Шосте Правило Чарівника, або Віра Занепалих
Шрифт:
— Але вона пояснила, навіщо їй Річард? — Наполягала Енн. — Повідомила хоча б, куди вона його тягне?
— Вона сказала, що веде його в забуття.
— Забуття! — Зойкнула Енн.
— Я задала питання. — Голос Келен сочився люттю. — Як ви нас знайшли?
Енн поплескала себе по грудях.
— У мене є дорожний журнал. З його допомогою я підтримую зв'язок з Верною, Верна зараз з нашою армією. Вона повідомила мені про гінців, які до вас їздять. Ось так я і дізналася, де вас шукати. Щастя, що я прибула так швидко.
Келен помітила, що стояча позаду сестер Світла Кара як і раніше стискає в руці ейдж. Келен ейджу не потребувала. Сила сповідниці буквально кипіла в ній, бажаючи вирватися назовні. Більше вона не допустить помилки.
— Дорожній щоденник. Ну звичайно! Значить, Верна повідомила вам і про видіння Річарда, і про те, що він не буде вести наші війська проти Ордену. — Енн знехотя кивнула.
— Кілька днів тому, коли ми вже майже прийшли, Верна повідомила, що д'харіанські солдати в повній розгубленості, раптово вони перестали відчувати Річарда. Вони як і раніше захищені магією уз від соноходця, але втратили можливість визначати, де знаходиться Магістр Рал.
— Ніккі його від нас затулила, — прогарчала Кара.
— Ну, значить, ми повинні відшукати його, — відповіла Енн. — Ми повинні забрати його у Ніккі. Він — наш єдиний шанс. Що б він там не думав, все це нісенітниця, і нам потрібно наставити його на шлях істинний. Але спочатку слід його повернути. Він повинен повести наші сили проти Ордену. Він — той, хто названий у пророцтві.
— Так ось чому ти тут, — пробурмотіла Кален. — Ти дізналася від Верни, що Річард відмовився очолити армію і віддавати накази. Ти примчала сюди в надії змусити його битися!
— Він повинен, — наполягала Енн.
— Не повинен, — відрізала Келен. — Він усвідомив, що, якщо поведе нас проти Ордена, ми втратимо всяку надію на свободу для прийдешніх поколінь. Він сказав, що люди не розуміють ще, що таке свобода, і не будуть битися за неї.
— Він просто повинен проявити себе. — Енн почервоніла. — Повинен проявити себе вождем, і тоді люди підуть за ним.
— Річард каже, що не він повинен проявити себе, а люди повинні довести, що вони його гідні.
— Маячня якась, — здивовано моргнула Енн.
— Хіба?
— Ну звичайно! Хлопчисько був названий у пророцтві багато століть тому. Я сторіччями чекала його народження, щоб він повів нас за собою в цій боротьбі.
— Невже? Тоді чому ти перечиш рішенню Річарда, якщо ти лише повинна слідувати за ним? Він прийняв рішення. Якщо він той вождь, що тобі потрібен, ти повинна підкорятися йому, а отже, його рішенню. Отже пророцтво вимагає зовсім іншого! Річард не вірить у пророцтва. Він вважає, що ми самі визначаємо нашу долю. І я з ним згодна: сліпе слідування пророцтвам штучно вибудовує ланцюжок подій. Необгрунтована віра в пророцтва сама по собі — в
— Річард — той, хто названий у пророцтві, поведе нас проти Імперського Ордена. Це боротьба за саме існування магії в цьому світі! Як ти не розумієш? Річард народжений для цієї битви. Ми повинні повернути його!
— Це все через тебе, — прошипіла Келен.
— Що? — Енн поблажливо посміхнулася. — Келен, що ти говориш? Ти ж мене знаєш, знаєш, що ми боремося за збереження магії. Якщо Річард не очолить нас, у нас не буде ні найменшого шансу.
Келен різким рухом схопила сестру Алессандру за горло.
— Не ворушись, — процідила вона крізь зуби. — Або я випущу силу сповідниці. Енн благально підняла руки.
— Келен, ти що, збожеволіла? Відпусти її. Заспокойся.
— Дорожній щоденник. Кинь його в огонь, — звеліла Келен.
— Що?! Нічого подібного я не зроблю!
— Негайно. Або сестра Алессандра буде моєю. А коли я розберуся з нею. Кара подбає про те, щоб ти кинула дорожній щоденник в вогонь. Навіть якщо в тебе будуть переламані усі пальці.
Енн нервово озирнулася на Кару.
— Келен, я знаю, ти засмучена, я тебе розумію, але ми — з тобою. Ми теж любимо Річарда. І теж хочемо зупинити Імперський Орден. Ми…
— Ми? Якби не ти і твої сестри Світла, нічого цього взагалі б не сталося! Все через тебе! Не через Джегана, не через Імперський Орден, а через тебе!
— Ти з глузду…
— Ти одна відповідаєш за те, що зараз відбувається. Як Джеган просмикує кільце в губу своїм рабам, ти просмикнула кільце в ніс своєму рабу — Річарду! Ти одна відповідаєш за всіх, хто вже загинув, і за всіх, кого ще доведеться втратити в цій кривавій бійні, яку ти обрушила на нашу землю. Ти, а зовсім не Джеган всьому виною!
Лоб Енн покрився потом.
— Та що, в ім'я Творця, ти несеш?! Келен, ти ж мене знаєш! Я була на вашому весіллі. Я завжди була на вашому боці. Я всього лише слідувала пророцтвам, щоб допомогти людям.
— Ти створюєш умови, щоб ці пророцтва збувалися! Без тебе вони б залишилися порожніми словами! Передбачене сталось лише тому, що ти сліпо слідувала прогнозам!
Енн вислухала її зі стійким спокоєм.
— Келен, я можу лише уявити, що ти зараз відчуваєш, але тепер ти дійсно втрачаєш розум.
— Невже? Невже, аббатиса? Чому сестра Ніккі забрала мого чоловіка? Відповідай! Чому? — Лице Енн потемніло.
— Тому що вона — зло.
— Ні. — Келен ще міцніше стиснула горло Алессандри. — Через тебе. По-перше, якби ти не відправила Верну в Новий світ з наказом доставити Річарда через бар'єр в Старий світ…
— Але в пророцтві сказано, що Орден захопить світ і знищить магію, якщо ми не зможемо йому завадити! У пророцтвах сказано, що Річард — єдиний, хто поведе нас! Що Річард — єдиний, у кого є шанс на перемогу!