Смак Благодаті
Шрифт:
“Скажіть запрошеним: Ось, Я приготував обід Свій, – і все готове. Ідіть на весілля…” (див. Мф. 22.4).
АДАМІВ ГРІХ
Запитання: Чому Бог мав право поставити у провину Адаму та його дружині їхню неслухняність? Адже саме Бог створив людину, а значить і якийсь «орган», що відповідає за прийняття рішень. Якщо так, то чим він /орган цей/ відрізняється, наприклад, від печінки? І якщо печінка неправильно функціонує – ми ж не кажемо, що вона грішить. Ми її просто лікуємо…
Відповідь: Почнемо
Коли я кажу своєму маленькому синові: не торкайся гарячої праски – упечеш пальчика, – то у нього також є право вибору. Він може спожити “плід з древа життя”, послухавшись батька, повіривши, довірившись йому (тим самим виконавши 5-ту заповідь закону Божого: “Шануй батька й матір своїх…”). Але може “ужити” й інший “плід” – не послухатись мене і, таки упікши пальця, через біль пізнати добро: пізнати, що доброму навчав його батько. Але у цьому випадку пізнати добро уже через зло…
Творець не створював нас людьми-роботами, але дав нам свобідну волю. І нам обирати, плоди з якого “дерева” заживати. Чи ж я караю сина тим, що не зв’язую йому руки? І чи карає нас, грішних, Господь, “виганяючи з Раю”, позбавляючи нас райської благодаті миру й радості у Дусі Святім, коли грішимо? Ні! Він навчає нас, милістю і стражданнями очищаючи, оздоровляючи душі наші (розум та волю), які і є тими “органами”, що потребують зцілення. І в нашій владі: чи живитися нам плодами щастя богоєднання, а чи мучити гіркі плоди прокляття гріха. Вибір – за нами…
АЗБУКА ВІРИ
З листа читача: Люди різних конфесій вірять у різні догмати. Це, безумовно, роз’єднує їх, але разом з тим і дозволяє кожному чіткіше зрозуміти основні положення та принципи своєї віри.
Для одних догмати – дорожні знаки на шляху до Бога. Для інших – ідоли. Нарешті, треті висмикують догмати-знаки і починають лупити ними по голові усіх інших: ах ти, такий-сякий єретик!..
Відповідь: Догмат (грецькою dogma, dogmatoV – “думка”, “вчення”, “визначення істини”) є азбукою віри. Важко навчитись читати, не вивчивши раніше букв та складів. Та біда, коли людина вивчила буквицю, але читати, бачити за буквами приховане, власне зміст написаного, так і не навчилася! Про це дуже гарно сказав отець Церкви святий Кирило Єрусалимський. Він мовить, що існують два ступені віри: “віра догматична, погодження душі” (Тобто згода розуму й волі новонаверненого з конкретними визначеннями істини Церкви), – вона від людей. Але це тільки засіб щоб здобути іншу віру, “дар благодаті, який дається Христом”. Ця віра вища за людську міру, вона просвічує душу і дає їй споглядання Бога, та передчуття небесної винагороди.
Пам’ятайте про жінку Лотову… – попереджає нас Христос. – Вона зупинилася на шляху виходу із Содому, і перетворилася на “стовп соляний”! Не зупиняйтеся на шляху богопізнання: не “консервуйтеся”, не
“Якби ви знали, що то є: Милості хочу, а не жертви!”, – мовив Господь до фарисеїв старозавітної церкви. “Якби ви знали!..”, – промовляє Він до фарисеїв від релігії і сьогоднішнього дня. Тоді б ви зрозуміли, що істина не в формі, але в суті; не в букві, але в дусі. І суть ця надзвичайно проста. Вона в одному слові: ВОЗЛЮБИ! А для цього першим ділом – ЗМИРИСЬ. Тобто прийми ближнього свого (смирення перед ближнім) і обставини свого життя (перед Богом – усе приймати, як із Божої руки) такими, якими вони є: без страху й тривоги, без гніву й роздратування, без гордості та образи. З миром! Зречися себе, і йди цим “суворим та ясним шляхом віри”, підіймайся цією “ліствицею смирення” до висоти досконалої любові – до висоти істинного богопізнання, богоспоглядання, до висоти обоження.
“Не слід прив’язуватися до старих форм: боротьба за форми безплідна, смішна… Форма як зовнішність є випадковість, а випадковість минає, сама лише Істина пробуває навіки… А Істина є Христос (Смирення – ось духовне вчення Христове! – “Навчіться від Мене…”): зодягніться во Христа, і ви виявитеся у найкращому, найдавнішому і, разом із тим, у найсучаснішому одязі” (Святитель Ігнатій Брянчанінов).
Догмат – знак на шляху. Догматизм – ідол і тупик…
СВЯТА ВОДА
З листа читача: Чи можете ви чітко сказати, що сам е православна догматика ( а не народна думка) розуміє під терміном «свята вода»? Чим вода, яка пройшла чин освячення, відрізняється від звичайної води? Чи є відомості про те, коли саме виник чин освячення води? Бажано у відповіді посилатись на джерела в літературі...
Відповідь: Одразу скажу, що догмати Церкви відносяться до питань теорії. Містичні ж моменти християнського життя – до практики віри. І значною мірою вони є плодом саме емпіричного (тобто досвідного) пізнання. А це якраз і є тим, що Церква називає Переданням. Тому не шукайте в канонах православ’я чітких визначень стосовно освячення матеріальних предметів, і води зокрема.
Думка матеріальна за своєю природою. Бо все в ній (у природі, в творінні) є матеріалізацією Ідеї Творця. І коли ми говоримо про освячення – то мова тут іде власне про акумулювання (накопичення у тому чи іншому предметі, у тій чи іншій речовині) високочастотної “вселенської енергії любові” (за висловом архієпископа Луки – в миру професора Войно-Ясенецького).