще раз повторила план обох експедицiй.
– Не забувайте про радiозв'язок, - звернулась вона до Крауса.
– I ми подаватимемо звiстку не менш одного разу на годину.
– "Стрiла" увесь час буде готова до старту; в разi потреби одразу ж поспiшимо на допомогу. Ну, бажаємо вам успiху!
– Навратiл мiцно потиснув руку Молодiновiй, потiм попрощався з рештою членiв обох експедицiй.
"Ластiвка", яка в свiтлi прожекторiв спокiйно хиталась на рiчнiй гладiнi, пирхнула червоним полум'ям i повiльно рушила рiчкою. За хвилину з глибини темної ночi, даленiючи, свiтила тiльки скляна кабiна лiтака. Група Молодiнової також зникла в пiтьмi. На аеродромi лишились Навратiл, Цаген, Шайнер i Фратев.
Цаген одкрутив кран великого балона iз стисненим гелiєм. М'яка тканина, що прикривала складений вантаж, почала швидко зводитись i роздиматись. За кiлька секунд вона перетворилась на велетенську кулю, яка, лiниво гойдаючись, почала повiльно пiднiматись у небо.
Фратев надiв на голову шолом з бiноклем, прикрiпленим на шарнiрах так, щоб льотчик мiг одним рухом поставити його перед очима.
– Я б хотiв перевiрити ноктовiзор. Загасiть-но на хвилинку свiтло, попросив вiн Навратiла.
– Вiрно, сiм раз вiдмiр, а один раз вiдрiж!
– кивнув Навратiл на знак згоди i натиснув на кнопку вимикача.
Аеродром зразу ж занурився в пiтьму. Тiльки в небi мерехтiли нiмi зiрочки.
– Бачу краще за кiшку чи сову!
– вихваляв прилад Фратев.
– Погляньте там праворуч горб i повзе по ньому мурашка з поламаною ногою!.. Ну, не будемо гаяти часу, додайте газу, та й рушимо у дорогу!
Фратев скочив на перев'язанi мотузком ящики, надiв лямки, замкнув застiбки. Однiєю рукою вiн тримався за стропи, а другу поклав на апарат, прикрiплений до грудей.