Повісті та оповідання, драматичні твори
Шрифт:
Алексий. Ти ж їй казала, що мене любиш?
Уляна. Казала усе: казала, що не хочу за Стецька, казала, що коли не за тебе, то й ні за кого не піду; так і говорити не дає. Та вже ж: на усе піду, а за Стецьком не буду. Приголуб же мене у останній разочок!
Обнимаются.
ДУЭТ
Уляна. Горе, лихо і біда!
Не дають за тебе!
Олексію, серце моє,
Не покинь ти мене!
Алексий. Не вбивайсь, моя Уляно!
Буду вічно я любити,
Бо
Вже і мати скоро вийде. Алексий. Тяжко, важко розставатись!
Що ж? Нехай же хоч і прийде. В ноги їй оттут впаду, Слізоньками обіллю.
Уляна. Станьмо ми її молити,
Станьмо жалібно просити:
Не розлучай нас, мамо рідна! Ой, дай пожити ще нам, бідним! Не пий, не пий ти нашої крові, Не розривай між нас любові! Уляна. Умру без тебе, Олексію!
(Вместе.)
Алексий, Собі я смерть заподію!
Алексий. Горе; лихо і біда!
Не дають зз мене!
Ой Улясю, серце моє, Не забудь ти мене! Уляна. Горе, лихо і біда!
Не дають за тебе! Олексію, серце моє, Не покииь ти мене!
Обнимаются.
Стецько (выходя из-за ворот).Чи то тебе доіігождати? Вже й борщ поїли, і яловичину покришили, а нона
і не іде. ( Увидев, что любовники обнимаются.)Бач, з ким тут вона! Мати не збрехала, казала, що нона, мябуто, і Олексієм розмовля; а вона добре розмовлп, що жечіихае* ться! Іди ж, іди. Казала мати, що коли, каже, честю не по* слуха, то жени її у потилицю!
Уляна. Та іду, зараз іду. Олексієчку! не втікай від-* сіля; я швидко вийду. За слізоньками і не їстиму нічого, та й поспішу до тебе. Послідня наша годинонька, тільки і наговоритися з тобою. (Плача, уходит во двор.)
Стецько. Вийдеш, вийдеш, коли то ще пущу. (Подходит к Алексию.)А ти чого тут, пробишака?
Алексий. Чого? Я до Уляни приходив.
Стецько. До Уляни? А зась не знаєш? До УляшіІ
Алексий. Що? ще і сей став на мене гримати!
Стецько. А то ж і не гримати? Одарка казала: прожени його.
Алексий. Ти мене проженеш? О вражий сину! Через тебе така напасть! (Бросается к нему.)
Стецько, испуганный, бежит; Алексий, поймав его, 'і і' схватывает за грудь и трясет.
Задушу анахтемську віру! О! якби ие боявсь гріха, тут би
і амінь моєму супостатові! (Отталкивает его от себя.)Згинь з очей, католиче!
Стецько, до чрезвычайности испуганный, не может кричать, а стоит в углу и во все время стонет и дрожит.
Алексий (успокоившись).Дурний і я, що з дурнем зв’язався. Що мені робити? Де ськати помочі? Тяжко моєму серцю! Сам би на себе руки підняв! Похожу по горі, поки Уляна вийде; чи не придумаю
Стецько (осматривается во все стороны и, не видя Алексия, бегает и кричит).Пробі, ратуйте! ратуйте! Хто в бога вірує, ратуйте! Ой ;ратуйте!.,
ЯВЛЕНИЕ ШЕСТОЕ Стецько и Про кип с Одаркою выбегают.
Одарка (бросаясь к Стецьку).Що, що тут таке? Чого ти кричиш?
П р о к и п. Чи не об’їждчики кого з горілкою злапали?,
ТЕРЦЕТ
Стецько. Харцизяка мене бив!
А я й каші ще не їв...
Одарка, Ось внесу тобі я каші..,
(Уходит.)
Стецько (плачет).Ги-ги-ги-ги-ги!
Каші хочу, каші, каші!
П р о к и п. Ой, ходім ми за лісок,
Там новенький е шинок,
Купимо горілки глек...
Стецько. Цур тобі із нею, пек!
Каші хочу, каші, каші! ,
Одарка (приносит ему большой кусок каши).Отже й каші на шматок, їж же, сину, та не плач,
Стецько, Еге! Ось побач:
Я хоч і зовсім Оцю грудку з’їм,
А плакати ще буду.
Ще-бо мняса я не їв:
Так сього я не забуду.
Одарка. Ходім до хати ми, ходім!
Тобі мняса я добуду.
Стецько. Та я і мнясо хоч поїм,
А плакати-таки все буду.
П р о к и п. От лихо, лихо і зовсім,
Нігде горілки не добуду!
Уводят Стецька с собою.
ДЕЙСТВИЕ ВТОРОЕ
Та же улица.
ЯВЛЕНИЕ ПЕРВОЕ
Скорик (выходит с другой стороны дома Прокопо-ва).Што за пріятной оцей Харкові Єй, істинно! і за границею таково не видал!, Таки што хозяїн, то і доброй ча->
лавек. Той тебя просіт абедать, другой на куипапию; та всьо с потчиванньом та з ласковим словом. Вот усю Туреччину, Францію і Рассею прахадили, а иєтутє такого приятного города! То-то Харковская Русь-матушка! Та так усі нашаво брата поважають! Ні хрестиии, ні свальба у знакомих не буваїть, штоб без меня та абашлось. Правди
і то, што уж ніхто так парядка не дасть, как я. (Нюхает табак из тавлинки и вздыхает.)Павидав-таки світу я па свайм віку! I где-то не пабував? Так куди мужику протів нашаво брата справиться-та, хоч у дружках, ілі у старостах, алі у кумах. Все закони знаю, аттаво і усе ка мне-'. Вот
і у вечеру пайдьом старастаю девку сватать; тик акрама таво, што от ІІІкуратихи рушник шумит, та і старой Кандзюба на радощах, што засватаю сина йово дурака, чим-небудь таки паступиться-та. Вот і будет на табак. (Смоется.)В светі тольки живи умеючи, а то не пропадьош з голоду, (Поет.)