ТАРС уповноважений заявити…
Шрифт:
— Відповімо, що Лунс не марно сидить поряд з Дубовим у Піцунді.
— Це не відповідь. Ви ж не довели прокуророві, що Лунс — із ЦРУ. От коли ми візьмемо його на розвідоперації — тоді справа інша. Зараз Лунс для всіх — дипломат, старається на ниві культури, спробуйте довести протилежне. Я особисто за це не візьмусь. Уся інформація, яка надходитиме, я підкреслюю, вся, має бути зразу ж у мене на столі, бажано в двох примірниках — перший іде Петру Георгійовичу негайно, як тільки одержу.
— Ну то що ж, — сказав генерал Федоров. — Давайте збирати. Це зробите ви чи дозволите мені?
— Дозволю,
— Дуже вдячний. Спасибі за довіру. Починаємо з кутка. Отже, Константинов рискнув припустити, і внаслідок його риску, який у даному випадку був категорією розумною, тобто суспільству нічим не загрожував, ми вийшли на приблизний район особливого інтересу ЦРУ. Це свідчило, точніше, свідчить, що в Нагонії от-от проллється кров і що ЦРУ повсякчас потрібні дані про те, що ми знаємо про їхні заплановані акції. Ми знали про них дещо і — не більше. Але ми досі не знаємо ні агента ЦРУ, що працює в Москві, ні його зв'язкового з посольства. Отже, радіограми, що ми їх перехоплювали, відчуваючи власне безсилля, примусили нас розгорнути пошук якнайширше. Ми дослідили Зотова, Вінтер, Парамонова і Шаргіна. Двічі — з Шаргіним і Парамоновим — ми ставали на хибний слід. Відпав Парамонов, відпав, як кажуть, стопроцентно. Як його ваші назвали? «Жлоб-макаронник»? «Жлоб», — я розумію дуже точно, але чому «макаронник»?
— Тому що дружині давав гроші лише на макарони. Відгодував бідолашну до центнера, а потім сам почав до дівок бігати.
— Їй поголодувати б треба, воду з медом попити.
— Але ж мед тепер на базарі дуже дорогий, на ті гроші, що він їй давав, не поголодуєш, Петре Георгійовичу.
— Справді, смішно… Голод дорогий став? Нічого собі… Парамонов відпав, і Шаргін відпав. Теж стопроцентно. Нарешті, Вінтер. Дивна смерть. Ураганний набряк легенів, кажете?
— Судячи з того, що розтину не зробили, судячи з того, як Дубов зміг натиснути на старого Вінтера, тут щось дивне, Петре Георгійовичу.
— Ви з самого початку порушили кримінальну справу, маючи радіограми, отже, підстави для законної ексгумації у вас — мені здається — є… Але ж батько Ольги був проти… розтину. Чи морально це буде, коли ви зважитесь на ексгумацію?
— Жорстоко — це так, але морально, Петре Георгійовичу.
— Які висунете докази?
— «Боячись викриття, агент ЦРУ знищив Вінтер».
— Якого викриття боявся агент ЦРУ? Хто він? Докази? Чому Вінтер могла його викрити? А може, вона його спільниця? А може, стався нещасний випадок?
— Нещасного випадку бути не може.
— Факти?
— Чоловік, який її кохав, — а Дубов так говорив усім, — швиденько поховавши «кохану», поїхав відпочивати. Першого ж дня він кладе до себе в ліжко дівчину, йде в бар і танцює! Розумієте, Петре Георгійовичу, — танцює!
— Танцює? Ну, сучий син, справді?! Так, так… Танцює. Ну й що — це доказ?
— Ще й який.
— Це, на жаль, не доказ. Доказів у мене нема. У вас, до речі, також. Але я хочу запитати: чи досить у вас і в Славіна фактів, щоб взагалі виключити Зотова із списку підозрюваних?
— Я звик вірити Славіну.
— Я, знаєте, також, але все-таки ви мені не відповіли.
— Якщо Славін обстоює чесність Зотова, я не можу йому не вірити.
— Мені непотрібні твердження з приводу зотовської чесності. Мені потрібні факти про його непричетність до цієї справи, Костянтине Івановичу.
— Я зараз же пошлю Славіну телеграму. Хоча я підготував зовсім іншу — згоду на його повернення.
— Доведеться переписати. — Генерал Федоров зняв трубку урядового телефону, набрав номер. — Алло, здрастуйте, коли ви чекаєте Василя Лук'яновича?
Петро Георгійович поклав трубку, зняв окуляри, сховав їх у футляр.
— Отак, — сказав він. — З питань економіки матеріали готував Дубов. А вас поздоровляю, у нього вже сидить Проскурін, чітко працюєте, генерале. Готуйте постанову, зв'язуйтеся з прокуратурою, будемо ексгумувати труп.
У висновку спеціалістів, які брали участь в ексгумації трупа Вінтер і проведенні експертизи, було сказано, що набряк легенів викликано застосуванням препарату з гострим запахом, невідомого нашій фармакології. При дослідженні залишків препарату з'ясувалося, що непритомність може настати за тридцять-сорок секунд після вживання препарату, однак смерть настає значно пізніше. Через те що препарат нам невідомий, дії лікарів, які надавали першу допомогу О. В. Вінтер, слід вважати правильними; ми, що нижче підписалися, не знаємо, який протидіючий засіб можна було вжити, щоб урятувати життя Вінтер. При цьому на поставлене перед нами запитання про вагітність покійної слід дати негативну відповідь.
Ми повинні також дати негативну відповідь і на запитання про наявність в організмі покійної будь-яких слідів хронічного легеневого захворювання. Можна підтвердити, що покійна до введення в її організм невідомого препарату була цілком здорова.
«Славіну.
Якомога прискорте відповідь на запитання про представництво «Кук і сини». Інтерес до Дубова старанно маскуйте.
Центр».
«Центр.
Представництва «Кук і сини» у Луїсбурзі немає. Двокімнатний люкс номер 1096 наймали для Дубова дванадцять разів, починаючи з березня 1976 року по липень. Вартість номера 95 доларів на добу. Щомісячна заробітна плата Дубова з березня по липень становила 500 доларів.
Славін».
Глебб
— Ви самі, Ендрю?
Зотов здивовано відступив у передпокій, на темній площадці сходів (він наймав квартиру в будинку, де рано лягали спати) стояла Пілар. Обличчя її, облямоване чорним волоссям, було стривожене, бліде.
— Заходьте, Пілар, радий бачити. Як ви мене розшукали?
— Любий, любий Ендрю…
— Що сталося? Ви чимось стривожені? Заходьте ж.
— Спасибі. Можна пройти на балкон?
— Куди завгодно. Тільки там іще задушливіше, ніж тут.
— Ендрю, вислухайте мене. Я прийшла сказати вам не про те, що люблю вас і ладна бути з вами, де ви захочете: в Росії, якщо візьмете мене туди; чи тут, якщо вирішите залишитись; чи в іншому місці, якщо надумаєте виїхати. Заждіть, Ендрю, ви обіцяли мене вислухати. Ви не бачили Глебба два дні, я — теж. Він не просто торговець, Ендрю, він, мені здається, зв'язаний з CIA…
— З ким?
— З CIA. Так ми, іспанці, називаємо ЦРУ. І не з'являється він неспроста, любий Ендрю. У них щось трапилось. Я не знаю, що в них трапилось, але Лоренс сказав, що тепер, після того що сталося, вони можуть підвести кількох росіян, у тому числі й вас.