Шосте Правило Чарівника, або Віра Занепалих
Шрифт:
Однак Ніккі вела себе зовсім не так, як повинна була б поводитися сестра Тьми. Річард вирішив відкласти злість, біль і ненависть до кращих часів, розуміючи, що йому необхідно зрозуміти її, а не тішити себе порожніми ілюзіями. Він заговорив з Ніккі таким же ласкавим тоном.
— Я не розумію, що ти від мене хочеш. — Ніккі розгублено знизала плечима.
— Я теж. І поки я не зрозумію, ти будеш виконувати те, що я прошу, і все буде добре. Я не заподію тобі зла.
— Ти дійсно розраховуєш, що я тобі повірю на слово?
— Я кажу правду,
Річард лише зморгнув, слухаючи цю маячню. У нього промайнула думка, чи не з'їхала Ніккі з глузду насправді, але ні, це було б занадто просто, а Зедд завжди говорив, що просто нічого не буває.
— А якщо я не стану тобі підкорятися?
Вона знову знизала плечима:
— Тоді Келен помре.
— Це я розумію. Але якщо вона помре, ти втратиш сковуючий моє серце нашийник.
Ніккі спрямувала на нього крижаний погляд.
— Це ти до чого хилиш?
— Тоді ти не отримаєш від мене того, чого хочеш.
— У мене і зараз цього немає, так що я нічого не втрачу. До того ж якщо до цього дійде, то імператор Джеган буде радий отримати в подарунок твою голову. І, безумовно, обсипле мене дарами і багатствами.
Річард сильно сумнівався, що Ніккі так потрібні дари і багатства. Зрештою, вона сестра Тьми і цілком може сама себе забезпечити, якщо тільки забажає.
Однак Річард чудово знав, що його голова коштує чимало, і Ніккі отримає цю ціну, якщо він невірно себе поведе. Багатство її, можливо, і не цікавить, але дещо вона хоче, і хоче сильно. Влади. А якщо Ніккі вб'є головного ворога Імперського Ордена, то владу вона неодмінно отримає.
Річард схилився до миски, повернувшись до вечері. Вони з Ніккі просто ходять колами.
— Річард, — спокійно промовила вона, змушуючи його підняти очі, — ти думаєш, я роблю це, щоб заподіяти тобі біль або перемогти тебе, як ворога Ордена. Це не так. Я назвала тобі справжні причини.
— Значить, коли ти нарешті отримаєш відповідь, ти мене відпустиш? — Це було не питання, а відкрите звинувачення.
— Відпущу? — Ніккі втупилася в миску з рисом і ковбасою, потім підняла очі. — Ні, Річард, тоді я тебе вб'ю.
— Ясно. — Навряд чи це кращий спосіб схилити його до співпраці. Але вголос він цього не сказав. — А Келен? Після того як ти мене вб'єш, що буде з Келен?
— Даю тобі слово, що в цьому випадку вона буде жити, поки жива я. Я не тримаю на неї зла.
Річард намагався знайти розраду хоча б в цьому. З якоїсь незрозумілої причини він вірив Ніккі. І знання, що з Келен в будь-якому випадку все буде добре, додало йому хоробрості. Якщо з Келен нічого не трапиться, він винесе що завгодно. Таку ціну він згоден заплатити.
— Ну, «дружина», так куди ж ми прямуємо? Куди ти мене тягнеш?
Ніккі, не підводячи очей, шматочком хліба набрала трохи рису.
— З ким ти хочеш битися, Річард? Хто твій ворог?
— Джеган. Джеган
— Ні. Ти помиляєшся. По-моєму, тобі теж потрібно знайти відповідь.
Ігри. Вона грає з ним в дурні ігри. Річард заскреготав зубами, але стримався.
— Тоді хто, Ніккі? З ким або чим я борюся, якщо не з Джеганом?
— Ось це-то я і сподіваюся тобі показати. — Вона подивилася на нього дивним поглядом. — Я відвезу тебе в Старий світ, в серце Ордену, і покажу, з чим ти хочеш битися. Справжню природу того, що ти вважаєш своїм ворогом.
— Навіщо? — Насупився Річард.
— Ну, скажімо, мене це тішить, — посміхнулася Ніккі.
— Значить, ми їдемо в Танімуру? Туди, де ти всі ці роки жила як сестра?
— Ні. Ми їдемо в саме серце Старого світу, в Алтур-Ранг. На батьківщину Джегана. Це назву можна грубо перекласти як «Вибрані Творця».
У Річарда мурашки по спині пробігли.
— Ти хочеш відвезти мене, Річарда Рала, туди, в серце ворожої території? Сильно сумніваюся, що ми довго проживемо як «чоловік і дружина».
— Ти не будеш користуватися магією і не будеш зватися пов'язаним з магією ім'ям — Рал. Станеш жити під тим ім'ям, з яким виріс: Річард Сайфер. І тоді ніхто не дізнається, хто ти. Всі будуть вважати, що ти самий звичайний чоловік зі своєю дружиною. Яким ти і будеш. Звичайною людиною. Обидва ми будемо звичайними людьми.
Річард зітхнув:
— Ну а якщо ворог виявить, що я не звичайний, думаю, сестра Тьми зможе… скористатися своїм впливом;
— Ні, не зможу.
— Тобто? — Витріщився на неї Річард.
— Я не можу користуватися моєю силою.
— Що?!
— Вся моя сила йде на зв'язок з Келен, щоб підтримувати її життя. Так діє материнське закляття. Щоб накласти таке складне закляття, потрібна була величезна кількість енергії. Тепер я повинна його підтримувати. Вся моя сила йде на підтримку живого зв'язку. Материнське закляття не залишає тобі нічого. Сумніваюся, що я здатна навіть розпалити вогонь. Якщо у нас виникнуть неприємності, розбиратися з ними доведеться тобі. Звичайно, я в будь-який момент можу повернути собі магічні здібності, але тоді мені доведеться забрати силу з чарівного зв'язку з Келен. А якщо в цей момент Келен не буде поруч… Вона помре. Його охопила паніка.
— А якщо ти випадково…
— Ні. Поки ти будеш як слід про мене дбати, Келен ніщо не загрожує. Однак якщо я впаду з коня і зверну собі шию, її шия зламається теж. Поки ти дбаєш про мене, ти дбаєш і про неї. Тому важливо, щоб ми жили, як чоловік з дружиною, — щоб ти завжди був поруч. Нам обом буде важко жити без нашої сили, але це необхідно, інакше я не зможу знайти відповідь. Ти зрозумів?
— Зрозумів, — кивнув Річард, хоча насправді не зрозумів нічого.
Він в житті б не повірив, що ця жінка добровільно відмовиться від своєї могутності заради якогось невизначеного знання. І від однієї лише думки про це Річарда пройняла дрож.