Планета трьох сонць (Сигнали з всесвiту - 2)

Бабула Володимир

– Е, нi!
– запротестував Фратев.
– Дiвчатам допоможiть, а свiй вантаж я вiднесу сам.

– Облиште його, вiн хоче зробити вам сюрприз!
– прошепотiла Алена до Навратiла з посмiшкою.

За час вiдсутностi експедицiї "вiтальня" докорiнно змiнилась. Охоронцi дому, повикидавши незграбнi, нашвидкуруч зробленi стiльцi, порозставляли навколо низеньких столiв зручнi крiсла, взятi з лiтака, а на стiни повiсили кiлька шафок.

– Розкiшно!
– радiв Фратев.
– Як це ми зразу не придумали?
– Але тисяча кратерiв!
– на чому ж ми сидiтимемо,

коли полетимо "Стрiлою" на прогулянку?

– Звичайно, на пiдлозi!
– жартував Шайнер.

Молодiнова розiклала на столi кiлька фотографiй:

– Ось вони, нашi квартяни!

– Нагадують скорiше мавп, анiж людей...
– задумливо сказав Навратiл.

– Як я бачу, вони босi, - зауважив Цаген.
– Звiдки ж тодi взялись слiди людини в новiтньому взуттi?

– Справдi... Нам це навiть не спало на думку...
– Молодiнова витягла з сумки ще одну фотографiю.
– В печерах ми остаточно пересвiдчились, що лiтаючi квартяни - зовсiм примiтивнi створiння, щось середнє мiж нашими первiсними людьми i людиноподiбними мавпами. Вони, правда, вже використовують вогонь, але роздобувають його виключно з пожеж, запалених блискавками. Принаймнi ми так припускаємо, бо нiякого кресала або чогось схожого ми в печерах не знайшли. Квартяни вiдрiзняються вiд звiрiв лише тим, що вже мають примiтивнi iнструменти. Це грубо обробленi уламки каменiв та дрючки. А втiм, ми привезли цi iнструменти з собою, можете їх оглянути. Деякi з квартян завзятi колекцiонери. Мабуть, їх приваблює все блискуче, незвичне, бо їхнi житла переповненi шматками янтарю, золота, кварцу, барвистими уламками базальту...

– Отже, ви не знайшли навiть слiду якоїсь там вищої культури? розчаровано запитав Навратiл.

Молодiнова вже хотiла вiдповiсти, але Фратев її затримав:

– Хвилиночку! Ви менi обiцяли, що сюрприз номер один оголошу я!
– Вiн побiг i одразу ж повернувся з якимось пакунком пiд пахвою.
– Найцiннiшi предмети з квартянської колекцiї!

Перед враженими вченими з'явились два дивних предмети: старанно оброблений шматок якоїсь прозорої речовини i великий уламок металевої плити з гострими рваними краями.

Навратiл взяв у руки прозорий предмет.

– Природа цього, в усякому разi, створити не могла, - сказав вiн рiшуче.
– Скидається на лiнзу, та ще й вiдшлiфовану абсолютно точно.

– I складену з кiлькох шарiв!
– показав Северсон на мiсце, де лiнза була пошкоджена при ударi.

– А може, це деталi з нашого "Променя"?
– запитав Шайнер.
– Чи не збив їх на планету отой шалений метеорит?

– Нi, це неможливо!
– заперечив Навратiл.
– Лiнз такої незвичайної форми ми при побудовi "Променя" не використовували...
– вiн уважно оглянув металевий уламок i похитав головою.
– Ця рiч теж не з нашого лiтака. Аленко, прошу, зробiть аналiз металу.

– Гадаю, що це даремно, - заперечив Ватсон.
– "Промiнь" облiтає навколо Кварти з швидкiстю вiсiм кiлометрiв на секунду. З не меншою швидкiстю летiв метеорит. Це означає, що жодна частина лiтака не може потрапити на планету, бо згорить у атмосферi...

–

Справдi, ви маєте рацiю. В такому разi стає ясно, що обидва предмети були зробленi на Квартi. Як це пов'язати з примiтивним життям лiтаючих квартян?

– Слiди пiд кам'яним стрiмчаком та уламок лiнзи доводять нам, що, крiм лiтаючих квартян, тут живуть, можливо, далеко розвиненiшi створiння, яких ми досi не виявили, - мiркувала Молодiнова.

Фратев покрутив рiч в руцi, розкуйовдив пальцями чорне кучеряве волосся, почухав потилицю:

– П'ять пострiлiв по гавах!
– це нам хороший подаруночок, знову маємо з чого тiшитись! Спочатку гналися за маревом i замiсть великого мiста знайшли свiтнi джунглi, потiм переслiдували лiтаючих людей, а виявили примiтивних створiнь на рубежi мiж людиною й мавпою. А тепер, нарештi, вияснили, що десь зовсiм поряд пiдстерiгають нас агресивнi незнайомi люди з хтозна-якою високою технiкою...

– Коли б я на вас не дивилась, я подумала б, що це говорить Грубер чи Краус!
– обурилась Молодiнова.
– Чому ви гадаєте, що вони агресивнi? Як у вас з'явилась така думка?

– Дуже просто!
– засмiявся Фратев.
– Огляньте оцей уламок уважнiше. Звiдки вiн? З якоїсь дитячої iграшки?.. Хай мене циклон змете з квартянської поверхнi, якщо це не уламок розiрваної гранати!

– Справдi, - погодився Северсон.
– Фратев має рацiю... А що поробляють нашi мандрiвники по Надiї? Чи виявили вони щось цiкаве?

– Поки що небагато...
– Навратiл подивився на годинник.
– Ми так з вами забалакались, що я про них замалим не забув. Ми повиннi були викликати їх уже пiвгодини тому. Цаген, будь ласка...

Цаген увiмкнув передавач i кiлька разiв повторив виклик.

– "Ластiвка" знову не вiдповiдає, - сказав вiн стурбовано.
– Мабуть, там щось не гаразд...

Фратев схвильовано пiдвiвся з крiсла:

– Треба поспiшити їм на допомогу. Цiлком можливо, що на них напали квартяни.

– Ну, то приготуйте "Стрiлу" до старту, - сказав Навратiл.

– Що - "Стрiла"! Вона неповоротка. В мене є краща iдея. Це i є наш сюрприз номер два. Ходiмте, прошу, я вам дещо покажу.

Знизавши плечима, Навратiл пiшов слiдом за Фратевим. Зупинились у печерi, де було складено вертолiт.

– Ви знайшли лопатi пропелера?
– радiсно вигукнув Навратiл.
– Тож швидше вiзьмемось за роботу, не можна втрачати жодної хвилини!

Через хвилину обидва вже тримали в руках iнструменти.

Вертолiт було змонтовано дуже швидко.

***

Вертолiт знявся у повiтря i неквапно полетiв над рiчкою. Ранковий туман розвiявся, вiтер ущух. Видимiсть була чудова.

Северсон пiднiс до очей бiнокль. Погляд його заблукав у Долину вогнiв, перебiг до вулкана, а потiм до скель, де кiлька годин тому вони виявили печери лiтаючих створiнь.

– Не бачу жодного квартянина, - сказав вiн задумливо.

– Мабуть, вони вдень сплять, - припустила Алена.
– Оте їхнє "гуii...", яке закiнчується нечутним ультразвуком, цiлком iмовiрно: не мова, а засiб орiєнтування в темрявi, як у наших кажанiв.