Планета трьох сонць (Сигнали з всесвiту - 2)

Бабула Володимир

Мак-Гардi продовжував мовчати.

– Що трапилось? Може, тобi погано? Ти блiдий як стiна!..
– глянув на нього Краус уважнiше.

– Менi погано...
– насилу вимовив нарештi Мак-Гардi i погладив собi шию. Пiдiйшов до вiдеофону i накрив його екран аркушем паперу.
– Я не хотiв би, щоб нас зараз тут побачив Мадараш. Береженого й бог береже!

– Скажи менi нарештi, що з тобою сталось?
– наполягав Краус.

– Не поспiшай так, бо нема чого поспiшати. Чи, може, ти нiяк не дочекаєшся, поки тобi накинуть петлю на шию?

– Петлю на шию? Чому?
– збентежився Краус.

–

Доктору Заяцу вдалося використати гравiтацiю для зв'язку...

– Це, звичайно, чудесно, але який зв'язок має це з шибеницею?

– А ось який...
– Мак-Гардi витягнув з кишенi круг паперової стрiчки i розмотав перед очима у Крауса.

– Контрольний запис з астрогравiметра... Як ти розгадав? Я не розумiю анi бельмеса!

– Три хвилястi рисочки - тире. Двi хвилястi рисочки - крапка. Одна хвиляста риска - роздiловий знак мiж словами та фразами, - сказав глухим голосом Мак-Гардi i почав висвистувати сигнали азбуки Морзе.

– Зрозумiв: "Повiдомлення для "Променя"...
– Краус вихопив у Мак-Гардi стрiчку з рук i почав читати уголос: - "Увага, увага! На борту вашого корабля перебувають три небезпечнi безумцi, якi називають себе членами "Братства сильної руки". Їхнi колеги ховались у Африцi. При необережному поводженнi з атомною бомбою вони були знищенi. Єдиний з них, що пережив вибух, зiзнався перед смертю, що це - Грубер та Мак-Гардi. Третього смертельнопоранений не назвав. Ви повиннi розкрити самi... Тримайте злочинцiв у iзоляцiї та чекайте дальших повiдомлень... Президiя Всесвiтньої Академiї наук, Хотенков... Повторюємо: важливе повiдомлення для "Променя".

Голос зрадив Крауса.

– Жахливо!
– прошепотiв Мак-Гардi.
– Повiдомлення я виявив пiвгодини тому, коли перевiряв апарати. Щастя, що запопав його я, а не хтось iз них...

– Даремно себе заспокоюєш. Академiя, безперечно, буде повторювати повiдомлення доти, поки про нього дiзнаються й iншi. Ну, що тепер?

– Потягнеш з нами далi чи зрадиш?
– запитав замiсть вiдповiдi Мак-Гардi i одразу ж додав: - Тебе в повiдомленнi не називають... Але попереджаю, що тобi це все одно не допоможе. Подбаю, щоб ти разом з нами тягнув до кiнця...

– Я не маю сумнiву щодо цього, адже ти - джентльмен!.. Але твої побоювання - марнi... Зараз важливiше вирiшити: що робити?.. Найкраще, гадаю, буде, коли це повiдомлення ми приховаємо й покаємось самi. Самокритично битимемо себе в груди, заявимо, що усвiдомили злочиннiсть своїх планiв i що все спокутуємо сумлiнною працею...

– I ти гадаєш, що хто-небудь спiймається на цей гачок? Стань на хвилину на їхнє мiсце. Чи панькався б ти з своїм найзапеклiшим ворогом? Та ти б йому для певностi краще скрутив в'язи, як, мабуть, зроблять i нам...

– Не вiрю в це. Станемо просто полоненими. Вошами, якi склали зброю до нiг переможця.

– Ти уявляєш собi все iдеально i дуже наївно. Знищать нас, безперечно, знищать, як зробили б це ми, коли б перемогли. Нам не лишається нiчого iншого, як утекти, зникнути. На Квартi досить мiсця, щоб сховатись.

– А що ми зробимо втрьох на незнайомiй планетi, повнiй небезпек? З одного боку нам загрожуватиме голодна смерть, з другого - перспектива бути розтерзаними чи розчавленими, - не забувай про дванадцятиногого ящера та про квартян! I найбiльша небезпека - це те, що нас можуть виявити i спiймати.

Чи ти гадаєш, що нас не будуть переслiдувати?

– А ти вважаєш за краще власноручно накинути собi зашморг на шию? Тiльки втеча дає нам надiю на порятунок! Але ми не повиннi пiти з голими руками. Захопимо з собою "Стрiлу" чи "Ластiвку", зброю i апарати. А з квартянами згодом можемо так потоваришувати, що вони стануть нашими спiльниками. Потiм порахуємось i з товаришочками. Можливо, що таким чином навiть швидше здiйсниться наша давнiшня мрiя.

– Ну, гаразд, а як ти тепер сподiваєшся потрапити вниз? Нас змiнять не скоро, а до того часу Мадараш може виявити повiдомлення, адже вiн час од часу оглядає астрогравiметр. Зiпсувати прилад - не варто. Мадараш замiнить його iншим.

– Я завжди казав, що тобi бракує кмiтливостi. Рiшення дуже просте: запропонуємо керувати "Променем" з планети. Адже це не становить нiяких труднощiв...

Мадараш з цiєю пропозицiєю не погодився.

– Автоматичнi апарати можуть зiпсуватись, i ми лишимось без зв'язку з Землею. Цього допустити не можна. А потiм, як ми дiзнаємось, чи вдалось Заяцу розв'язати проблему гравiтацiйного поля?

У Мак-Гардi раптом щось обiрвалось i похолонуло в грудях. Вiн швидко перевiв розмову на iншу тему.

Другого дня Мак-Гардi заявив Мадарашевi, що через сильний головний бiль не може виконувати своїх обов'язкiв i просить перевести його на планету. Негайно пiсля цього ж у Крауса з'явились шлунковi спазми.

Мадараш був наляканий:

– Може, ви внизу заразились якимось мiкробом чи вiрусом з повiтря? Свозилова, мабуть, була неправа, коли запевняла, що вони не шкiдливi для нашого органiзму... Я зараз попрошу, щоб по вас прилетiли...

Роздiл X

Долина

вогнiв

Перiод дощiв надовго прив'язав учених до пiдземного житла, однак нiхто не сидiв склавши руки. Група Навратiла наполегливо працювала над проектом нової атомної електростанцiї та ливарнi, група Чан-су кiнчала плани житлових будинкiв, а група Надiї Молодiнової будувала в пiдземеллi сучасну кухню. То, власне, була велика лабораторiя, в якiй за допомогою атомної енергiї видозмiнювались елементи, а з них потiм виготовлялись штучнi страви,- не пiлюлi, як мiг би хтось судити з назви, а бездоганнi продукти, що своїм зовнiшнiм виглядом, смаком та споживнiстю були рiвноцiннi природним. Без такого забезпечення подорож до iншої сонячної системи взагалi не можна було б здiйснити, бо запаси харчiв забрали б бiльшу частину обсягу мiжзоряного корабля.

Житловi будинки, атомну електростанцiю i металургiйний завод вирiшили побудувати на Накритому столi. Плоскогiр'я було добре захищене вiд вiтрiв i лежало так високо над рiчкою, що його не затопило б навiть у найбiльшу повiнь. Геологiчнi дослiдження ствердили правильнiсть рiшення: пiд порiвняно тонким шаром землi залягала тверда гранiтна основа найпридатнiший грунт для великих будов.

Вченi працювали багато, але не забували й про розваги. Як колись на "Променi", у "вiтальнi" в надрах гори щовечора лунали музика, жарти, смiх. З "хворими" Краусом та Мак-Гардi з "Променя" привезли рояль та iншi iнструменти, якi в цiлому склали непоганий оркестр. "Хворi" не вiдставали вiд iнших: пiсля ретельних дослiджень Вроцлавський виявив у них лише деяке розладнання нервової системи i приписав їм бiльше спати.