Сплячий лелека
Шрифт:
«На нелегальному становищі…» «Завалиться вмить…»
Про що йшлося? Надто схоже на підготовку агентурної мережі в тилу Червоної Армії. Необхідно доповісти першочергово…
Відволікала, але тривожні думки поверталися: раптом явка провалена і там засідка?
Та годі! Поновити зв’язок з Центром необхідно.
Розділ 4
ГЕНЕРАЛА РОГОВЦЕВА ЦІКАВИТЬ СТАВРОПОЛЬ
Генерал навстіж одчинив вікно. Місто, що було в сизому інеї, давно прокинулось, можливо, й не спало — недалеко війна, лінія фронту. Орджонікідзе й понині
Генерал Роговцев учора прибув з Тбілісі в супроводі майора Тамбуліді. Мав на меті провести оперативну нараду з працівниками управління контррозвідки фронту. Перед чекістами постали складні завдання.
Загальне становище залишалося тривожним. Суть його висловив ще 24 липня 1942 року командуючий 17-ю німецькою армією генерал-полковник Руофф, коли радянські війська залишили Ростов-на-Дону. Руофф покликав японського військового аташе, який гостював у нього, на вцілілий проліг високого мосту над широким тут Доном і змахнув рукою в бік Батайська:
«Ворота на Кавказ відчинено! Наближається час, коли німецькі війська і воїни вашого імператора зустрінуться в Індії».
Тож недарма гауптман Шеєр, історик з Берліна, приїхав сюди писати на замовлення відомства Геббельса книгу під промовистою назвою «Завоювання Індії на Кавказі». Індія — далеко, а от Туреччина — близько, десятки турецьких дивізій стоять напоготові в районах, прилеглих до радянського кордону. Туреччина, як і Японія, хоче одірвати шмат чужої землі. Чекає останнього сигналу — падіння Сталінграда!
Заохочений ілюзорними успіхами гітлерівських стратегів, турецький уряд поновив випуск пантюркістських видань — «Бозкурат» і «Чінар алти» [11] . Шпальти цих журналів одверто кличуть до війни з Радянським Союзом: «Війна — це прогрес», «Волга — це ріка, в якій століттями наші пращури напували своїх коней». Журнал «Бозкурат» вмістив карту «Великотуреччини», яка вбирала в свої кордони все Закавказзя та Середньоазіатські республіки СРСР. Військові керівники на чолі з маршалом Февзі Чакмаком і політичні пройди галасують про «священну війну».
11
«Сірий вовк» та «Під чинарою» (тур).
Генерал Роговцев мислив широко, масштабно, що дозволяло йому відшукувати для, здавалося б, відірваних одна від одної подій спільні обрії. Це допомагало робити вірні оцінки, передбачати, намацувати ниті й ланцюжки, розплутувати хитрі вузлики. До цього намагався привчити своїх підлеглих.
От і зараз, на нараді, не зайве буде наголосити на взаємозв’язку активізації шпигунсько-диверсійних служб Туреччини і горлорізів із нацистського особливого корпусу «Ф», агентурних мереж абверу та СД.
Взаємозв’язок… 15 жовтня корпус «Ф» вперше змушений був вступити в бій на північному фланзі 1-ї німецької танкової армії і північніше Ачикулака зазнав відчутних втрат під час рейду по тилах 4-го гвардійського Кубанського козачого корпусу, що бив «легіонерів» у взаємодії зі Ставропольським зведеним партизанським полком. Корпус «Ф» не спромігся виконати й першого бойового наказу фюрера — перерізати
Захоплені документи малювали цікаву картину. Зокрема привертала увагу доповідна «особливовповнова-женого по арабських країнах», прикомандированого до зондеркорпусу «Ф» генерала Фрідріха Гробба. Витяг із неї привіз на нараду генерал Роговцев.
«Необхідно підготувати захоплення нафтових джерел та устаткування в різних районах Аравії та Ірану (Кіркук, Ханекін, Абадан, Кувейт, Бахрейн, нафтопроводи в Тріполі та Хайфі і нафтопереробні заводи в цих портах). Група спеціалістів на чолі з геологом д-ром К.Шмідтом («Вакуум-Ойль компані», Гамбург) уже скомплектована мною згідно з угодою з фірмою «Континенталь-Оль» і забезпечена необхідним устаткуванням, зокрема буровим.
Буде потрібна група спеціалістів для відновлення фінансів та економіки. У цьому я розраховую на директора банку Лебрехта, що працює зараз у німецькому посольстві в Анкарі, і двох спеціалістів по емісії, яких пришле рейхсбанк. Переговори з цього питання я провів завдяки сприянню радника Ріпкена з паном міністеріаль-директором Бергером з імперського міністерства фінансів та паном директором Вернером з рейхсбанку».
Кістяк корпусу «Ф» становив так званий Арабський легіон, інструкцією передбачалося «акти саботажу, вивід з ладу радіостанцій, розповсюдження чуток, розвідка і пропаганда». Ясна річ, під словом «пропаганда» гітлерівське вище командування розуміло активні дії контррозвідки на шкоду Англії і насамперед СРСР.
Генерал Роговцев привіз із собою зізнання полоненого солдата 3-ї роти 2-го батальйону особливого корпусу «Ф» Курта Мауля, колишнього карателя з французького Іноземного легіону.
«До Африки я потрапив у двадцятому році, після Версаля, коли для солдата в Німеччині не стало діла, а нічого іншого я робити не бажав. Французи завербували мене в Іноземний легіон, і влітку двадцятого року ми відпливли з Тулона в Алжір. В Африці я робив усе, що наказували офіцери: возив контрабандою золото, добував страусові пера і слонову кістку, розстрілював бунтівних берберів, охороняв копальні поміж Браззавілем та Пуент-Нуаром».
Курта Мауля, як і багатьох солдатів Іноземного легіону, гітлерівці було ув’язнили «за зраду вітчизні і служіння Франції». Напередодні другої світової війни звільнили, а в серпні 1941 року зачислили до лав вермахту і відрядили до міста Райне. З таких, як Курт, було утворено шпигунсько-підривну зондеркоманду-288, яка згодом була надана штабові корпусу «Ф», що на той час базувався в Греції.
«Ми всі пречудово знали спеку тропіків, та були щасливі, що нас не поженуть в диявольські сніги Росії, — коментував той період своєї пістрявої біографії Курт. — Окрім того, ми полюбляли гарне вино, жінок, гроші і ладні були йти хоч до чорта в зуби».
«Так, ми були добірними вояками, — хвалився навіть на допиті Курт Мауль, — до нас потрапляли лише ті, хто бездоганно володів англійською або французькою мовами… А в Райне нас почали навчати арабської… Вчителів було багато — весь третій батальйон нашого з’єднання складався з арабів… Фюрер обіцяв усім нашим арабам високі посади у «вільній Аравії», яку саме ми мали створити після перемоги Німеччини».
Вчора уся ця напруга останніх місяців розрядилася аж до відчутного, чисто фізичного полегшення.