Планета трьох сонць (Сигнали з всесвiту - 2)

Бабула Володимир

– В складi з'явилась небезпечна розколина! Ми повиннi негайно дослiдити склепiння.

Коли печеру було забезпечено пiдпорами i всi знову зiбрались у "вiтальнi", Молодiнова рiшуче сказала:

– Дослiдницькi експедицiї поки що вiдкладаються. Ми повиннi негайно почати будiвництво жилого будинку i нової атомної електростанцiї. Нашi печери розташовано надто близько вiд вулкана. Найменший землетрус - i ми будемо похованi в них живцем.

Пiсля хвилинного мовчання Навратiл подивився на присутнiх:

– Виробляти будiвельнi матерiали штучно,

в атомних лабораторiях, було б надто забарно. У нас лишається єдина можливiсть: використати устаткування, привезене з Землi, та матерiали, якi нам дає тутешня природа. Вiд нашої кмiтливостi та знань залежить, як цi засоби використати найкраще...

– Я цiлком переконана, що тут, в околицях, ми знайдемо вапняк, придатний для виробництва цементу, - сказала Молодiнова.
– Це завдання вiзьме на себе наша група. Ваша група, товаришу Навратiл, могла б тим часом дослiдити рослиннiсть, щоб з'ясувати, чи можливо використати квартянське дерево для обшивки. Сталi для залiзобетону не бракуватиме.

Зразу ж пiсля цiєї короткої наради обидвi групи вирушили на розвiдку.

Група Навратiла повернулась досить швидко, але принесла не дуже втiшну звiстку: древесина квартянських дерев виявилась надто м'якою i вологою. Висихаючи, вона скручувалась i жолобилась; це було не винятком, а правилом, бо група дослiдила не менш як сто видiв рослин.

Групу Молодiнової теж спiткала невдача. Будiвельнi матерiали знайшли у багатьох мiсцях, але мiсцевий вапняк i глини мали надто великий процент вуглекислої солi i зовсiм непiдходящi пропорцiї окисiв кремнiю та кальцiю. Вони були такi засмiченi домiшками, що для виробництва цементу аж нiяк не годились.

– Ну що ж, доведеться менi обнародувати мою чудесну iдею!
– бадьоро заявив Фратев.
– Якщо ми не можемо спорудити будiвлю з бетону, використаємо камiння.

– Я теж такої думки, - погодився Навратiл.
– Але як його видобувати? У нас на Землi спецiальнi машини вирiзають будiвельнi блоки певних розмiрiв i форми просто зi скелi.

– У нас на Землi!..
– засмiявся Фратев.
– У нас на Землi, мабуть, не сушили б мозок над цим! А тут - доводиться. Але коли ми трохи пильнiше оглянемо "Промiнь", то, напевно, знайдемо досить частин, з яких можна скласти потрiбну машину.

– Це все чудово, проте головного таки не вистачає - круглої пилки для камiння. Стривайте, але ж її можна зробити теж? Твердого металу в нас досить, iнструмент є... Фратев, ви - молодець!

– Я дуже радий, що нарештi моя талановитiсть дiстає загальне визнання!
– комiчно набундючився той.

– На "Промiнь" вирушимо одразу ж. Переведiть зорелiт на дистанцiйне управлiння, а Чан-су вiзьмiть сюди. Кожна пара робочих рук тепер буде потрiбна тут.

***

"Ластiвка" пропливла мимо кiлькох острiвцiв, що поросли буйною рослиннiстю, i попрямувала до заплутаної дельти могутньої рiки.

– Жодного слiду будь-якої цивiлiзацiї, - дивувався Мак-Гардi.
– Просто не вiриться, що за сто кiлометрiв звiдси живуть розумнi створiння. Береги пустельнi;

здається, нiби тут нiколи не ступала нога людини.

– Мабуть, квартян рiчка не цiкавить, - мiркував Краус - Вони мають крила i тому не потребують човнiв.

– Звiдки ти знаєш, що вони мають крила? Чи ти гадаєш, що у селищi, яке ми бачили, живуть отi лiтаючi мавпи? Сумнiваюсь! Б'юсь об заклад, що мешканцi селища - цiлком iнтелiгентнi створiння, мабуть, такi, як ми...

Краус єхидно посмiхнувся:

– Якщо вони такi iнтелiгентнi, як ти, Грубер, то красненько дякую!

Грубер уже хотiв був вiдповiсти, але несподiвано зупинився. Мовчки показав рукою на правий берег i подав бiнокль.

У Крауса вiд здивування очi полiзли на лоб.

– Що трапилось?
– запитав Мак-Гардi.

– Краще не питай, а натисни на педаль. Не хотiв би я зустрiтись з отими потворами вiч-на-вiч...

"Ластiвка" помчала по рiчцi так, що аж бризки полетiли на всi боки. Велетенських ящерiв на березi це анiтрохи не потривожило. Час вiд часу вони витягали свої довгi шиї i вiдкушували по кiлька довгастих листкiв з високих кулястих дерев, що нагадували нашi цикаси з вторинного перiоду. Злякався тiльки кругленький низький ящiр з кiлькома гострими рогами на потворнiй головi. З войовничим виглядом вiн помчав просто на бронтозаврiв. Тi вiдступили з дороги, але продовжували спокiйно пастись.

– Вони досить сумирнi, - зiтхнувши з полегкiстю, промовив Краус i повернув Груберу бiнокль.

Рiчка почала швидко вужчати. З обох бокiв її стискували крутi береги, а над ними здiймалися в небо гори з круглими верхiв'ями. Пiсля годинного плавання "Ластiвка" спинилась у вузенькому проходi перед небезпечними порогами.

– Ми, мабуть, бiля брами царства справжнiх квартян, - висловив припущення Краус.
– В цiй розколинi до бiса темно, увiмкнiть прожектори, щоб краще було видно дорогу. Цiлком можливо, що на протилежному кiнцi про ходу на нас чекає якась охорона.

"Ластiвка" пiшла вперед на мiнiмальнiй швидкостi, фантастичнi тiнi, якi малювали прожектори на хвилястих кам'яних стiнах, ще посилювали нервознiсть втiкачiв.

– Не завадило б трохи хильнути для хоробростi!
– зiтхнув Мак-Гардi. Нерви не витримують...

Краус зважив на руцi рушницю i кiлька разiв клацнув запобiжником.

– Спокiй i розсудливiсть! Тепер уже, хлопче, на жаль, не можна послати за себе в вогонь кого-небудь iншого. Сьогоднi все залежить виключно вiд нас самих.

– Краще вже не патякай!
– крикнув Мак-Гардi.
– Ти нагадуєш менi людину, яка йде вночi лiсом i розмовляє голосно, щоб заглушити свiй страх.

Краус люто зиркнув на нього, але промовчав.

Нарештi гори розступились, i в прохiд зазирнуло промiння оранжевого сонця. Гладiнь води спалахнула, немов рiка перетворилась на потiк розплавленого золота. Бiля пiднiжжя гiр повзла легенька iмла. До берегiв знову пiдступили джунглi. В них копошились всiлякi звiрята, а над деревами лiтали ширококрилi велетенськi птахи.