Ранок дня не визначає
Шрифт:
— Ось там, тридцять п'ятий номер. Підніметесь на шостий поверх. Ліфт працює.
— А ви?
— За мною не тужіть. Побачимося пізніше.
— Чи не кидаєте ви мене в обійми Дейзі або Сандри? — підозріливо запитую я.
— Поки що — ні. Але й таке може статися. Не дуже поспішайте, Альбере.
Нічого більше не пояснюючи, вона звертає в першу ж вуличку, а я прямую до будинку. На шостому поверсі — тільки одні двері. В маленькій рамочці картка — жіноче ім'я. Знайоме ім'я.
Бідолашна Мод. Не наважується зайти навіть у власну квартиру. Дзвоню, й двері одразу ж відчиняються.
— Заходьте, — каже Сеймур.
Заходжу. Спочатку в. напівтемний коридор, потім у невеличкий хол. Обстановка значно скромніша, ніж у попередній квартирі. Легкі меблі із світлого дерева. Сервант-бібліотека з неодмінною стереоапаратурою, неодмінний маленький бар і дві-три полиці з дешевими виданнями в строкатих обкладинках. Окрасою приміщення є величезне вікно-вітрина, у яке видно сусідні дахи, а вдалині — темний силует кафедрального собору. Затишне житло з. ледь уловимим запахом пустки.
Певно, щоб перебити цей запах, Сеймур закурює сигарету й підходить до вікна, наче забув, що прийшов гість.
— Ви переселилися до Мод? — запитую без особливої цікавості й сідаю в маленьке крісло якраз навпроти маленького вентилятора, який, мабуть, щойно увімкнули.
— Тимчасово, тимчасово, — бурчить американець. — Рівно на стільки, скільки триватиме наша розмова. А взагалі ви даремно ревнуєте.
— Ви навіть не уявляєте, як обожнює вас ця жінка.
— Чи не час нам перейти до серйознішої теми? — зауважує Сеймур, відходячи од вікна.
Не чекаючи моєї згоди, він наближається до серванта й натискає на якусь кнопку.
Звичайно ж, це запис розмов. І, звичайно ж, з моєю цінною участю. Спершу я розмовляю з Ерліхом, потім з Томасом — про зброю.
— Другий запис не дуже якісний, — каже американець, зупиняючи магнітофон. — Цей дурний хитрун вирішив обрати для торгу найгамірніше місце. Але, як бачите, все чути досить добре.
— Непогана робота, — визнаю я. — І нищівна документація. Але є один суттєвий недолік.
— Ваша правда. Поки що в колекції відсутній голос найважливішого співрозмовника. І саме з цього питання нам треба порадитись.
Сеймур відчиняє маленький бар і знову зачиняє його.
— У цієї жінки нічого пити…
— Бо вона сама не п'є. І, мабуть, не запрошує до себе гостей.
— Так. Ідеальна секретарка, — підтверджує американець. — Навіть не віриться, що така порода й досі ще трапляється. Добре, що хоч є попільничка.
— Я не певен, чи можна нею користуватися. Гадаю, це прикраса.
Попільниця з рожевого венеціанського кришталю
— Користуйтесь на мою відповідальність, — гугнявить Сеймур і затоптує в ній недокурок.
Він бере нову сигарету, клацає запальничкою й каже:
— Отже, Томас хоче усунути Ерліха як посередника, щоб зберегти комісійні. Це не біда. Ерліх може фігурувати і як людина, що забезпечує транспорт, але він повинен фігурувати.
— Мені здається, що його хочуть позбавити й цієї маленької ролі.
— Хто? — зводить брови американець.
— Ваша Сандра.
Викладаю в двох словах думку Сандри про те, що Ерліх — небезпечна людина.
— Мод мені цього не казала, — зауважує Сеймур.
— Я не сповідаюсь перед Мод. Розмова відбувалася віч-на-віч.
Американець задумливо мовчить, тому я додаю:
— Дивно все-таки, що ваші жінки дозволяють собі діяти на власний розсуд.
— Помиляєтесь, Майкле, — хитає головою американець. — Це не мої жінки. Більше того, ті дві сестрички навіть не підозрюють про моє існування.
— Сестрички?
— Атож, сестрички. Мабуть, батьки в них різні, а мати одна. Та не будемо заглиблюватися в такі дрібниці.
— І все ж вони ваші службовці…
— Секретарки. Зв'язки, які принагідно використовує Мод, ото і все. Зараз також доводиться їх використовувати. Сандру — з огляду на її стосунки з Томасом, а Дейзі — тому що вона за наказом Мод змогла встановити стосунки з Ерліхом. Обом сестричкам відомо тільки те, що Мод намагається укласти угоду, від якої дещо перепаде і їм.
— У такому разі їхні дії можуть бути досить несподіваними для вас.
— Але не настільки, щоб провалити операцію.
Зупинившись посеред холу, Сеймур якийсь час мовчки насичує простір тютюновим димом, потім переводить погляд на мене й гугнявить:
— Сандра не прагне усунути Ерліха. Їй на нього начхати. Вона намагається усунути Дейзі.
— А який стосунок до цієї угоди має Дейзі?
— До цієї — ніякого. Та, мабуть, має стосунок до іншої, зважаючи на те, що шлюб — це теж угода.
І, щоб мені стало зрозуміліше, додає після короткої паузи:
— Зв'язок між Томасом і Сандрою здавна вів до одруження. Але тепер на обрії з'явилася менша сестричка й привернула увагу нареченого. Звідси й захисна реакція старшої сестри. Якщо вам потрібні детальніші подробиці, дістанете їх від Мод. Ви припускаєтеся помилки, не сповідаючись перед нею, Майкле. Можливо, сповідь з вашого боку викликала б сповідь і з її боку.
— Я не прагну будь-що дістати інформацію, Уїльяме, здається, я вже вам пояснив, що не приїхав на полювання.